Того дня в матчі чемпіонату України проти сімферопольської «Таврії» хавбек «біло-блакитних» отримав важку травму, яка більше року не дозволяла йому грати в повну силу.
Потрібні були місяці виснажливої роботи на тренуваннях, щоб Олег знову виходив в основному складі. Після повернення на поле його гра стала більш зрілою, корисніше для команди і не менш результативною. За цей час в Олега Гусєва налагодився непоганий контакт із пресою. Не виняток - офіційний клубний журнал.
- Наслідки важкої травми, що забрала з твоєї кар'єри цілий рік, вже не турбують?
- Звичайно, іноді нога дає про себе знати, наприклад, коли реагує на зміну погоди, але таке буває вже не так часто, ніж півроку тому. Зараз вже практично не помічаю перепадів.
- Наскільки важко було повертати собі колишню форму?
- Повернути колишню форму - це ще півбіди. Головне було повернути впевненість у своїх силах, відчути гру.
- Минулого літа на тренувальному зборі, спостерігаючи за партнерами, сказала: «Не розумію, як вони можуть так різко рухатися» ...
- Дійсно, тоді я не міг зрозуміти, оскільки мені не те що бігати - рухатися важко було. В глибині душі, звичайно, розумів, що і я так зможу в майбутньому, але на той момент мені здавалося це чимось нереальним.
- Раніше ти рідко спілкувався з журналістами, зараз же більше уваги приділяєш представникам ЗМІ. Що стало переломним моментом в цьому плані?
- Не сказав би, що я раніше не спілкувався з представниками ЗМІ. Коли був у хорошому настрої, ніколи не відмовляв ні в інтерв'ю, ні в коментарях після матчу. Зараз, напевно, з'явилося більше приводів і радісних хвилин для спілкування з журналістами (посміхається).
- При Юрія Сьоміна ти грав не дуже часто, а коли виходив на поле, мало нагадував себе колишнього. З чим це було пов'язано, - з недостатніми фізичним станом чи з психологічними проблемами після травми?
- Думаю, з усім разом узятим. Були і психологічні проблеми, не було впевненості, і біль у нозі не дозволяла грати на повну силу. Форму потрібно було набирати через матчі, але важко влитися в ігровий ритм, коли ти в одному поєдинку береш участь, а потім три пропускаєш.
- Можна говорити про недовіру з боку тренера?
- Ні, я б так не стверджував. Юрій Павлович мені довіряв, але на той момент у нього в розпорядженні були гравці, які давали результат. Адже тренер - не ворог собі, тому включав до складу тих, кого вважав більш готовими на той момент.
- З приходом Валерія Газзаєва ти став діяти ближче до атаки, став частіше забивати. Можна сказати, що нинішня позиція оптимальна для тебе?
- Оскільки більшість своїх ігор у складі «Динамо» я провів на позиції правого лінійного або захисника, то спочатку, звичайно, було цікаво: гра урізноманітнити, мої функції на полі дещо змінилися. Можливо, саме тому спочатку багато забивав, але протягом сезону результативність впала, хоча хороші моменти є майже в кожній грі.
- Новий тренер - нові вимоги. Нововведення позначаються на тренувальному процесі, особисте життя футболістів?
- У плані особистого життя у всіх тренерів однакові вимоги: професійне відношення до роботи, заїзди на базу за день до гри. Що стосується тренувального процесу, то зміни, звичайно, є. При Сьоміна ми більше працювали з м'ячем, Газзаєв ж особливу увагу приділяє роботі над швидкістю і витривалістю. Дуже багато вправ виконуємо в один дотик, щоб розвивати швидкість мислення.
- Як оціниш підсумки першої частини сезону - як для команди, так і для себе особисто?
- Якщо говорити про себе, то початок був трохи краще - я стабільно грав, забивав. Зараз у цьому плані трохи здав, оскільки часто виходжу на поле з лави запасних - в основному це стосується матчів Ліги чемпіонів, адже в національному чемпіонаті більше граю в стартовому складі. Щоправда, Валерій Георгійович каже, щоб я не переживав із цього і працював далі.
- Харківський «Металіст» закінчив перше коло на другому місці. Як думаєш, це тимчасове явище чи харківська команда вже дозріла для конкуренції з двома лідерами українського футболу?
- До завершення чемпіонату залишилося досить багато турів, і я думаю, що чемпіонство все ж таки буде розіграно в протистоянні «Динамо» з «Шахтарем». Втім, той факт, що харків'яни закінчили перше коло на другій позиції, вважаю, заслуговує як мінімум поваги.
- Перехід Андрія Шевченка урізноманітив атакуючі дії команди?
- Справді, Андрій може зіграти на будь-якому з флангів, в центрі. У тренера з'явилося більше можливостей варіювати складом. Але давати оцінку мені важко, адже я не фахівець. Моя справа - виконувати на футбольному полі те, чого вимагають від мене особисто.
- Зазвичай разом з тобою на правому фланзі грає Роман Єременко. Вдалося зігратися, з огляду на те, що номінально Рома також є півзахисником?
- Звичайно, з кожною грою наше взаєморозуміння поліпшується. На теоретичних заняттях тренерський штаб розповідає кожному, чого від нього чекають і куди він повинен бігти в тій чи іншій ситуації, тому проблем з порозумінням не повинно бути, хто б не грав.
- Крім забитих м'ячів, на вашому рахунку і чимало результативних передач. Якщо чесно, що приємніше - самому забивати і допомагати відзначатиметься партнерам?
- Не буду оригінальним, якщо скажу, що приємно як самому забивати, так і віддавати точний пас партнеру. Особливо якщо гол є переможним. Тоді відчуваєш подвійну радість.
- Наскільки відрізняються твої функції на полі залежно від суперника - грає «Динамо» проти «Барселони» або проти одного з аутсайдерів чемпіонату України?
- У принципі, ніяких відмінностей немає. Ми завжди намагаємося грати в свою гру, не підлаштовуючись під суперника, який протистоїть нам. Просто не завжди опонент дозволяє діяти так, як ти прагнеш. Саме тому з боку і здається, що в чемпіонаті України одна гра, а в Лізі чемпіонів - зовсім інша, хоча установка на матч практично завжди однакова.
- У Лізі чемпіонів турнірна ситуація тримала вболівальників у напрузі до останнього туру. Реально було розраховувати на вихід у плей-офф турніру?
- Валерій Газзаєв говорив, що не просто реально - ми зобов'язані були виходити у весняну частину Ліги чемпіонів. Якщо тренер так думає, чому ми не повинні вірити йому?
- Невихід команди навіть в Лігу Європи - це для тебе розчарування?
- Перед останнім туром ми були на четвертому місці, тому вихід в Лігу Європи можна було б розцінювати як успіх. Але якщо проаналізувати наші матчі, скільки очок не дорахувалися, наприклад, з тим же "Інтером", то після 5-го туру ми повинні були забронювати собі одну з двох місць у групі. Але сталося так, як сталося. Звичайно, ніякого задоволення від результату немає. Це - невдача!
- Який матч приніс найбільше розчарування?
- Звичайно, домашня гра з «Інтером». Суперник скористався нашими помилками і за три хвилини наприкінці матчу буквально перевернув все з ніг на голову.
- А який поєдинок був найскладнішим?
- Важко виділити якийсь один. У нас не було легких матчів, і складалися непросто навіть ті ігри, в яких ми здобували перемоги з великим рахунком.
- Окрема тема - збірна України. Чого, на твій погляд, не вистачило нашій команді, щоб кваліфікуватися до фінальної частини Кубка світу?
- Єдине, чого нам не вистачило, - забити на один м'яч більше, ніж греки. Ніяких інших причин нашої поразки я не бачу.
- Важко було після цього перебудовуватися на матчі за клуб? Все ж таки, «Динамо» також треба було проводити важливі поєдинки в чемпіонаті України і в Лізі чемпіонів ...
- Оскільки я отримав травму саме в матчі за збірну і не брав участі в наступних іграх, мені було легше, ніж іншим гравцям. Хлопці, звичайно, дбали, але попереду була важлива гра з «Шахтарем», підготовка до якої дозволила відволіктися від неприємних думок. А перемога над головним суперником в чемпіонаті України взагалі відсунула невдачі збірної на другий план.
- Багато фахівців, журналістів і рядових любителів футболу називають виступ збірної України провальним. Ти погоджуєшся з такою оцінкою?
- Якщо перед командою було поставлено завдання виходу на Кубок світу, а ми не виконали його, то я з такою оцінкою згоден. Щоправда, можна підібрати більш м'які формулювання, але суть від цього не зміниться.
- Як ти ставишся до можливості призначення тренером національної збірної іноземця?
- Це питання виключно в компетенції керівництва Федерації футболу. Незалежно від того, вітчизняний фахівець працюватиме з національною збірною чи іноземець, я завжди з радістю поїду в розташування команди. Головне - відповідати рівню національної збірної, а під керівництвом якого фахівця працювати, особисто для мене немає різниці.
Юрій ВИШНЕВСЬКИЙ, журнал ФК «Динамо», Динамо Київ від Шурика