Кращі сили сучасного футболу визначать, кому стати четвертим володарем Кубка чемпіонів
Сезон 2010-2011 практично завершено, залишився його головний фінальний акорд, який цього разу буде взято у відповідному місці - на легендарному «Уемблі». І виконавці вже теж цілком легендарні, неперевершена «Барселона» і чудовий «Манчестер Юнайтед». Ці команди кращі не тільки в цьому сезоні, можна сказати, що останні 3-4 роки на вершині саме вони. Для «МЮ» це третій фінал ЛЧ за останні 4 роки, у «Барси» за вказаний проміжок часу - другий, але при цьому як раз панування каталонців у світовому футболі важче поставити під сумнів. «Барса» і «МЮ» зустрічалися у фіналі два роки тому, а їх «незустрічей» минулого року стала можливою завдяки божевільним чином вишколеним «Інтеру» Моуріньо (у випадку «Барселони») і дивовижному матчу «МЮ» з «Баварією», коли «червоні дияволи» начебто робили, що хотіли, вели 3:0, а в підсумку пропустили далі німців. Обидва випадки були відхиленням від норми, тому фактично три роки поспіль у фіналі головного єврокубка могли і повинні були грати «Барса» і «Манчестер Юнайтед».
Але у футболі все зовсім не завжди йде за планом, а тому і два фінали з трьох - це великий успіх обох клубів. Кому було легше пройти в сьогоднішній фінал - говорити складно. У «Барси» на шляху був її злий геній Моуріньо, але вже не з «Інтером», а «Реал» поки що не готовий до повалення каталонців з престолу. Та й стиль, в якому Жозе щоразу протистоїть «Барсі» нагадує не повалення, а героїчну оборону фортеці в облозі. До «Реала» «Барса» грала з «Арсеналом» і нашим «Шахтарем» і пройшла обидва колективи досить спокійно (хоча за рахунком з лондонцями «Барселоні» все-таки повинно було бути тривожно). «Манчестер Юнайтед» мав одного по-справжньому серйозного противника на шляху, ним став добре всім і насамперед йому знайомий «Челсі». Але цього року «сині» були зовсім не тією брилою, яку зовсім недавно і «МЮ» і «Барселона» перевалювали з величезною працею. Що стосується «Марселя» і «Шальке-04», то ці клуби «червоні дияволи» здатні проходити в режимі групового турніру, що вони і зробили.
Все це тільки підкреслює явне лідерство «Барси» і «МЮ» в цьому сезоні, інших кандидатів на фінал Ліги чемпіонів футбольна Європа практично й не висувала (хоча півфінал «МЮ» з «Реалом» теж був би цікавий).
Ну а в самому фіналі на роль лідера все (і хоча б букмекери) однозначно висувають «Барселону». Для цього є підстави. Каталонці все-таки два роки тому обіграли той же самий «МЮ» та ще з Кріштіану Роналду у складі. Розмови про те, що без португальця «МЮ» став більш командним і непередбачуваним, звичайно, мають право на життя, але наявність такого монстра у фіналах Ліги чемпіонів ніколи не буває зайвим. Якщо не вважати Роналду (і Тевеса, який у тому фіналі вийшов на заміну) «МЮ» все той же. Вони з Фергюсоном особливо не змінюються. «Барселона» пройшла певну модернізацію і в поточному сезоні стала якщо не краще, то ще «барселоністее». Наприклад, Вілья замість Ібрагімовича - це якраз крок у цьому напрямку. Синьо-гранатові стають все вишуканіше у своєму футболі, до якого лічені рази і ще більше лічені команди за останні роки могли підібрати якісь ключі.
З іншого боку, і на таку «Барселону» може трапитися проруха, що бодай один раз (у цьому сезоні), але все-таки довів Жозе Моуріньо в фіналі Кубка Іспанії. І зараз буде фінал, один матч. Гарі Невілл так і говорив з цього приводу - не знаю, як у двох матчах, а в одному «Барселону» перемогти можна. Кому як не англійської топ-клубу вміти зіграти на межі всіх наявних можливостей, показувати позамежну інтенсивність і обеззброювати цим суперника? Звичайно, «Манчестер Юнайтед» не перевершить «Барсу» в мистецтві володіння м'ячем, але вичавити максимум зі свого Мячев часу «червоні дияволи» можуть. Тому, яким би фаворитом не була «Барселона», у цьому фіналі можливо все, що завгодно.
Для підготовки обидві команди мали достатньо часу, чемпіонами в своїх країнах вони стали заздалегідь. Тому можна було дати відпочити лідерам, а кому-то підлікуватися. Так вже готовий грати Карлес Пуйоль, який цього сезону багато пропускав через травми. Не зможуть допомогти «Барсі» тільки захисник Габріель Міліто (травма) і другий воротар Пінту (дискваліфікація). Звичайно, Гвардіола може і не ставити Маскерано в центр оборони, віддавши перевагу йому Пуйоля, а на лівому фланзі знайдеться кому зіграти.
Досить варіантів і у сера Алекса Фергюсона, у наш орієнтовний склад не потрапили Нані з Бербатова. Напевно, в плані можливості підсилити гру заміною у «МЮ» є невелика перевага.
Не можна не поринути в історію. Обидва клуби вигравали Кубок чемпіонів три рази. «Барселона» лише з третьої спроби (у 92-му році) зробила це, ще два трофеї прийшли до каталонцям в останні 6 років. Тричі «Барса» і програвала у фіналі турніру. «МЮ» перший трофей виграв у 68-му, а два інших, як і «Барселона», вже в новітній історії. Коефіцієнт вдалих фіналів у англійців краще, з чотирьох вони виграли три. Цікаво, що обидва клуби перший Кубки чемпіонів завойовували на «Уемблі» - зараз там же хтось із них отримає четвертий трофей.
Цифра три превалює і в статистиці особистих зустрічей клубів - у кожної команди по три перемоги, чотири рази була нічия. Практично кожен з цих матчів можна довго і з задоволенням згадувати, наприклад, гри в Лізі чемпіонів в 90-е, або фінал Кубка Кубків у 91-му, виграний командою Фергюсона.
Якщо «МЮ» виграє фінал, то у Фергюсона буде вже три Кубки чемпіонів і він повторить досягнення легендарного тренера «Ліверпуля» Боба Пейслі. Брайана Клафа сер Алекс вже наздогнав (зробивши застарілим його вислів «Фергюсону не вистачає двох речей, які є в мене, і я не маю на увазі яйця. У нього немає двох Кубків чемпіонів»), тепер близький ще один рекорд. Втім, у компанії великих Фергюсон вже давно своя людина, якій всього вистачає.
А ось Хосеп Гвардіола може виграти другу Лігу чемпіонів вже в 40 років. Ще кілька років у «Барсі» і можна обійти ціле сузір'я культових тренерів. Багато хто, звичайно, продовжують недооцінювати Пепа, навіть Моратті нещодавно сказав, що у Гвардіоли найкраще виходить у дуеті з Мессі. Але вже має сенсу розмірковувати про те, стала б «Барса» такий і без Гвардіоли. Вона стала такою з ним. Вираз «програє тренер, виграє команда» дуже підходить до Хосепу, тому що іноді він програє, а його команда все одно виграє (наприклад, у протистоянні з «Челсі»).
У завданнях опонентів є щось спільне. Хосепу потрібно виграти дуель у тренера-легенди, а серу Алексу перемогти команду-легенду. А нам, будемо сподіватися, побачити легендарний матч.