Форвард «Динамо» став кращим футболістом чемпіонату України у 2009-му році за оцінками «СЕ»
У школі оцінки не дарували
- Ви не особливо здивувалися, що другий рік поспіль набираєте більше всіх балів? - З цього питання ми почали розмову з капітаном чемпіона України.
- Я регулярно читаю вашу газету і стежу за оцінками, тому припускав, що в цьому році знову візьму перше місце.
-Чи знаєте своїх найближчих переслідувачів?
-Ні:
- Є варіанти?
- Шева? Мхітарян? Може бути, Жажа?
- Не вгадали - друге місце зайняв Мілош Нінкович.
- Серйозно? Це дуже приємно.
- Журналісти оцінюють вас вище, ніж шкільні вчителі?
- (Сміється). Напевно, так. У школі мене особливо не дарували оцінками. Радий, що моя хороша успішність стала проявлятися на футбольному полі.
- Як реагують одноклубники на ваші нагороди?
-Хлопці завжди раді моїм успіхам і при нагоді намагаються привітати. Але бенкетів з цього приводу ми не влаштовуємо. До таких речей треба ставитися спокійно.
- Ждете поздоровлень від колег з черговою особистою перемогою?
- Не чекаю. Минулий рік залишив не самі позитивні враження: «Динамо» не вийшло з групи Ліги чемпіонів, а збірна не потрапила на чемпіонат світу. Тому той факт, що я два роки поспіль стаю кращим за версією вашої газети, тільки підсолодив пігулку. А приймати поздоровлення поки нема за що.
-Мілевський - самокритична людина?
- Достатньо.
- За який матч ви б поставили собі найнижчу оцінку, якби ви були на місці журналіста?
-Потрібно подумати. (Після деякої паузи). За гру з «Барселоною», в Іспанії. Ну і матч зі збірною Греції, звичайно, треба сюди включити.
- А яка зустріч на першому місці в особистому активі?
- Напевно, остання гра з «Шахтарем», коли я відзначився дублем. Тоді ми добилися дуже важливої перемоги для себе і нашого президента, у якого напередодні матчу був день народження.
Містика НАЙКРАЩИХ ГРАВЦІВ
- Торік, коли ви стали найкращим гравцем 2008 року за оцінками «СЕ», Ігор Суркіс сказав, що це визнання лише аванс Мілевського. Думаєте, вже відпрацювали?
- Не сказав би, що в минулому році ваші оцінки були для мене авансом. Тоді я набрав гарну форму, і, можливо, навіть видав сильнішу кінцівку, на відміну від цього року. А висновки зазвичай роблять за підсумками останнього сезону. Тому потрібно, напевно, ще раз поцікавитися думкою Ігоря Михайловича (посміхається).
- За інформацією деяких ЗМІ президент «Динамо» оцінив вас у 20 мільйонів євро. Що скажете?
- Це футбольна політика і не в моїй компетенції тут щось коментувати. Раз президент вважає, що я стільки стою, то не бачу сенсу обговорювати цю тему.
-Ну, напевно, приємно усвідомлювати, що ви один стоїте як два Алієва, за якого «Динамо» отримало трохи менше 10 млн євро?
- Причому тут Алієв? Начебто не про нього зараз мова йде. Яка різниця, хто скільки коштує?! Головне, щоб футболіст грав, і в його клубі все було добре. Адже справа не в ціні і гроші. Останнім часом під час підписання контракту деякі футболісти детально обговорюють суму відступних. Для мене, наприклад, цей пункт значення не має.
- Це, правда, що ви стали забобонним після того, як Сергій Назаренко отримав травму?
-Не можу сказати, що я дуже забобонний. Просто іноді відбуваються такі збіги, на які не можна не звернути уваги. Як в історії з Назаренко, наприклад. Одна українська спортивна газета якось визнала Назаренко два місяці підряд кращим гравцем, після чого Сергій отримав травму, правда, не дуже серйозну. У минулому році те ж видання в липні і серпні номінував мене, і я теж незабаром поповнив командний лазарет. Коли вже в цьому році мені дзвонили з тієї ж редакції - ніби знову я став кращим за підсумками двох місяців - я відмовився давати інтерв'ю.
- Як думаєте, що відчуває журналіст, коли після матчу футболіст не зупиняється в мікст-зоні?
- Думаю, що може про себе і матом вилаятися (посміхається) ... Я чудово розумію ваші почуття, коли ми відмовляємося відповідати на питання, але думаю, що і ви повинні розуміти іноді футболістів. Між нами повинен існувати якась солідарність.
- На Заході гравців штрафують за відмову у спілкуванні зі ЗМІ, а керівники деяких українських клубів можуть покарати свого гравця за невинне інтерв'ю. Це, по-вашому, нормально?
- У нас різний менталітет, от і виходить такий парадокс. Тому, напевно, наші футболісти особливо не горять бажанням іти на контакт з журналістами, на відміну від європейців. Інтерв'ю після невдалого матчу в нашій країні вважається мало не ознакою поганого тону. Все на тебе потім косо дивляться. У Європі ж прийнято спілкуватися з пресою при будь-якому результаті.
ХОЧУ СТАТИ Кращий снайпер
- В останніх матчах, з «Барселоною» і «Таврією», ви забивали головою, що відбувається вкрай рідко. Це чиста випадковість?
- Можливо, просто спрацювало гольове чуття? Все-таки ці м'ячі були для нас дуже важливими. Валерій Газзаєв вимагає від мене бути завжди на ближній штанзі. Ось я і намагаюся виконати установку тренера.
- Але ж ви не станете сперечатися, що гра головою - ваше слабке місце, як гравця при зрості 190?
- Я б не сказав, що дуже вже слабке місце ... Хоча, звичайно, у мене є якості та сильніших - не заперечую.
- А критикувати вас за щось можна?
- Можна, звичайно.
- І за що ж?
- У першу чергу, за те, що збірна України не вийшла на чемпіонат світу. На нас же всі сподівалися, і зокрема на мене, як на нападаючого. Було дуже неприємно брати факт, що замість нас до Африки поїдуть греки.
- Вам набридло говорити про причини невдач збірної і «Динамо» в Лізі чемпіонів?
- Чесно кажучи, так. Зараз вже відійшов від цих думок - в голові лише відпустку. Думаю, що все добре відпочинуть, і коли ми зберемося, ніхто вже не згадає ці неприємності - всі думки будуть тільки про новий сезон.
- Як одним реченням, можна оцінити виступи «Динамо» у 2009 році?
- П'ятдесят на п'ятдесят. Потрібен більше повноцінний відповідь?
- Було б до речі ...
- Ми грали в найсильнішій групі Ліги чемпіонів. Звичайно, хотілося потрапити в плей-офф, та й третє місце було б нормальним результатом, враховуючи рівень суперників. Не вийшло ... А з позитивних моментів, це, звичайно, перемога над «Шахтарем» і перше місце в чемпіонаті.
-В елітному дивізіоні ви забили 35 м'ячів. Це багато чи мало?
- Так мало, напевно, для нападника. Тому мені потрібно прагнути забивати більше і ставати кращим бомбардиром.
- А є такі плани?
- Так, тим більше що тепер нам належить битися тільки на одному фронті. Чемпіонат - це все, що у нас залишилося. Саме тому мені дуже хочеться стати кращим снайпером. Правда, конкуренти теж не дрімають ... На кожен матч потрібно буде налаштовуватися, як на останній. Загалом, чекайте цікавої боротьби в цій гонці.
- Кого вважаєте головним конкурентом?
- Свого друга Євгена Селезньова. Зідзвонюємося після кожного матчу.
- Обговорюєте, хто скільки забив?
- Так. Я можу подзвонити зі словами: «От йо-майо! Ти знову забив! ». Коли відзначають я, Женя висловлює, що мене тепер не наздогнати ... Завжди жартуємо на цю тему.
ЖУРНАЛІСТИ мене розуміють
- Що змінилося особисто для вас з приходом Андрія Шевченка?
- Відверто кажучи, вже втомився обговорювати цю тему. Зрозуміло, що Андрій приніс у команду досвід для молоді. Всі дивляться і намагаються рівнятися на нього. Так, напевно, і повинно бути з появою в команді футболіста рівня Шевченка.
-Вам коли-небудь заважала власна популярність?
- Ніколи не заважала і зараз не заважає.
- І від зайвої уваги преси не втомлюєтеся?
- Іноді я можу відмовитися від чергового інтерв'ю, пояснивши, що на даний момент не хочу відповідати на запитання. Спасибі, що мене поки що розуміють, і на відмови реагують нормально.
- Чула, що ви нещодавно брали участь у зйомках музичного кліпу. Це правда?
- Насправді я там тільки був присутній. Серед учасників зйомок було багато моїх знайомих. Що в результаті написали в газетах, я не знаю.
- Як ви там опинилися?
- У той день у мене був вихідний, ось я і заїхав привітатися з хлопцями, яких давно не бачив. Кліп знімала група «Вулиця» - це мої родичі. Вони вже досить давно виступають в Москві. Думаю, що кліп має вийти цікавим. У всякому разі, я на це сподіваюся.
- Ви засвітилися в кадрі?
- Ні. Мене в кліпі точно не побачите.
- Вам було б цікаво зв'язати себе з шоу-бізнесом?
- Можливо, коли-небудь ...
-Тобто, такий варіант діяльності не виключений?
-Давайте повернемося до цієї розмови років через п'ять чи шість.
ПРАВА КУПИВ, «Мазераті» Відремонтував
- У якому стані ваш автомобіль після ДТП?
- Слава Богу, машина вже повністю готова. До цього часу їздив на своєму старому джипі, а коли я прилетів з Мінська, мене вже зустріли на відремонтованому «Мазераті». Було багато давніх вад, плюс додалися подряпини на багажнику та бампері. Ремонт затримався, тому що довелося дуже довго чекати запчастини з Італії. Радий, що тепер все в порядку. Правда, зараз в Києві багато снігу, і автомобілю потрібен гараж.
-У вашому будинку немає паркінгу?
-У тому-то й справа, що ні, тому машина стоїть у друзів.
- До речі, говорили, що в аварію на вашому красені-автомобілі потрапили саме ваші друзі.
- Ні, за кермом був я. А пишуть багато чого.
- Наприклад, що водійські права Мілевський купив ...
- Це саме - правда. Напевно, так вчинив не тільки я, а половина України.
- Ви досвідчений водій? Можете впоратися з керуванням будь-якого автомобіля?
- Тут справа не в досвіді і не в машині. Треба дивитися не тільки за собою, а й за іншими водіями. Головне бути уважним на дорозі. Дуже часто буває, що не ти порушиш, так на тебе порушать. Згадаймо хоча б історію з Шевченком, коли його автомобіль постраждав через неуважною жінки за кермом.
- Як поживають батьки?
- Дуже добре. Їздив до них у Мінськ після матчу з «Таврією».
- Де проведете решту відпустки?
- У Римі, а трохи пізніше полечу в Майамі.
- Рік тому ви поділилися з «СЕ» бажанням відвідати Африку або Бразилію. Про Чорному континенті, зрозуміло, з поваги до вболівальників збірної України краще не згадувати, а як щодо Ріо-де-Жанейро?
- Карнавалу не буде! (Посміхається). Нехай всі ці мрії поки що залишаються в планах.
Галина ЄРЬОМЕНКО, газета «СЕ в Україні»