Клубам першого українського дивізіону змагатися у популярності з представниками прем'єр-ліги не те що дуже складно, а практично нереально. Що коїться там, в глибинці, звичайного вболівальника мало хвилює, а такого клубу, як «Арсенал», що неодноразово заявляв про своє бажання купити Кафу, там, ясна річ, немає і в помині. Однак нинішньою зимою президент «Львова» Юрій Кіндзерський, очевидно, отримавши корисні поради при здачі «канонірів» в оренду бази в Щасливому, оформив операцію, що стала справжньою сенсацією. У «Львів», який за рік перебування в еліті запам'ятався насамперед сенсаційною перемогою над «Шахтарем» і «болотних» матчем з «Металістом», приїхав екс-наставник збірної Литви Альгімантас Любінскас. Приїхав, подивився і погодився очолити команду, яка є одним з головних претендентів на підвищення в класі.
Конкретні пропозиції, РЕАЛЬНІ Амбіції
-Інформації про те, що ви очолите «Львів», спочатку було навіть важко повірити. Все-таки екс-тренер збірної Литви і команда першої ліги. Як взагалі виник такий варіант?
-Після того, як я пішов зі збірної (підкреслюю саме пішов, мене ніхто не звільняв), вирішив пройти тренерські курси в Україні й одержати «Про-диплом» УЄФА. Оскільки в Литві немає команд високого рівня, з якими було б цікаво працювати, я вирішив розглядати пропозиції із зарубіжжя. І через деякий час з'явилося конкретну пропозицію від команди з реальними амбіціями - «Львова». На зустрічі з місцевими журналістами я вже казав, що нехай цей варіант і не найбільш привабливий з фінансової точки зору, але тут треба займатися справою, виводити команду на більш високий рівень. Саме такими мотивами я керувався, даючи згоду Юрія Кіндзерського.
- «Про-диплом» ви отримували з метою отримати більше досвіду для роботи з клубом?
-Так, саме з таким розрахунком я проходив навчання.
- Президент «Львова» був наполегливий?
- Чесно зізнаюся, ми провели з ним не один раунд переговорів. Але в підсумку прийшли до спільного знаменника.
- Як довго плануєте затриматися у Львові?
-У мене контракт на півтора року. Але прекрасно розумію, що якщо не буде результату, він може бути розірваний і через півроку. У принципі, я й сам можу піти, якщо не зможу домогтися з командою поставлених завдань. У тому випадку, звичайно, якщо це буде відбуватися з моєї вини.
- Але ж ви знаєте і самі розумієте: виграє команда, програє тренер ...
-Так, але всяке буває. Наприклад, гравці відчувають, що тренер їм не підходить, що працювати з ним не цікаво. Навіщо тоді мучитися?
-А вас не бентежить той факт, що в 2009 році у «Львова» змінилося чотири головних тренера?
-Я знаю про це. Що поробиш - така тренерська доля. Повторюся, якщо я побачу, що не знаходжу спільну мову з футболістами, з моєї вини команда не домагається результату, змушений буду сказати львів'янам: «До побачення».
ПЕРША ЛІГА - НЕ ЕКЗОТИКА
- Чому ви прийняли рішення піти зі збірної Литви?
-Це, відверто кажучи, не найприємніша тема. Під мене почали копати, вишукувати те, чого не було і бути не могло, після чого я плюнув на все і сказав: «Якого біса? Розбирайтеся тут самі! »І залишив збірну. Хоча, напевно, позначилася і втома, адже нашу національну команду я очолював досить довго - з 1990 по 1995-й і з 2003 по 2009-й. Більше десяти років виходить.
- Після цього ви, здається, зібралися йти в політику?
-Так, були такі плани. Але, занурившись у цю сферу, бажання робити політичну кар'єру пропало.

-Чим ви займалися в ті роки, коли не очолювали збірну?
-Найбільш успішним виявилося перебування біля керма литовського «Шауляя», з яким виграв чемпіонат, Кубок і Суперкубок країни. Загалом, все, що тільки можна було виграти в Литві.
- За кордоном вам доводилося працювати?
- Так, ще в 1988 році за напрямом Держкомспорту я відправився в Бангладеш. Там теж не обійшлося без успіхів - виграв Кубок країни.
-Що для вас було екзотічнєє: тоді, за великим рахунком, ще на початку тренерської кар'єри, відправитися в маловідому країну, або зараз, коли ви заробили собі ім'я, очолити клуб з першої української ліги?
- Звичайно, перший варіант. Та відрядження було дійсно екзотикою, тоді як Україна - футбольна країна. Тут люди розбираються у футболі, навколо пальця їх не обведеш, що цілком можна було зробити в Бангладеші.
-Тим не менше, після тривалого перебування біля керма збірної, перебудуватися на клубну роботу, напевно, не так вже й просто?
-Якщо ви думаєте, що я забув як тренувати клуб, то опинитеся неправі. Звичайно, специфіка роботи в клубі і збірної різна, але я не думаю, що це буде серйозно позначатися на результатах «Львова».
- До речі, у складі «городян» на даний момент значаться виключно українці. Виходить, та ж збірна, тільки працюєте ви з нею майже кожен день, а не в певні дати. Для вас краще, якщо під вашим керівництвом працюють футболісти однієї і тієї ж національності?
-Ви знаєте, футбол став таким інтернаціональним, що помічений вами факт не має великого значення. Головне, щоб хлопці хотіли грати і захищати честь своєї команди. Може, через деякий час на кого-то из них звернуть увагу більш сильні клуби, а на вільне місце доведеться запрошувати легіонера - і все, аналогії зі збірною вже не буде.
КОНЦЕПЦІЯ на довгі роки
- Знаю, що футболістів ви попросили звертатися до вас «пан тренер». А що робити нам, журналістам?
-Чи можете просто Альгімантас, можете пан Любінскас. Адже такого звернення, як у вас, по імені та по батькові, в Литві немає.
-А якщо б було?
-Мій батько - Йонас; тому, напевно, Альгімантас Йонасовіч.
- Ви вже встигли вирішити одну з найголовніших проблем для тренера «Львова»: як розрізнити братів Баранцев?
-Так, адже вони і на тренування по-різному одягаються, і на різних позиціях грають.
-Нові тренери часто запрошують в команду тих футболістів, з якими вони знайомі. У вас такі плани є?
-Політика клубу орієнтована на місцевих виконавців. Так, я попросив, щоб підшукали гравців на деякі позиції, але хто це буде, чи підійдуть вони нам - поки що не можу сказати. Ну а з Литви висмикувати нікого не буду, оскільки мій новий клуб іноземці не цікавлять.
-Чи будете ви вибудовувати роботу у всіх клубних командах під один формат? Тобто, щоб і колективи дитячо-юнацької школи грали за тією ж схемою, що і головна команда клубу?
-Ми говорили на цю тему з господарем клубу і вирішили приділити особливу увагу майбутнього «Львова». Щоб не було таких ситуацій, коли молодий футболіст переходить у доросле команду і йому доводиться якийсь час в неї адаптуватися, оскільки грати його вчили по-іншому. Ця концепція, дуже сподіваюся, прийнята «городянами» на довгі роки.
Андрій ВАРЧАК, газета «СЕ в Україні»