Головна » 2009 Грудень 11 » Левіга: «Про ювілейному матчі дізнався від Пуканич»
16:32 Левіга: «Про ювілейному матчі дізнався від Пуканич» | |
 Півзахисник "Чорноморця" провів 100 матчів в еліті українського футболуДля півзахисника «Чорноморця» Руслана Левіга минулий уїк-енд видався святковим. Як уже повідомляв «СЕ», в матчі з «Динамо» 26-річний футболіст в 100-й раз вийшов на поле в складі команди еліти. - Ви були в курсі, скільки матчів у вас «набігло»? - Першим ділом цікавлюся в «моряка». - Ні, знав тільки приблизно. Я очікував, що скоро досягну кордону в сто ігор, але що станеться це в суботньому матчі з «Динамо», не підозрював. Виходить, що ювілей застав мене зненацька (посміхається). - Свято виявився змащений - «Чорноморець» програв 0:1 ... - Та вже, прикро ... Тим більше, що гра-то нам давалася. У нас навіть було більше гольових моментів, ніж у динамівців. Особливо в другому таймі. Могли виграти. - Що завадило? - Реалізація, що ж ще! У цьому чемпіонаті ми серйозно страждаємо від цієї проблеми. На жаль, у «Чорноморця» на сьогоднішній день найнижчий в прем'єр-лізі показник забитих голів - всього-на-всього дев'ять. - Шанси для взяття воріт у вас були? - Був один момент. Увійшов по центру у штрафний майданчик «Динамо», після чого завдав удар. Начебто все робив правильно, але він виявився неточним - м'яч пролетів в якихось сантиметрах над поперечиною. Звели я м'ячем у цьому епізоді поудачлівее, якщо в створ - і бути б голу. - Чи не в кожній грі вам надається можливість вразити чужі ворота, однак до гола справа не доходить. Може, хтось наврочив? - Не знаю, але в останній момент мені щоразу щось заважає. М'яч раз у раз не бажає перетнути цю злощасну лінію воріт. Ніяк не збагну, в чому тут справа! - Минулий сезон в плані результативності був для вас більш успішним, чи не так? - Ви маєте рацію. Особливо врожайною на голи стала для мене весняна частина сезону-2008/09. Тоді вдавалося забивати, навіть маючи напівмоменти. Граючи правого півзахисника, пощастило відзначитися шість разів. На жаль, в поточному чемпіонаті все йде з точністю до навпаки - за весь осінній період забити мені жодного разу так і не вдалося. Не виходить - і все тут! Але як би там не було, а я сподіваюся, що ця проблема залишиться у мене в році, що минає 2009 році. - Якщо не помиляюся, в «Чорноморець» ви запрошувалися як нападаючий. Що змусило змінити амплуа? - Позицію на поле не я вибирав - це прерогатива тренера. Ще Віталій Шевченко пробував мене на місці правого півзахисника. У цій ролі я тоді провів матчі з «Дніпром» та «Металістом», після чого російський фахівець пішов у відставку. Змінив його Віктор Гришко нічого змінювати не став, так я і залишився в ролі крайнього хавбека. Власне, для мене не має особливого значення, де грати - у півзахисті або в нападі. Футболіст повинен виходити на поле і приносити користь там, де це необхідно. - Вперед під час гри не тягне? - Буває, звичайно, що трохи загравати. Забувати: іноді йду з правого флангу в середину або дамся в ліву сторону. Але тренери мені відразу нагадують: мовляв, не забувай, де ти насправді граєш, і не займайся самодіяльністю (посміхається). Все це відбувається через ігрового азарту, куражу. Варто його зловити, і тут же втрачаєш над собою контроль - одразу хочеться піти в атаку і забити. - Свою дебютну гру в еліті пам'ятаєте? - Це було в сезоне-2004/05. Я тоді в «Борисфені» грав. Перший матч був проти «Таврії». Ми грали на виїзді і поступилися 0:1. Пам'ятаю, що бориспільська команда тоді забила чистий гол, але він не був зарахований. - До числа «100» увійшли гри за чотири клуби - «Борисфен», «Іллічівець», «Ворсклу» і «Чорноморець». Який з них ви назвали б «своїм»? - Мабуть, мій перший клуб, в якому я дебютував у вищій лізі. Саме в «Борисфені» мені вдалося спробувати свої сили на високому рівні і заявити про себе. - Круглу цифру якось відзначили? - Ще не встиг. Я ж тільки нещодавно дізнався про свій ювілей. Ця звістка застала мене вдома, у колі родини. Напередодні мені зателефонував мій друг - гравець «Іллічівця» Адріан Пуканич, який і повідомив про інформацію у вашій газеті. Він мене перший і привітав. - Який позначки хотіли б досягти? - Не хочу загадувати і називати якісь цифри - будь-то 200, 250 або 300 матчів. Буду грати до тих пір, поки у мене будуть сили і дозволятиме здоров'я. Або як кажуть у футболі, поки ноги до колін не зітруться. В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, газета «СЕ в Україні» | |
|
| |
Стрічка новин
Neformat - футбольний портал © 2009 - 2025 