Голкіпер «Оболоні» не вважає, що вчинив в поєдинку з «Металістом» щось особливе.
Другий раз поспіль кращим у турі за версією «КОМАНДИ» стає голкіпер. Причому знову в центрі уваги опиняється молодий футболіст. Тиждень тому лауреатом став 16-річний Максим Коваль із запорізького «Металурга», цього разу - Денис БОЙКО, якому 21 рік - для воротаря теж юний вік. У матчі-відкритті стадіону «Металіст» у Харкові страж воріт «Оболоні», орендований «пивоварами» у «Динамо», відбив 11 ударів в площину, в тому числі і 11-метровий у виконанні майстра стандартів Джексона Коельо. Упевнена гра Дениса стала одним з головних чинників, які дозволили киянам домогтися виїзної перемоги над колективом, який займав друге місце в турнірній таблиці, - 1:0. Цей результат виявився, мабуть, головним сюрпризом 16-го туру.
-Денис, в школі «Динамо» тебе відразу визначили у ворота?
-Ні, спочатку я був захисником, але через кілька місяців, напевно, стали проступати якісь дані, що дозволили наставникам поставити мене в рамку - високий зріст, рухливість. З часом, коли у мене почало виходити, поступово став усвідомлювати, що це, як кажуть, моє.
-Варіант з переходом в «Оболонь» минулого літа сприйняв з оптимізмом?
-Провівши досить успішний, як я вважаю, сезон у першій лізі за «Динамо-2», я замислився про те, що пора б спробувати свої сили на новому рівні. Тому коли мені запропонували перейти на умовах оренди в «Оболонь», погодився відразу ж, майже не вагаючись. Варіант для мене виглядав ідеальним - молода команда, яка завоювала право виступати в елітному дивізіоні, до того ж з Києва, завдяки чому мені не довелося переїжджати в інше місто.
Сумнівів у мене не було. Правда, місця в основному складі мені, звичайно, ніхто не гарантував, але я вірив у свої сили і хотів довести в першу чергу самому собі, що здатний гідно виступати на високому рівні.
На щастя, у мене все склалося добре. Тренер повірив у мене, почавши випускати на поле з перших же матчів. І я, напевно, не підвів, раз досі виходжу в «основі».
-Та обставина, що разом з тобою в «Оболонь» перейшло ще кілька гравців «Динамо», допомогло адаптуватися в новому колективі?
-Адаптація в мене пройшла безболісно, але не тільки тому, що поруч були інші динамівці. Просто колектив в «Оболоні» відмінний. Нас, новачків, нормально взяли ті, хто грав тут раніше. Тут дуже хороші відносини між футболістами, немає якогось поділу на молодь і старожилів.
-Перейдемо до виступів твоєї команди в поточному сезоні. Досить велика кількість пропущених м'ячів - 26, - можливо, пояснюється відкритою моделлю гри, яку сповідує «Оболонь»?
-Не думаю, що справа в цьому. Скоріше, слід шукати інші причини. Згоден, ми граємо в атакуючий, відкритий футбол. Головний тренер Юрій Максимов робить акцент на контролі м'яча, вчить думати на полі. А те, що чимало пропускаємо, мабуть, пояснюється тим, що склад лінії оборони часто змінювався через травми та інших причин, виявлялася незіграність. Крім того, не треба забувати, що команда у нас молода, і тому, можливо, в якихось моментах позначається брак досвіду, бувають помилки.
Але були й такі матчі, в яких оборона діяла відмінно. Є ж у нас у цьому сезоні і «сухі» поєдинки.
-Ви видали вражаючу серію з двох перемог над фаворитами - донецьким «Металургом» і «Металістом», що раніше обіграли «Дніпро», які гідно протистояли «Динамо». На таких опонентів налаштовуєтеся по-особливому?
-Я б додав до цього списку зустріч із «Таврією», у якої ми теж виграли. Ми налаштовуємося на перемогу в кожному матчі, прагнемо обіграти будь-якого суперника. Просто в поєдинках з грандами українського футболу у нас виходить діяти більш розкуто, на гравців не тисне відповідальність за результат, вони просто намагаються довести, що здатні на багато що. Часто виходить ...
- У цей уїк-енд вам довелося вдруге відкривати стадіон. На «Донбас Арені» взяти очки не вдалося, у Харкові все склалося по-іншому. Відчувається особлива атмосфера в таких матчах?
-Повинен зізнатися, що грати на таких аренах мені дуже подобається. Заповнений стадіон, чудова акустика, відчуття свята - все це створює особливий настрій. А те, що вдалося перемогти, звичайно, приємно. Хоча з «Шахтарем» ми теж намагалися взяти очки. Але в Харкові все для нас склалося успішніше, можливо, і удача була на нашому боці.
-Пенальті раніше доводилося відображати?
- У першій лізі і на рівні юнацьких збірних вдавалося, тепер вийшло і в Прем'єр-лізі. Манера виконання 11-метрового Джексоном була мені знайома. Ми з тренерами розбирали такі моменти, тому я знав, як треба діяти. Бразилець намагався спіймати мене на паузі, але коли він зупинився, я вичікував разом з ним, і тому вже нападаючий був дезорієнтований, а я грав по м'ячу. Можливо, в чомусь мені пощастило, що той епізод склався саме так.
Не хочу сказати, що я зробив якийсь екстраординарний вчинок. Це звичайна ігрова ситуація, я просто виконав свою роботу.
Євген Пашутінська, газета «Команда»