Все, що не можна купити за гроші, реально купити за ВЕЛИКІ гроші. Навіть права на проведення Олімпійських ігор або, наприклад, чемпіонат світу з футболу. Такий лейтмотив публікацій деяких англійських і німецьких видань, які запевняють громадськість, що ФІФА і УЄФА загрузли в корупції. І висувають начебто неспростовні докази того, як високопоставлені чиновники цих двох організацій готові приймати «подяки» у вигляді грошових підношень і дорогих подарунків. Втім, будь-які звинувачення будуть залишатися голослівними до тих пір, поки суд на підставі наявних у нього доказів не винесе своє рішення. Хоча караюча рука закону може і не дістатися до самих головних футбольних босів - вже дуже добре вони себе убезпечили. «БЛИК-Спорт» спробував розібратися в ситуації.
З чого починалася корупція?
До 1974 року ФІФА очолював англієць Стенлі Роуз. За 13 років свого перебування біля керма світового футболу він всіляко перешкоджав комерціалізації і всі свої зусилля спрямовував на популяризацію «гри мільйонів». Сер Стенлі користувався гарною підтримкою європейських асоціацій, але опирався інтеграції у світову футбольну сім'ю африканських і азіатських представників. Зрозуміло, у такого принципового президента ФІФА завелися вороги. Одним з них був бразилець Жоао Авеланжа, який у підсумку посів місце Роуза. За новим президентом маячила постать Хорста Дасслера - сина засновника відомого спортивного бренду. Сімейка Дасслерів, за чутками, шляхом підкупів і дорогих подарунків стала спочатку маніпулювати Міжнародним Олімпійським комітетом (МОК), а потім і до футболу добралася. Відомий англійський журналіст Ендрю Дженнінгс (автор ряду книг, що викривають корупцію у світовому спорті) запевняє, що Авеланжа, роздавши потрібну кількість конвертів «потрібним» людям, забезпечив собі перевагу на виборах президента. Пізніше його прихильники стали отримувати подарунки - дорогі німецькі автомобілі, розкішні наручний годинник і т.п. Але найголовніше, чого добився Авеланжа і ті, хто за ним стояв - великий футбол гостинно відчинив ворота великим капіталам. Всю комерційну діяльність ФІФА стала вести маркетингова компанія ISL (дітище сімейки Дасслерів), яка той же фронт подужала ще раніше в МОК.
Звідки взявся Блаттер?
Як пише в своїх книгах Дженнінгс, багато років сім'я Дасслерів виконувала роль «ляльководів» у світовому спорті. Нібито Хуан Антоніо Самаранч теж став президентом МОК завдяки підтримці німецьких магнатів. Можна тільки уявити, які деньжища стали крутитися у великому спорті - поява потужних рекламодавців, продаж прав на трансляції і багато іншого. Кажуть, що нинішній президент ФІФА Йозеф (Зепп) Блаттер - теж висуванець Хорста Дасслера. Німець знайшов швейцарця, коли той займався продажами годин і таймерів, а заодно працював у місцевій Федерації хокею. Блаттер пройшов навчання в компаніях Дасслера і незабаром приступив до роботи в одному з комітетів ФІФА.
Через кілька років при загадкових обставинах подав у відставку генсек організації Хел'мут Казер, а на його місце призначили Блаттера. Напередодні чемпіонату світу 1994 року він зробив спробу зайняти місце старіючого Авеланжа, проте той, пообіцявши розширити кількість учасників мундіалю з 24-х до 32 команд, виграв вибори і ще на чотири роки залишився на своєму посту. Найцікавіше, що Блаттер після невдалого «перевороту» не тільки зберіг свій пост генсека ФІФА, але й відкрито готувався до нових виборів. Для цього Зепп поколесив по планеті і заручився підтримкою багатьох регіональних «князьків» із правом голосу. Натомість Блаттер нібито обіцяв солідну фінансову допомогу їх федераціям - на розвиток футболу. Блаттер домігся свого, вигравши в 1998 році на виборах президента ФІФА. А через пару років збанкрутіла компанія ISL, і вся комерційна діяльність організації опинилася під жорстким контролем Блаттера і його людей. Завдяки їх діяльності ФІФА стала мега-прибутковою організацією.
Чий висуванець Платіні?
Найлютішим ворогом Зеппа Блаттера багато років вважався екс-президент УЄФА Леннарт Юханссон. Він був конкурентом швейцарця на виборах 1998 року, а потім і на наступних. Юханссон напевно був у курсі всіх рифів і течій, але звалити «непотоплюваного» Зеппа так і не зміг. У 2007 році УЄФА очолив триразовий володар «Золотого м'яча», француз Мішель Платіні. Багато хто називає його людиною Блаттера, а можливо, і наступником Зеппа на посаді президента ФІФА. По крайней мере, він влаштовує Зеппа більше, ніж норовливий Юханссон. Мішель затіяв реформи в європейському футболі і тісно став співпрацювати з федераціями країн Східної Європи, зокрема, з української. І Блаттер, і Платіні неодноразово відвідували Україну з офіційними візитами. Президент ФФУ Григорій Суркіс проголосив курс на інтеграцію в європейську футбольну сім'ю, і вінцем цих взаємин стало рішення УЄФА довірити проведення Євро-2012 Україні та Польщі.
У чому звинувачують Україні?
Деякий час тому колишній скарбник Федерації футболу Кіпру Спірос Марангос підірвав інформаційну «бомбу» в одному з німецьких видань, заявивши, що Україна і Польща «купили» голоси членів виконкому УЄФА, витративши на цю справу понад 10 мільйонів доларів. У постраждалих виявилася Італія, яка теж боролася за право провести Євро-2012 у себе в країні. Але за підсумками голосування перемогла об'єднана заявка України і Польщі. Марангос стверджує, що має в своєму розпорядженні усіма доказами своїх слів, але передавати їх в УЄФА не поспішає. В Італії та Польщі вже створені спеціальні комісії, які перевіряють обставини цієї справи. З чуток, днями свої пояснення давав Президенту Україну Віктору Януковичу і глава ФФУ Григорій Суркіс.
Зрозуміло, що всі чиновники УЄФА відкидають звинувачення в корупції. Мовляв, де докази? А без них слова Марангос і йому подібних виїденого яйця не варті. УЄФА вже готує судовий позов проти кіпрського «майора Мельниченка». Давайте подивимося, кому може бути на руку корупційний скандал з Євро-2012. Німеччина неодноразово заявляла, що готова прийняти чемпіонат Європи у себе у випадку проблем у Польщі та Україні. Або разом з поляками, на худий кінець. Інтерес німців зрозумілий - прибуток, прибуток і ще раз прибуток. Цікаво, випадковим чи є той факт, що одкровення Марангос вперше прозвучали саме в німецьких ЗМІ? Бути може, Італії теж вигідний цей скандал? Не менше, ніж німцям, повірте! Недарма ж місцева La Gazzetta dello Sport погрожує «ось-ось» опублікувати неспростовні докази корумпованості українських і польських футбольних чиновників. А Марангос рве тільник на грудях і запевняє, що не заспокоїться, поки Євро-2012 не віддадуть Італії. Так що інтрига в цій справі тільки починає закручуватися, а до розв'язки ще, судячи з усього, неблизько.
Влад СЕМЕНКО, газета «Блік-Спорт»