Головна » 2009 Грудень 2 » Максим КОВАЛЬ: «Таких емоцій я ще не відчував»
11:35 Максим КОВАЛЬ: «Таких емоцій я ще не відчував» | |
 16-річний голкіпер запорізького «Металургу» дебютував в еліті трьома «сухими» матчами
Після фінального свистка в недільному матчі запорізького «Металурга» з «Динамо» господарі раділи так, ніби виграли фінал Ліги чемпіонів. Всі, хто знаходилися на лавці кинулися на поле, а юний голкіпер Максим Коваль насамперед опинився в обіймах тренера воротарів Андрія Глущенка. 16-річний воротар, який відбив пенальті Артема Мілевського на 4-ій доданій хвилині, зіграв «на нуль» третій матч поспіль в прем'єр-лізі і приніс своїй команді нічию з чемпіонами. - Навіть не знаю, як вдалося відбити м'яч, - ледве стримуючи радість, сказав вчора Коваль кореспондентам «СЕ». - У цьому епізоді поклався на інтуїцію. Напевно, мені просто пощастило. - Безсоння після гри не мучила? - Ні, заснув одразу ж, хоча спочатку теж думав, що не вийде. - Перед матчем не було побоювань за результат? - Ні. У той момент думалося зовсім про інше - про непередаване відчуття гри поряд з такими майстрами як Шовковський, Шевченко, Мілевський, Гусєв. Було дуже приємно змагатися з ними на такому високому рівні. -Хто з динамівців доставив вам більше клопоту? -Вся команда. Особливо Шевченко і Мілевський. Втім, у «Динамо» небезпечні всі гравці атакуючої лінії - як нападники, так і півзахисники. - Судячи з усього, нічия з киянами для «Металурга» схожа на перемогу? - Можна і так сказати. Але якщо б вдалося виграти, було б ще краще. Адже шанси для цього ми мали, і не раз. Як тут не згадати удари Каськова і Міцейкі, парирував Шовковським ... - Не боялися, що партнери вас після гри задушать в обіймах? - Ні, я в той момент був настільки щасливий, що нічого навколо не помічав. - Щось подібне вам доводилося раніше випробовувати? - Ніколи. Таких бурхливих емоцій у мене ще точно не було. - Дізнавшись, що будете захищати ворота в поєдинку з «Динамо», хвилювалися? - Перед матчем хвилювання було сильним, але зі стартовим свистком відразу включився в гру - і про все забув. - Коли на останній хвилині у ворота «Металурга» призначили пенальті, в голові не майнула думка, що третій сухий матч поспіль в прем'єр-лізі може і не вдасться? - Про це подумав раніше, коли відбитий у штангу після удару Мілевського м'яч почав заходило у ворота. Пронесло ... А коли били 11-метровий, я вже ні про що не думав. - На удар Мілевського реагували або діяли навмання? - Сам не знаю, як це пояснити. Просто ноги мене понесли в потрібну сторону. - Усвідомлюєте, що стали наймолодшим голкіпером в історії українського футболу, що відбив пенальті у вищому дивізіоні і провів три дебютних поєдинку «на нуль»? - Не думав про це. Звичайно, приємно, але акцентувати на цьому увагу не варто. Моя справа - доводити, що я гідний права грати в основному складі. - Ви ставитеся до числа самих молодих футболістів в українській еліті. Нечасто гравцеві в такому юному віці вдається заявити про себе ... - Ну чому ж? Візьміть до прикладу Сергія Перхуна або мого російського колегу Ігоря Акінфєєва - вони теж з молодих та ранніх. У лондонському «Арсеналі» грають кілька 16-річних хлопців. До речі, і в нашому чемпіонаті я знаю пару-трійку хлопців 1991-1992 років народження, які виступають на хорошому рівні. Є вони і в «Металурзі» - Кривцов і Каськов ... - Про Дмитра Харіна, дебютував у вищій лізі чемпіонату СРСР у 16, чути доводилося? - Так, мені розказував про нього Андрій Глущенко. Він навіть сказав, що у мене з Харіна є невелика схожість - хода: я так само ходжу на носках (посміхається). - Керівництво клубу якось відзначило ваш подвиг? - Привітали, подякували за гру. Але загалом - нічого особливого. - Підвищені преміальні за «мирову» з чемпіоном передбачені? - Не знаю. З цього приводу нам поки що ніхто нічого не говорив. - Батьки були присутні на стадіоні? - Був тільки батько. Після матчу він мене теж привітав з хорошою грою. - За останній місяць ви стали мало не героєм Запоріжжя. Відчуваєте підвищену увагу до своєї персони? - Це ви правильно помітили. Мені стали часто дзвонити, причому часто незнайомі люди: хвалять, вітають. - Так недовго і зірковою хворобою занедужати ... - За це я не переживаю. У мене не такий характер ... Олександр ЗАЙЧУК, В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, газета «СЕ в Україні» | |
|
| |
Стрічка новин
Neformat - футбольний портал © 2009 - 2024 