Бердичів дав футболу Анатолія Литвиненка, Анатолія Пузача, Володимира Керносенка, Сергія Зайця, Володимира Шишкова, Віктора Мудрого, Олександра Репутацького, Олександра Чернявського, Павла Железницького, Юрія Штаюнду, Павла Котовенка, Анатолія Лукашенка,Юрія Грошева, Романа Бальчоса та ще цілу плеяду відомих і не дуже широкому загалу футболістів. Першим у всесоюзній ще пресі розповів про Бердичів Віталій Олексійович Донський. Тож коли пізніше дізнавалися, що такий-то футболіст із Бердичева, вже ніхто не дивувався і не запитував: „А де це?”.
Бердичівський футбол відомий командами „ПРОГРЕС”, „ШКІРЯНИК”, „ЗІРКА”. „ШКІРЯНИК” вигравав приз „Робітничої газети”, „ПРОГРЕС” – „Спортивної газети”. Місцевий „МОТОР” здобував ще у 1951 році Кубок Житомирщини. „ПРОГРЕС” першим серед бердичівських команд став ЧЕМПІОНОМ ОБЛАСТІ. Це згодом повторив „ШКІРЯНИК”. В армійській команді „ЗІРКА” дебютував колишній київський динамівець Сергій Ковалець.
Бердичів взагалі можна вважати постачальником житомирської команди майстрів. У кожного з них – Зігмунда Возняка, Анатолія Пузача(найяскравішого, найтутулованішого вихованця Бердичівської ДЮСШ,Директора-тренера ДЮСШ Казіміра Володимировича Селенка(який досі проживає в Бердичеві)гравця який перший із Бердичівлян ,який розпочав грати за київське «Динамо») , Леоніда Копитка, а згодом Володимира Шишкова чи Віктора Мудрого – був свій, але загалом в дечому схожий бердичівський почерк...
Початок
Історія футболу Бердичева бере свій початок із настанням ХХ століття. Проводилися зустрічі як серед місцевих команд, так і змагання із збірними колективами губернського, а згодом обласного Житомира. Але участь у регулярних змаганнях бердичівляни почали брати з 1945 року, коли щорічно став проводитися Чемпіонат Житомирської області з футболу.
І саме бердичівлянам вдалося порушити гегемонію житомирян, які перших десять розіграшів нікому не віддавали ні Чемпіонство, ні Кубок. В історію футбольної Житомирщини вписав свою славну сторінку „МОТОР” (БЕРДИЧІВ), якому у 1951 році підкорився КУБОК. Це був перший крок у славній і сповненій здобутків та перемог історії футбольного Бердичева. Це була висота, яку постійно намагалися повторити й перевершити. Це був приклад надзвичайної самовідданості і патріотичної любові до рідного міста. Адже тривалий час після цього гегемонія житомирян продовжувалася. Але бердичівляни ніби ураганом увірвалися на вершину, попереджуючи і застерігаючи, що незабаром на небосхилі з’являться нові покоління бердичівлян, новоградців, баранівців, коростишівців, які самі диктуватимуть футбольну моду. Тому запам’ятаймо цих героїв-першопрохідців – „МОТОР” (БЕРДИЧІВ)!
Перше Чемпіонство
Наступний успіх до Бердичева прийшов у 1961 році. „ПРОГРЕС” (БЕРДИЧІВ) – ЧЕМПІОН ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ !!! Але це був лише початок! У 1962 році „ПРОГРЕСУ” вдався подвійний успіх – у чашу КУБКУ бердичівляни поклали ЗОЛОТІ МЕДАЛІ !!! І на здивування усіх футбольних спеціалістів та обласних футбольних функціонерів у 1963 році „ПРОГРЕС” знову завоював ЗОЛОТО !!! Утретє поспіль! Подібний успіх до того часу вдавався лише житомирському „Динамо”. КУБКОВИЙ успіх „ПРОГРЕС” повторив у 1965 році! Це був початок славної, сповненої медалей та кубків, історії найвідомішої команди Бердичева – гордості нашого міста, „ЗОЛОТИЙ ВІК” якої настане згодом. А поки... Поки, натішившись тріумфами у Чемпіонаті Житомирщини, „ПРОГРЕСУ” випала нагода спробувати себе на професійному рівні.
Професійний статус
Коли до класу Б потрапив „ПРОГРЕС”, почалася окрема сторінка бердичівського футболу. Два сезони у 1968 та 1969 роках – період незначний, але в історію бердичівського футболу він записаний прописними літерами. Було зіграно 82 матчі: 23 перемоги, 27 нічиїх, 32 поразки, різниця забитих і пропущених м’ячів 70-103. Бердичівляни клали на лопатки дрогобицький „Нафтовик”, олександрійський „Шахтар”, ізмаїльський „Данаєць”, червоноградський „Шахтар”, ужгородську „Верховину”, луцьке „Торпедо”, кам’янець-подільське „Поділля”, рівненську „Горинь”, чернівецьку „Буковину”, черкаський „Дніпро”. Зокрема, перше коло сезону 1968 року „ПРОГРЕС” завершив чудовою перемогою 14 липня із рахунком 2:0 над луцьким „Торпедо”, яке за підсумками сезону посяде згодом 12 місце.
У 1968 році у класі Б брали участь загалом 160 команд. Українські команди (і в додаток до них ще 3 молдовські) склали дві українські зони класу Б. У цьому розіграші „ПРОГРЕС”, чиї золоті сторінки початку 60-их, а з ними і футболісти, які досягали ті успіхи, поступово відходили все далі й далі, зумів зайняти у Першій українській зоні класу Б 19 місце із 22 команд. Хоча за показником забитих м’ячів бердичівляни ділять 9-10 сходинку із ужгородською „Верховиною”, що свідчить про те, що футболісти намагалися грати перш за все для глядачів, не звертаючи уваги на турнірні перипетії. І це зрозуміло, адже глядачам вперше випала нагода спостерігати за грою своїх улюбленців у протистоянні із командами з усієї України. Одночасно з цим „ПРОГРЕС” взяв участь і в розіграші КУБКУ СРСР. Однак уже в першому раунді – 1/8 фіналу Першої кубкової зони України – у важкому протистоянні із „Колосом” (Акимівка), який складався із одного виїзного матчу, бердичівляни поступилися 1:2. І їх кубковий похід закінчився, не встигнувши й початися. Хтозна, як би розвивалася історія, якби матч відбувався в Бердичеві, а не в Акимівці. Вдома бердичівляни і тоді, й сьогодні, рідко коли поступаються. А переможцем КУБКУ СРСР у 1968 році стало московське „Торпедо”, яке здолало у фіналі ташкентський „Пахтакор”. А найкраще з українських команд виступив донецький „Шахтар”, який за підсумками двох матчів поступився у півфіналі ташкенцям.
У 1969 році „ПРОГРЕС” продовжив свої виступи у Першій українській зоні класу „Б”. Команда, уже загартована професійним футболом, зайняла 14 місце серед 21 клубу. А за показником забитих м’ячів знову, як і рік назад, знаходилася вище – на 12 місці. І взагалі, про покращення гри у цьому сезоні свідчить і те, що в дебютному команда програла 19 разів, а у 1969 році лише 13. Прогрес у „ПРОГРЕСУ” очевидний!
Проте історія становлення професійного футболу у Бердичеві була перекреслена легким порухом пера московських чиновників. Після закінчення сезону-1969 знову була проведена реорганізація всесоюзних змагань. Перша група класу А стала називатися Вищою Лігою. Першою групою класу А стала називатися колишня Друга група класу А, що стала з цього часу відповідником нинішньої Першої Ліги. А другу групу класу А, яка до того була відповідником нинішньої Першої Ліги, а з 1969 року стала відповідником нинішньої Другої Ліги, склали переможці класу Б. А всі інші команди, а це понад сотні в загальносоюзних масштабах, перевели у розряд колективів фізкультури – аматорів по-нинішньому. Коли клас Б ліквідували, то тренеру З.Й.Возняку довелося створювати практично новий колектив. Однак це не завадило „ПРОГРЕСУ” наступного року дійти до чвертьфіналу КУБКА УКРАЇНИ, який розігрувався спільно між професійними та аматорськими командами.
В 1973 році відбулася реорганізація всесоюзних змагань: була створена друга група класу А (аналог нинішньої першої ліги), в яку увійшли 16 кращих команд із класу Б. Їх місце в класі Б зайняли кращі команди колективів фізкультури. З цього року клас Б перестав бути відповідником сучасної першої ліги, а став відповідником сучасної другої ліги.
Золота ера
Далі у футбольному Бердичеві майже на десяток років настало затишшя. Але це було затишшя перед справжньою футбольною бурею! Змінилися покоління, а з ними змінилися часи невдач, і ... прийшли ЗОЛОТІ ЧАСИ !!! Саме так. Кінець сімдесятих – вісімдесяті роки – це ЗОЛОТА ЕРА бердичівського футболу! У проміжку включно із 1977 по 1989 бердичівляни лише у 1983 залишилися без нагород та Кубку обласної першості. А апогеєм ЗОЛОТОГО ПЕРІОДУ став виграш КУБКУ УКРАЇНИ !!!
Почав відлік новим перемогам, як і личить справжньому лідеру футболу та машинобудування міста, „ПРОГРЕС”. Через чотирнадцять років бердичівляни знову святкували повернення на Олімп футбольної Житомирщини! Але ж як святкували?! ЗОЛОТІ МЕДАЛІ, як і в славному 1962, поклали у чашу КУБКУ ОБЛАСТІ! Гідне повернення!
У наступному, 1978, знову „ПРОГРЕС” і знову – КУБОК! І РЕКОРД! Вперше в історії розіграшів Кубку Житомирщини двічі поспіль його завоювала не житомирська команда!
В цей час у місті з’являються нові боєздатні колективи, які конкурують між собою, сприяють таким чином успіхам один одного і виходять із вагомими претензіями на передові позиції у обласному футболі.
Так, 1979 заявив про себе „ШКІРЯНИК”! І не просто заявив на повний голос, а безапеляційно завоював ЗОЛОТО! Одразу, без жодних вагань і досвіду перемог на такому рівні. Адже до того нагороди жодного ґатунку у скарбничці команди другого в Союзі, п’ятого в Європі шкіроб’єднання не було. В цей рік бердичівляни могли зробити навіть дубль, але „ПРОГРЕС”, вперше у своїй історії, у запеклій боротьбі програв фінальний матч Кубку області новоград-волинському „Авангарду” із рахунком 1:2 і не зміг відповідно встановити новий рекорд.
У 1980 „ПРОГРЕС” за крок зупинився від чергового чемпіонства, завоювавши у підсумку СРІБЛО! Уперше і в останнє в своїй історії.
У 1981 „ПРОГРЕС” за два кроки від вершини – БРОНЗА! Знову ж таки уперше і в останнє в історії клубу.
1982! „ПРОГРЕС” зумів скинути із трону житомирський „Електровимірювач”, що два попередні роки ставав Чемпіоном, і, залишивши його позаду себе, завоював довгоочікуване ЗОЛОТО!
Після згадуваного вище затишшя у 1983 році, у 1984 в Бердичеві знову свято – потрійне! „ПРОГРЕС” – ЗОЛОТО і КУБОК! Крім того, з цього року на горизонті обласного футболу засяяла яскрава „ЗІРКА” з БЕРДИЧЕВА, що завоювала БРОНЗУ! Це була команда військовослужбовців і в ній, як правило, грали футболісти, що проходили строкову службу у Бердичеві. Через цю команду пройшли та збагатилися досвідом, перемогами і досягненнями чимало відомих гравців, що примножували згодом славу футболу інших регіонів і загалом українського футболу.
П’ять сезонів поспіль, із 1984 по 1988 включно, „ПРОГРЕС” був ЧЕМПІОНОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ !!! Крім житомирських команд, такого неперевершеного результату не досягали ні до, ні після феноменальної серії ЧЕМПІОНСТВА. П’ять сезонів поспіль, із 1984 по 1988 включно, яскраво сяяла на небосхилі обласних змагань і „ЗІРКА”, не залишаючись в цей час без нагород Чемпіонату або Кубку. Згадаймо ці прекрасні часи!
1985! „ПРОГРЕС” – ЗОЛОТО! „ЗІРКА” – СРІБЛО! Прекрасний результат, гідний РЕКОРДУ! Уперше на п’єдесталі пошани з’явилися дві команди із одного міста, не Житомира, у 1984. І вони ж повторили цей успіх наступного 1985! З червня 1985 року у київському «Динамо» розпочинає грати Сергій Заєць(вихованець Бердичівської ДЮСШ, тренера Володимира Керносенка).
1986! „ПРОГРЕС” – ЗОЛОТО! „ЗІРКА” – КУБОК! Дві різні команди, але з одного міста виграли найпочесніші змагання Житомирщини! До цього моменту це вдавалося зробити лише двічі: у 1949 Чемпіон – „Динамо” (Житомир), Кубок – збірна Житомира; у 1983 Чемпіон – „Торпедо” (Житомир), Кубок – „Електровимірювач” (Житомир). І ось втретє повторити це досягнення вперше вдалося бердичівлянам!.
1987! „ПРОГРЕС” – ЗОЛОТО, КУБОК! „ЗІРКА” – БРОНЗА! Як і три роки перед цим – потрійне свято!
1988! „ПРОГРЕС” – ЗОЛОТО! „ЗІРКА” – КУБОК!
Ось він довгоочікуваний 1989! І ось вона перемога! Володар КУБКА УРСР 1989 – „ПРОГРЕС” (БЕРДИЧІВ) !!! Ми навічно вписали своє ім’я поряд з такими відомими клубами, що вигравали Кубок УРСР із 1937 по 1991, як: „Динамо” (Київ), „Метеор” (Дніпропетровськ), „Металург” (Запоріжжя), „Торпедо” (Запоріжжя), „Зірка” (Кіровоград), „Таврія” (Сімферополь), „Полісся” (Житомир), СКА (Київ), „Автомобіліст” (Львів), „Торпедо” (Харків) та іншими. І навічно у пам’яті вболівальників залишиться матч на шляху до омріяного КУБКУ УРСР із київським „Динамо”, коли трибуни і весь можливий простір навколо них був забитий глядачами. І нездоланний бар’єр, як тоді здавалося (та й зараз), був успішно пройдений!
А крім цього, не менш приємними в цей рік виявилися і перемоги Бердичева у змаганнях Житомирщини. Знову „ПРОГРЕС” – і знову КУБОК! „БОФІКА” – СРІБЛО!
Аналізуючи зведені таблиці чемпіонатів області, бачимо, що „ПРОГРЕС” (як і „ШКІРЯНИК”, до речі) нижче шостого місця практично не опускався. Найневдалішим можна вважати лише 1979 рік, коли команда була сьомою серед одинадцяти, хоча в Кубку дійшли до фіналу. Навіть коли чемпіонат області проводився за клубним заліком, Чемпіонство діставалося „ПРОГРЕСУ” і тоді. Бердичівські юнаки загалом поступилися лише житомирському „Спартаку” (вважайте, СДЮСШОР). Бердичівляни завжди входили і до складу збірної області. Власне, той же Шишков, той же Мудрий і ті, хто потім прийшов до команд майстрів після них, розпочинали свій шлях з дитячого футболу. У Бердичеві взагалі ставлення до спорту (і футболу зокрема) було більш турботливим, ніж в інших містах і районах області.
Відлуння слави
Дев’яності для бердичівського футболу виявилися не такими вдалими, як ЗОЛОТИЙ ПЕРІОД. Хоча теж ввійшли в історію новими іменами і значними успіхами. Але, насамперед, помітним був загальний спад розвитку і зацікавленості футболу у місті.
З початком економічної кризи та перетворень у суспільстві і державі почалася криза та перетворення у бердичівському футболі. „ПРОГРЕС” спочатку опиняється серед аутсайдерів, а згодом і взагалі припиняє своє існування. Останній його вагомий успіх після феєричного 1989 прийшов у 1992, коли команда дійшла до фіналу Кубку Житомирщини, однак вдруге і в останнє в своїй історії зазнала у ньому поразки. Матч із баранівською „Керамікою” в основний час закінчився із нічийним рахунком 1:1. Але в напруженій серії післяматчевих пенальті бердичівляни поступилися – 5:6.В цей час підтримують футбольну честь міста „БОФІКА”, „ШКІРЯНИК” (СРІБЛО – 1992, БРОНЗА – 1993), „БЕРД” (СРІБЛО – 1996), „СОКІЛ” (СРІБЛО – 1998). Але час диктує своє: розпадаються колективи, щезають підприємства.
Сучасність
Утворюється Футбольний Клуб „БЕРДИЧІВ”, який одразу вливається в когорту найсильніших Житомирщини: СРІБЛО – 1997, 1999, і КУБОК – 2000! Однак, через згадувані вище проблеми, достроково знімається з чемпіонату. Згодом клуб знову заявляється, але успіхи його більш ніж скромні: всього 21 очко з 60 можливих і восьме місце серед одинадцяти команд.
У минулому – 2005 – ФК „БЕРДИЧІВ” завоював БРОНЗУ, хоча вірніше було б зазначити, ФК „Коростень” разом із обласною федерацією футболу вкрали у бердичівлян срібло. Але це вже історія, яку не перепишеш...
З літа 2005 року в команді «Кривбасс»(Кривий Ріг) вищої ліги Чемпіонату України грає вихованець Бердичівської ДЮСШ, тренера Володимира Керносенка, Юрій Грошев.
Сторінки історії футболу Бердичева писані золотими літерами. Однак ми, вболівальники, хочемо, щоб такими ж золотими були й нинішні часи. А ще хочеться знову спробувати себе на професійному рівні, відчути смак нових перемог і гордості за рідне місто. Що ж, ТВОРІМО ІСТОРІЮ РАЗОМ!..