Єврокубковий сезон 2009/2010 отримав своє логічне завершення. Жозе Моуріньо і створений ним бронетанковий «Інтер» перемогли в Лізі чемпіонів - чітко, заслужено, у своєму стилі. «Баварія» сьогодні теж була хороша, може бути, навіть краще, ніж зазвичай, а й «Інтер» у цьому сезоні постійно грає краще за свого супротивника. Грає другим номером і приходить першим.
Перед грою можна було скільки завгодно зіставляти сили супротивників, двох фіналістів ЛЧ (поки їх не зіставити сам матч). «Інтер» виглядав потужніший, як по грі, так і за пройденим клубам, поваленим ідолам. Жозе Моуріньо підійшов до фіналу з скальпами «Челсі» та «Барселони», Луїс ван Гааль міг похвалитися шкурою червоного диявола, що, звичайно, теж чимало. Але прохід «Баварією» «МЮ» почасти виглядав (та й був) випадковістю, в той час як «Інтер» і «Челсі», і «Барселону» перегравав. Перегравав єдино вірними способами. Перед грою з баварської боку було чимало роздумів про те, що «Інтер» грає в раціональний футбол, мета виправдовує всі його нехороші кошти, а ось «Баварія» піклується ще й про естетичну сторону справи. Насправді, мюнхенці не так давно грали з «Барселоною» (рік тому) і повинні розуміти, що перемагається ця команда тільки тим методом, який показав «Інтер». Тим більше, що у міланців був ще й домашній матч з каталонцями з трьома голами у ворота «Барси». Так що, розмови про красу, як завжди, суб'єктивні, але в цьому фіналі «Інтер» все-таки зіграв від суперника, віддавши «Баварії» ініціативу. Мюнхенці можуть пишатися цим фактом, як і тим, чималим, у принципі, кількістю гострих ситуацій біля чужих воріт, але при цьому важко було позбутися відчуття, що «Баварія» контролює м'яч, а «Інтер» - гру.
Взагалі, у фіналі опинилися дві дуже хороші команди, дійсно заслужили честь завершувати сезон. Ван Гааль за рік зробив дуже цікаву «Баварію», хай її успіхи багато в чому і стали можливими завдяки чарівному Роббена. Ну а оцінити роботу Жозе Моуріньо в «Інтері» дозволить погляд на міланський клуб 3-4-річної давності. Тоді в лігочемпіонном плей-офф (з «Валенсією», «Ліверпулем») ця команда являла собою якесь інертне місиво, руйнують усе і нічого не створює. Моуріньо, звичайно, не навчив грати у футбол таких людей, як Дзанетті або Станкович, але «перебрав» двигун він відмінно. Зараз майже на кожній позиції в «Інтера» грає ідеально підібраний чоловік, відмінно підігнаний під колектив, сильний саме в тих компонентах гри, які йому потрібні перш за все. Але, в принципі, сильний у всьому, тому що футбол зараз такий, потрібні універсали, роботяги-творці, творці-руйнівники, два в одному. Або більше, ніж два. Слабка ланка у складі «Інтера» знайти нелегко, достатньо слабке, щоб це було справді помітно.
Досить швидко в грі позначився перевагу «Баварії». Як тільки він став намічатися, тонко відчувають міланці миттєво віддали суперникові ініціативу, дозволив хвилях баварських атак побитися об скелі своєї оборони. Звичайно, німці могли і пробити собі пролом, наприклад, коли на правому фланзі вислизнув від Ківу Роббен і виклав м'яч Олічу на ближній штанзі - удар вийшов неточним. Чи в тому випадку, коли м'яч після подачі в штрафну влучив у руку Майкона, обвівшую плече Мюллера. Або коли Роббен пробив лівою з лінії штрафного після того, як туди дострибались м'яч і Мюллер - Арьєн пробив неточно. Все це було досить гостро, а ще в «Баварії» було чимало прострілів, навісів, загалом, різних атакуючих дій. У «Інтера» був лише удар Снейдера зі штрафного з рикошетом від Алтинтоп - Бутт впорався. І блокований удар Камбьяссо з меж штрафного.
Зате при першому ж випадку «Інтер» провів гольову атаку. Жуліо Сезар вибив м'яч у поле, Міліто зробив знижку Снейдер, потім отримав зворотний пас вже на хід у штрафний, там ще зробив міні-паузу і пробив над лівим плечем воротаря точно в ціль. Атака-лавина накотилася на ворота «Баварії» і залишилися лише уламки від її оборони.
До перерви, уламків могло додатися, але Ето'О не вдалося завершити ще один стрімкий прорив-пролом по центру, а потім Снейдер не забив ударом з 10-ти метрів, після блискучої передачі від Міліто. Бутт врятував «Баварію».
Мюнхенці почали другий тайм зі свіжими силами і з відчуттям своїх шансів в атаці. Один з них, власне, матеріалізувався відразу ж. Оліч в дотик відкинув м'яч на Алтинтоп (такого не люблять навіть інтерівські захисники-Сімплегади), Хаміт технічно дротів м'яч до лінії штрафної, вичікуючи Мюллера. Томас отримав пас і повинен був забивати, але на воротах в «Інтера» (продовжуючи міфологічні порівняння) Сцилла і Харибда в одній особі - Жуліо Сезар. Бразилець удар Мюллера відбив.
І відразу ж відповідь від «Інтера». Міліто знову чудово зачепився за м'яч (начіпляв він у цьому матчі - по повній), протягнув його по лівому флангу, віддав у штрафну Пандева, Горан бив під поперечину, але і Бутт продемонстрував свою майстерність.
«Баварія» продовжувала тиснути. У першій половині тайму мюнхенці створили декілька досить гострих ситуацій біля воріт Жуліо Сезара. З непоганих позицій били Алтинтоп і Оліч, Камбьяссо особою відбив м'яч після удару Мюллера, ну а Сезар виручив «Інтер», витягнувши м'яч з далекого дев'ятки після удару найшикарніші Роббена. «Баварія» у ці хвилини цілком награв на гол і ... отримала його у свої ворота. Ето'О зробив відмінну передачу на Міліто, Дієго потоптався перед Ван Бюйтену, спокійно його обіграв, опинившись у штрафному, і пробив повз воротаря. Знову чудове виконання Дієго. Героя фіналу Ліги чемпіонів. Але насправді, настільки ж вигострить працювали і всі інші інтер-механізми. Просто Міліто - разюча частина цієї супермашини. І разив він сьогодні блискуче.
Що залишилися 20 хвилин команди, за великим рахунком, догравали. «Інтер» довиігривал, «Баварія» допроігривала. Гостроти у мюнхенців більше не було, якщо не вважати хорошого штрафного, який не дуже добре виконав Роббен. Гомес і Клозе атаку, взагалі-то, не посилили, Роббена сьогодні так і не вдався один з його божевільних ударів лівою. Був би Рібері? Так уже Франку пощастило, що свої баварські роки він не увінчав цим фіналом, але в цьому плей-офф душею команди був вже не він, а Роббен. Навряд чи він щось кардинально змінив би і зараз.
Ну а «Інтер», відкатавши обов'язкову і довільну програми у вигляді двох голів Міліто, спокійно і впевнено вступив на трон. Жозе Моуріньо став другим фахівцем після Еленіо Еррери, легендарного винахідника «Катеначо», який привів «Інтер» на вершину європейського клубного футболу. Через 45 років. І знову Катеначо, тільки сучасне і майже досконале. Навіть не викликає особливої неприязні, з людським обличчям, так би мовити. Красивий футбол або не дуже, про це можна сперечатися і сперечатися, але науку перемагати Жозе Моуріньо знає від і до. І його «Інтер» 2010 року - це практично ідеальна команда. А іскрометного монстра атакуючого футболу нехай він зробить з «Реала».
Матеріали: Андрій КРИКУН
«Баварія» - «Інтер (Мілан)» - 0:2
- Дієго Міліто, 35, 70
«Баварія»: Хайнс-Йорг Бутт, Арьєн Роббен, Бастіан Швайнштайгер, Даніель Ван Бюйтен, Івіца Оліч (Маріо Гомес, 74), Марк Ван Боммель, Мартін Демікеліс, Хаміт Алтинтоп (Мирослав Клозе, 62), Томас Мюллер, Філіп Лам, Хольгер Бадштубер
«Інтер (Мілан)»: Жуліо Сезар, Вальтер Самуель, Крістіан Ківу (Деян Станкович, 67), Дієго Міліто, Лусіо, Майкон, Горан Пандев (Саллі Мунтарі, 79), Самуель Ето'O, Уеслі Снейдер, Хав'єр Дзанетті, Естебан Камбьяссо
Мартін Демікеліс, 26. Марк Ван Боммель, 78. - Крістіан Ківу, 30.