Михайло СПІВАКОВСЬКИЙ
"Якби мені дали два роки часу і не вимагали миттєвого результату, я б із задоволенням вводив в стартовий склад молодих вихованців клубу і, можливо, підготував б п'ять-шість гравців основи", - зізнався не так давно кореспондентам "СЕ" екс-наставник "Динамо" Анатолій Дем'яненко.
На жаль, карт-бланшу на те, щоб займатися цим, безумовно, корисним, але вже точно ризикованим і почасти невдячною справою Анатолій Васильович, як і більшість його попередників і послідовників не отримав. Нічний дзвінок Ігоря Суркіса і наступне пропозицію, від якої не можна було відмовитися, відразу перетворив Дем'яненко у співробітника служби "911", покликаного очолити команду і не опуститися з нею нижче звичного для всіх рівня у внутрішніх турнірах. Перемога в національному чемпіонаті і два виграних Кубка України, здавалося б, виправдали стратегічний хід президента біло-блакитних. Але те, що працювало в Кривому Розі та Маріуполі, виявилося зовсім неефективно в матчах з "Ромою", "Ліоном" і навіть "Стяуа". У єврокубках на запитання відомого театрального режисера "Чим будемо дивувати?" відповісти щось зрозуміле динамівці під проводом Дем'яненка не змогли, переживши повного фіаско у двох турнірах Ліги чемпіонів поспіль. В плюс було записано потешенное самолюбство на внутрішній арені, а в мінус - підмочена репутація на зовнішній. У своєму поступальному русі "Динамо"-машина невблаганно вперлася в знак, що всі автолюбителі світу розуміють не інакше як "глухий кут".
Драматургія роботи в самому титулованому клубі країни Анатолія Дем'яненка є класичним сценарієм діяльності будь-якого українського наставника останніх років. В основі стояло досягнення миттєвого результату, на який працювали легіонери - як правило, гравці середньої руки і такого ж рівня майстерності. Дуже складно згадати, хто з молодих вітчизняних гравців міцно закріпився у складі київської команди за останні кілька років. Вистраждані приклади Мілевського та Михалика повноту картини не забезпечують. Першого, наче дороге вино витримували в дублі майже п'ять років, а другому заграв в не ніжному віці 24-х років. Той же Алієв, якщо розібратися, більш-менш стабільно виходив на поле лише за росіянина Юрія Сьоміна - в сезоні-2008/09, а блиснувши, світить, як комета, Артем Кравець пішов у тінь через низку травм. Кількість же не закріпилися в "Динамо" "молодих, та ранній" впирається в цифру, яка змусила б почухати потилицю навіть на які не знають страху триста спартанців.
А адже, як показують приклади роботи Валерія Газзаєва, для того, щоб заявити про себе в такому іменитого клубі достатньо збігу двох основних чинників (про талант і працьовитість тут говорити не доводиться: без цих якостей в "Динамо" просто нема чого робити). Мова йде про щасливому випадку і довіру тренера. Саме так за нинішнього наставника біло-блакитних основними гравцями колективу стали міцно схопити за хвіст птаха удачі Андрій Ярмоленко та Євген Хачеріді. Особливо показовим виглядає зліт останнього, що пройшов за рік з невеликим шлях від гравця второлігового "Олкома" до клубу-чемпіона країни.
Як би там не було, зробив висновки зі своїх помилок керівник киян відтепер не збирається танцювати чечітку на старих граблях і вже ухвалив: нове поповнення трофеїв у клубному музеї не є самоціллю. А це означає, що в найближчі півроку - благо, можливість для цього календар сезону надає відмінну - ставка буде зроблена на молодь. Ближче всіх до основного складу, за словами Газзаєва, знаходиться Гармаш. Оцінки динамівського рульового на адресу цього гравця настільки приємно, що виникає логічне припущення: може, саме Денис - півзахисник сучасного плану, який грає в манері "box to box" - займе позицію між умовними Нінковичем і Вукоєвичем. Не повинен загубитися і корінний динамівець Кирило Петров - витривалий універсал, не позбавлений лідерських якостей. Велика ставка робиться на видужалий Кравця, здатну похитнути позиції когось із квартету основних виконавців групи атаки (Мілевський, Шевченко, Ярмоленко, Гусєв). Трохи більш віддаленою перспективою відрізняються тендітний, але технічний Коркішко, не менш фактурний, ніж Хачеріді - Парцванія, і що володіє потужною генетикою Калитвинцев-молодший. Але ж є ще й не сказав свого останнього слова форвард Зозуля, і заматеревшій в "Оболоні" голкіпер Бойко ...
Якщо росіянину Газзаєва вдасться довести до пуття хоча б половину вище названих гравців у найближчі два сезони, то він допоможе всієї футбольної Україні. Не забувайте, що будь-який доморослий футболіст, що закріплюється в основі такого клубу як "Динамо", стає залізним кандидатом на місце в національній збірній.