1. Хав'єр Агірре ( «Атлетіко», січень, наступник - Абель Ресін)
Мексиканський наставник «матрацників» втратив роботу в році, що минає одним з перших - якщо, звичайно, мати на увазі тренерів скільки-небудь відомих. На «Вісенте Кальдерон», де з керманичами не церемоняться ще з часів Хесуса Хиля, Хав'єр протримався майже три роки. І не просто протримався, а й зробив для столичної команди чимало корисного. З амбіційного середняка при ньому «Атлетіко» перетворився на повноправного учасника Ліги чемпіонів, але керівництву клубу в якийсь момент захотілося більшого. І ось тут-то Агірре вже виявився безсилий.
2. Луїс Феліпе Сколарі ( «Челсі», лютий, наступник - Гус Хіддінк)
Прийшовши до «Челсі» влітку 2008-го, досвідчений бразилець почав кар'єру в Лондоні за здравіє, а закінчив її за упокій. Мабуть, справедливо буде сказати, що злий жарт зі Сколарі зіграла довга практика в різних національних збірних. Ведені латиноамериканцем «аристократи» блискуче вступили в сезон, але їх запалу вистачило лише на місяць-півтора - саме стільки, до речі, в середньому тривають чемпіонати Європи та світу. Восени втратили свіжість сині потрапили в кризу, а взимку на «Стемфорд Брідж» і зовсім наступив колапс. Коли в лютому Роман Абрамович дав добро на відставку не виправдав надій фахівця, суперклуб йшов в таблиці врівень з «Астон Віллою».
3. Свен - Горан Ерікссон (збірна Мексики, березень, наступник - Хав'єр Агірре)
Якщо Сколарі на старості років ризикнув проміняти давно обжиту їм сонячну Португалію на вогкий Туманний Альбіон, то сивочолий швед, навпаки, не побоявся залишити Англію заради країни з протилежною видом клімату. У Мехіко Ерікссона взяли надзвичайно гостинно, але через півроку від привітності не залишилося й сліду, варто було місцевої збірної програти три матчі з чотирьох. Такої ганьби з історично сильною національною командою Північної Америки не траплялося з середини минулого століття, а тому навряд чи варто дивуватися, що на наступний поєдинок кваліфікації ЧС-2010 мексиканців вивів вже зреагувала з Мадрида Хав'єр Агірре.
4. Мікаель Лаудруп ( «Спартак» М, квітень, наступник - Валерій Карпін)
Відмова від звичного середовища на догоду зарубіжної авантюрі став згубним рішенням і для Мікаеля Лаудрупа. За сім місяців в Росії датчанин встиг навчити червоно-білих, як обігрувати ЦСКА, але забув навчити доручену йому команду іншому. А саме тому, що клуб, який претендує на медалі, зобов'язаний показувати класний футбол дещо частіше, ніж двічі чи тричі на рік.
5. Юрген Клінсманн ( "Баварія", квітень, наступник - геть, мимо Юппа Хайнкес)
Тоді ж, у квітні, полетіла і голова знаменитого німця. Фатальними для майбутнього Клінсманна в «Баварії» виявилися навіть не відокремлені один від одного чотири дні поєдинки з «Вольфсбургом» (1:5) та «Барселоною» (0:4), а всього лише 90 хвилин. Підібрати ключ до мюнхенським воріт лише незадовго до перерви «вовки» за тайм з невеликим відзначилися п'ять разів, «БЛАУГРАНА» ж перед антрактом забивати, навпаки, перестала. Враховуючи, що до кінця квітня Юрген так і не дістав для гранда Бундесліги жодного титулу, його доля була вирішена.
6. Клаудіо Раньєрі ( «Ювентус», травень, наступник - Чіро Феррара)
На відміну від «Баварії» Клінсманна, «Юве» літнього італійця за весь минулий сезон нікому за всіма статтями так і не поступився. Тим не менше, ціла серія поразок з мінімальним рахунком у свідомості функціонерів і вболівальників навряд чи краще, ніж два принизливих фіаско протягом календарного тижня. Керуючись даним принципом, боси «бьянконері» і розлучилися з Раньєрі на початку травня.
7. Дік Адвокат ( «Зеніт», серпень, наступник - Анатолій Давидов)
Втім - і це переконливо показало життя - навіть добуті трофеї не гарантують тренеру спокійного існування. За два роки у Санкт-Петербурзі Дік Адвокат збагатив клубний музей синьо-біло-блакитних аж на 4 експонати, серед яких був і Кубок УЄФА. Наступний же рік голландець витратив на те, що безперестанку ці успіхи згадував, причому чим далі - тим безсоромно. Межу під діяльністю деспотичного фахівця в місті на Неві підбило домашню поразку від «Томі» (0:2), після якого «Зеніт» завмер у середині таблиці.
8. Зіко (ЦСКА, вересень, наступник - Хуанде Рамос)
Трохи згодом, російську землю покинув і бразилець, який відпрацював у Москві приблизно так само, як і його старший співвітчизник Сколарі у Лондоні: по низхідній. Взявши по весні з армійцями пару кубків, Зіко до осені відчутно втратив контакт з командою, після чого мова про нові перемоги вже не йшлося. Зазвичай у таких ситуаціях рульової моментально залишає клуб - і Євген Гінер не став оригінальничати.
9. Роберто Донадоні ( «Наполі», жовтень, наступник - Вальтер Маццаррі)
Колись самий талановитий молодий наставник Серії А став жертвою власної наївності. Піддавшись на умовляння експансивного президента «Наполі» Ауреліо ді Лаурентіса, Роберто приїхав на «Сан-Паоло» на наприкінці минулого сезону, а на старті нинішнього сезону вже був змушений пакувати валізи. По своїй натурі досить вразлива людина, Донадоні елементарно не виніс звалилися на нього відповідальності. Щедрий ді Лаурентіс витратив на потреби небесно-блакитних майже 60 мільйонів євро, але в іншому поводився зовсім не по-меценатських, вимагаючи максимального результату - і якомога швидше. Як наслідок, нині імпульсивного неаполітанського владику догоджає зовсім інший рульової: Вальтер Маццаррі.
10. Марк Хьюз ( «Манчестер Сіті», грудень, наступник - Роберто Манчіні)
У схожий халепу потрапив і екс-керманич «городян», хоча часу для того, щоб налагодити гру «Сіті», у нього було незрівнянно більше. Однак довіра керівництва і величезні фінансові вливання - це ще не панацея, що і підтвердив Хьюз, примудрився залишити манкуніанців не тільки без Ліги чемпіонів, а й взагалі без єврокубків. Прийдешньої весни подібна ситуація запросто могла б повторитися, і тоді господарі клубу-багатія зробили ставку на Роберто Манчіні.