Шість років футболісти збірної Італії не перемагали на великих міжнародних турнірах. Якщо для когось це не той часовий відрізок, через який потрібно рвати на собі волосся, то для чотириразового чемпіона світу, який свого часу ставав найсильнішим і на європейському континенті, це вічність. У самій Італії не багато розсудливих «товаришів», який ставлять рідну Squadra Azzurra вище німців, голландців чи іспанців, але без віри в кінцевий успіх не варто взагалі виходити на футбольне поле.
З іспанської збірної перед стартовою грою чемпіонату Старого Світу було все зрозуміло - лідер світового рейтингу, чинний чемпіон світу та Європи ... Вислів «наша задача виступити достойно» з вуст головного тренера «Червоної фурії» або гравців моментально стало б новим футбольним анекдотом. Така збірна, у складі якої часто-густо мільйонери (свої гонорари вони заслуговують), завжди зобов'язана ставити максимальні турнірні завдання і по можливості досягати цих цілей.
З перших хвилин поєдинку розгорнулася напружена боротьба за центральний плацдарм, ініціаторами якої стали італійці. Команда в синіх футболках часто вибудовувалася в три захисні лінії, причому «перший вал» становили нападники. Іспанці до такого протидії виявилася готові, та й самі руйнували в шість-сім чоловік. Обережність у дебюті таких матчів ще нікому не заважала.
Щоб прищепити оборону противника і створити перший перспективний момент, іспанцям треба було десять хвилин. За підсумками швидкої контратаки Давид Сильва виявився на вигідній ударній позиції, але пробити як слід у нього не вийшло. Італійці відповіли три хвилини потому прямим ударом Пірло зі штрафного, але воротар не схибив. При щільності боротьби і цейтноті при прийнятті рішень суперники спробували здивувати один одного різкими довгими передачами, але і цей метод очікуваного результату поки (секундометр відрахував два десятки хвилин) не дав. В середині динамічного першого тайму противники обмінялися натяками на гол, але Кассано пробив повз дальній кут, а удар Іньеси був заблокований.
З відчуттям, з толком, з розстановкою чемпіон світу заволодів помітною територіальною та ігровою ініціативою, так що заключна чверть години першого тайму повинна була стати часом випробування італійської оборони. Зовсім негарним вчинком на 32-й хвилині відзначився Кассано, але за навмисну ​​підніжку Касільясу отримав лише усну осуд від ліберального і до цього зовсім непомітного (от би українським суддям навчитися бути такими невидимками) арбітра. Півтори хвилини потому форвард «Мілана» атакував вже за всіма правилами, іспанський голкіпер невпевнено відбив м'яч перед собою, але без наслідків. Цей момент повернув гру в стан «абсолютного рівноваги».
Кінцівка першої половини вийшла оптимістичною. Іспанці створили два гострих моменти - італійці відповіли одним без жодних натяжок гольовим. На нулі на табло могли вплинути Фабрегас, чий удар з меж штрафного за три хвилини до перерви був заблокований, і Іньєста, який пробив в такт після розсікаючий передачі, але вище цілі. Італійці встигли відповісти, але після флангового навісу і забійного удару головою Тіаго Мотта всю свою майстерність продемонстрував іспанський голкіпер.
Така кінцівка розворушила публіку в вільному місті Гданськ - янтарної столиці Польщі. Однак на початку другого тайму інтенсивність гри стала «кульгати». Був потрібен вибух, і відмінний удар Фабрегаса, після якого Буффону довелося політати, цілком міг стати цим самим сигналом до більш активного футболу. Тут же реальний шанс відкрити рахунок був у Іньєсти, але після удару з гострого кута м'яч чирків про рукавички воротаря пішов повз дальньої штанги на кутовий. Італійці помітно просіли, а іспанці почали плести звичні мережива в центрі поля.
Пішла десь навіть відкрита гра. Балотеллі обікрав Серхіо Рамоса у бровки, розміреним кроком увійшов в штрафну, але довго думав, а тому образившись захисник його наздогнав і розрядив обстановку. Момент вийшов стихійним, але показовим - команда з Апеннін вимушено грала другим номером.
Тренерський штаб Італії прийняв кілька парадоксальне (ніхто оборону посилювати і не подумав) рішення - на поле вийшов найкращий серед італійських футболістів бомбардир останнього національного чемпіонату Ді Натале. Це була гольова заміна. На 61-й хвилині Ді Натале після відмінної передачі Пірло (відрізав трьох захисників) реалізував вихід один на один. Щоб відігратися іспанцям треба було менше трьох хвилин. У класичній гольовий комбінації «короткій нозі» взяли участь Іньєста і Сільва, а Фабрегас без варіантів переграв воротаря з центру штрафного майданчика.
Ясна річ, що після такого сплеску погасити емоції та вгамувати бажання виграти будь-якою ціною було непросто. Піренейці бажали перемогти явно більше, а тому і часу на чужій половині проводили більше. Підтримати цей запал вийшов Торрес. Форвард міг забити першим же дотиком, але після виходу один на один дозволив голкіперові ліквідувати загрозу, коли відпустив м'яч в сторону. Героєм поєдинку міг стати Ді Натале, але після діагоналі зльоту пробив повз ціль. Відзначимо, що в обох цих епізодах нападники ходили на лінії офсайду.
При такому подієвому калейдоскопі все мав вирішити один гол. Ця подія могло відбутися на 85-й хвилині, але Торрес-за меж штрафної перекинув і Буффона, і італійські ворота. Здається, нападникові «Челсі» ці два нереалізованих моменту будуть неодноразово снитися в кошмарах. І все ж титуловані і амбітні збірні Іспанії та Італії найсильнішого сьогодні так і не виявили. Хто втратив від цієї світової більше, сказати важко, а глядачі однозначно виграли, за що і нагородили суперників овацією після фінального свистка.