На початку минулого тижня, точніше у вівторок, до табору ужгородського "Закарпаття" приєднався головний тренер колективу Ігор Гамула. Не дивуйтеся тому, що коуч пропустив чотири дні зборів своєї команди: Ігор Васильович щойно завершив черговий етап навчання на тренерську ліцензію "pro".
- Моя відсутність було вимушеним: хочу отримати тренерську ліцензію категорії "pro", і саме в нинішню зимову паузу довелося вкотре продовжити навчання, - говорить Гамула. - Ще 15 грудня, майже відразу після завершення виступів команди у 2009 році, приїхав до Москви, де протягом кількох днів проходили теоретичні заняття. А вже 9 січня поїхав до Туреччини на стажування у футбольних клубах російської прем'єр-ліги - чемпіона "Рубіна" з Казані і московського "Локомотива", які там знаходилися на зборах.
- Мабуть, у читачів виникне логічне запитання - чому ліцензію вищої категорії Ігор Гамула видобуває не в Україні, а сусідній Росії?
- Вважаю, що навчання тренерському майстерності у наших сусідів на ступінь якісніше, ніж вдома: кількістю українці вже перенаситили свій футбольний ринок фахівцями з ліцензією "pro", проте це не означає, що стан справ у футболі, зокрема підготовки команд, суттєво пішло вперед . Щоб мені отримати відповідний диплом, доведеться посилено займатися аж півтора року. Останній етап відбудеться у травні 2010-го, а вже в листопаді вручатимуть диплом.
- Якою інформацією ви збагатилися на стажуванні в провідних колективах Росії?
- Я давно не відвідував великі клуби прем'єр-ліги: Востаннє мій зв'язок з північним сусідом простежується ще в 2003 році, коли працював у Новоросійському "Чорноморці", далі тренував в Латвії, зараз, от, приїхав на Закарпаття і вже тепер , відверто, здивувався побаченому - російський футбол пішов далеко вперед не тільки зважаючи на результати команд в єврокубках, але й організаційному плані. А це, повір, дуже важливий аргумент.
- Що в першу чергу радили вам визнані футбольні авторитети: наставник "Рубіна" Курбан Бердиев і коуч "Локомотива" Юрій Сьомін?
- Обидва - мої давні друзі, тому обділеним увагою не був: дискутували чимало. Колектив Курбана Бердиева вийшов на сорокаденний цикл підготовки до сезону (вже 16 лютого "Рубін" буде грати матч Ліги Європи), а це ідентична нашій ситуації. Паралелі, безперечно, проводив, і помітив багато нюансів. Але не тільки розмовами з Сьоміним і Бердиевим була насичена стажування: цікаві погляди довелося почути від наукових груп "Локомотива" і "Рубіна", їх фахівців з фізичної підготовки.
- Ігор Васильович, ймовірно, про конкретні прізвища потенційних новачків говорити ще зарано. Але щодо позиційного укріплення, прочиніть завісу, яке ж ланка потребує найбільшої уваги?
- Не відкрию Америки, що будь-який тренер буде завжди прагне посилити свою команду. Я також не виняток: хочу поліпшити гру колективу. Нашим головним завданням, однозначно, є збереження кістяка команди. Тому що дуже важко кожні півроку будувати нове поєднання гравців на полі. Хоча і без втрат у нас не обійшлося - Ужгород залишив півзахисник Павло Ксьонз, не побачите Ігоря Шопіна, на початку тижня наміри залишити команду озвучив півзахисник Іван Козоріз, не приїде форвард Ігор Тимченко.
- Зізнаюся, з усіх вже озвучених втрат найбільше шкодую за останнім ...
- Соглашусь. До нас цей форвард приїхав до некращих кондиціях, що пов'язано з нещодавно перенесеної травмою. У таборі "Закарпаття" відновився, в кінці сезону радував результативністю, а далі попрямував у полтавську "Ворсклу". Зрозуміти хлопця можна, в принципі як і Ксьонз, - нікому не хочеться пасти задніх. Інша справа, чому ж ніхто з них не згадує, що турнірний результат це і, свого роду, дзеркало роботи футболістів?
Щоб утримати кадровий дисбаланс, активно підшукуємо нові кандидатури для посилення. Практично наш - Мірко Райчевіч з одеського "Чорноморця". Бачу в цьому півзахиснику потенційного лідера на полі. Тепер на оглядинах і литовець, і серби, і бразилець. Хто ж, зрештою, буде грати за "Закарпаття", вболівальники дізнаються згодом.