«Закарпаття» - «Іллічівець» - 0:1. Післяматчева прес-конференція
Ілля Близнюк, головний тренер «Іллічівця»:
- Хочу привітати керівництво і гравців нашої команди з непростою перемогою! Ми приїхали в Ужгород за два дні до гри, і відразу зрозуміли, що на такому полі буде дуже важко показати гарний, атакуючий комбінаційний футбол, який ми сповідуємо. Газон дуже поганий. Такі поля я пригадую, напевно, тільки в 80-90-х, коли ще сам починав грати у футбол. За таких обставин на перший план, звичайно ж, виходять морально-вольові бійцівські якості команд. Сьогодні ми їх виявили у всій красі. У другому таймі на гру суттєво вплинуло видалення Шмакова, але ми зуміли перебудувати гру, почали грати вже у три опорника, і це принесло результат. Ну і, звичайно мене порадували фізична і функціональна готовність гравців.
- Які завдання стоять перед «Іллічівцем» в цьому чемпіонаті?
- Кожен тренер хоче якомога вище піднятися в турнірній таблиці. Але тут багато чого буде залежати від фінансування. Зимою нам необхідно посилиться футболістами-лідерами. Нам потрібні люди, які поведуть за собою команду. Також у нас є перспективна молодь, яку ми потихеньку підпускає до основній команді. Але, звичайно ж, з деякими гравцями нам доведеться розпрощатися.
- Ви говорите про морально-вольових якостях вашої команди. Непристойні жести Шмакова і деяких ваших колег і є тими якостями ...?
- Ви можете говорити все, що хочете. Я нічого не бачив і не можу говорити ні про що.
- Як ви вважаєте, арбітр мав рацію в епізоді з видаленням?
- Я ніколи не обговорюю дії суддів. Раз арбітр так вирішив, значить, на це були підстави.
Ігор Гамула, головний тренер «Закарпаття»:
- Мені дуже важко говорити, не знаю що сказати ... Третій жахливий удар, третій матч ми пропускаємо на останніх секундах. Чесно - я в шоці! Не хочу нічого наговорити зараз по гарячих слідах. На такому полі, звичайно ж, легше оборонятися, ніж творити, але, знову-таки, я не шукаю причин для відмовок, я сам винен. Я не можу прийти в себе, мене, наче по голові каменем ззаду вдарили. До роздягальні зараз заходити взагалі страшно. Всі похмурі засмучені.
- Вам не здалося, що заміни не підсилили гру?
- Так, ми розраховували на Гомеса, але він після дискваліфікації випав, недбало поставився і не зіграв, як слід. Як і Тришович в грі з «Кривбасом». Невуче вийшов не зовсім здоровим, міг вирішити результат матчу на нашу користь, але не вирішив. Хотілося ще щось поміняти, але у нас просто не залишилося футболістів, які могли б підсилити гру. Ми сьогодні побачили, як багато значить для команди Давидов, який пропустив гру через дискваліфікацію. Сьогодні з нами щось трапилося - нещасний випадок ...
- За свою довгу кар'єру ви, напевно, багато разів чули подібні крики - «валіза!» «Додому», «Росія», з трибун після таких матчів ...
- Я дивлюся, ви тільки «добре» завжди помічаєте! Я розумію вболівальників. Вони прийшли подивитися на команду, порадіти перемозі, а тут - ми програли. Зараз вони підуть, з горя вип'ють свої «150» та ще й будинку отримають від дружини ... Потрібно ж їм когось звинуватити. Я тут переживаю, і думаю, що робити далі, а ви мені - «валіза»! Скажуть зібрати - зберусь і поїду! Це футбол. Це життя ...
- Уболівальники люблять порівнювати російський і український чемпіонат. Ви як фахівець, який і там і тут попрацював, можете порівняти «Закарпаття» з якою то командою Російської прем'єр-ліги?
- «Закарпаття» дуже хороша команда, думаю, що ми б гідно зіграли і в російському чемпіонаті. Але я давно вже не працюю в Росії. Можу сказати, що в чемпіонаті Латвії Ужгород був би першим!
Мирослав Небесник, спеціально для www.sport.ua