У «Баварії» Анатолію Тимощуку трапляється грати навіть проти уболівальників
Весь цей час у нас, як правило, було два матчі на тиждень. Тому тренуємося ми один раз на день: або вранці, або в другій половині дня, якщо наступного дня гра. Навіть влітку, під час тренувального збору, ми працювали в такому режимі. Тим більше - коли розпочався сезон. Якщо так траплялося, що у нас лише одна гра на вихідних, то в середині тижня проводили додаткову товариську зустріч. Це міг бути благодійний матч, тренувальний спаринг з дублерами, або поїздка до фан-клубу і матч проти своїх уболівальників.
«Баварія» намагається не здійснювати дальні перельоти ради виставкових матчів, вважаючи за краще тренуватися і грати в межах Німеччини. Навряд чи вболівальники дуже засмучені, тому що у представників численних фан-клубів з'являється чудова можливість не тільки повболівати за свою команду, а й зіграти проти неї на полі. Щоправда, такі матчі часто закінчуються з двозначним рахунком не на користь вболівальників, тому що ніхто нікому не піддається, всі грають з хорошою самовіддачею.
Наша тренувальна база розташовується на Säbener Strasse - це цілий комплекс, до якого, крім самої бази і полів, включені офіси співробітників клубу, керівництво, мегастор, а також різні підрозділи - наприклад, бюро подорожей. На базі є кілька полів з натуральним (де ми тренуємося) і штучним (де проводимо розминку) покриттям. За традицією, всі футболісти приїжджають за годину до початку тренування. Весь час іде на масажні процедури, роботу в тренажерному залі, в залежності від бажання кожного гравця, після чого починається саме тренування.
Тренувальне поле оточене цілим набором камер по периметру. Перед грою футболісти надягають датчики, після чого всі дані надходять у комп'ютер і аналізуються тренерським штабом. У кожного футболіста є магнітний ключ, за допомогою якого він може переміщатися по всьому комплексу. Звичайно, у вболівальників такої можливості немає, хоча досить часто проводяться відкриті тренування, коли на базі збирається від кількох сотень до тисячі чоловік. Вони можуть сидіти на трибуні, або спостерігати, стоячи безпосередньо перед полем. У них є можливість не тільки сфотографуватися, взяти автограф, але і під час тренування або тренувального матчу підтримувати чи давати слушні поради футболістам. За сформованою традицією перед кожним тренуванням і після неї десятки боельщіков зустрічають і проводжають футболістів, коли вони виїжджають з бази.
Розклад тренувань завжди можна дізнатися наперед в інтернеті. У клубі для гравців і тренерського штабу є спеціальний сайт, щось схоже на соціальну мережу, де розміщується розклад занять та ігор, а також є можливість обмінюватися повідомленнями, переглядати саммарі - ігрові моменти останнього матчу. Щотижня там також з'являються питання від психолога, на які зобов'язані відповідати всі футболісти в команді. Питання часто однотипні і не відрізняються оригінальністю, завжди з однаковим набором відповідей на вибір. До речі, звати психолога - Філіп Лау (Philipp Laux), чемпіон Німеччини у складі дортмундської «Боруссії» у 2002 році. Він був у команді, хоча не брав участь в матчах з «Шахтарем» в кваліфікації Ліги чемпіонів у 2001 році.
Традиційно за кілька днів до матчу кожен футболіст отримує невеликий пакет з ігровими картками, на яких він повинен розписатися. Звичайно це 200-300 карток, які в подальшому відправляються в магазин, або у фан-клуби. Є ще така традиція: підписувати приблизно 700-800 футбольних м'ячів або футболок. Це відбувається приблизно раз на два тижні або з нагоди великого свята. У перший раз підписати таку величезну кількість мені було незвично і непросто, але для масшатбних процедур у клубі все приготовлено: є спеціальне крісло, на якому переміщаєшся уздовж рядів, безліч маркерів, тому цей тривалий і безперервний процес згодом стає схожим на конвеєр.
Якщо на наступний день гри немає, то після тренування всі їдуть додому. А якщо є, ми проводимо збір у заміському готелі «Ліммерхоф» або вирушаємо на виїзд. На невеликі відстані команда їде на клубному автобусі, на далекі - літає на клубному невеликому літаку. Але навіть самі далекі відстані в межах Німеччини - це трохи більше години в польоті. Набір розваг під час поїздок традиційний для футболістів: карти (найчастіше покер), книги, відео.
Після закінчення гри футболісти проходять в мікст-зону для спілкування з журналістами. Якщо матч проходить на «Альянс-Арені», то поряд з виходом є спеціальний ліфт, на якому можна піднятися в лаунж-зону для гравців. Усі футболісти, а також їхні родини, друзі, які сидять в одному з секторів на стадіоні, збираються в цій лаунж-зоні після ігор. Тут не тільки можна побачити фрагменти завершеного матчу, прес-конференцію тренерів, а й поспілкуватися і перекусити. Після виїзних єврокубкових матчів у нас зазвичай буває спільний вечеря з представниками спонсорів команди. Якщо це міжнародний матч, то ми вилітаємо до Мюнхена на наступний день, після чого ввечері команду чекає тренування.
На кожному домашньому матчі - аншлаг. Це пов'язано не тільки з комфортними умовами для перегляду гри та проведення дозвілля на «Альянс-Арені», а й клубною роботою з уболівальниками. На домашні матчі «Баварії» за сотні кілометрів приїжджає велика кількість мешканців інших міст і країн.
У суботу ми крупно обіграли «Бохум» 5:1 (до речі, його тренер - Хайко Херрле - також був у складі «Боруссії», коли вона зустрічалася з «Шахтарем»). А в неділю, 13 грудня, в клубі була запланована спеціальна поїздка.
Анатолій ТИМОЩУК, Sports.ru