Чемпіонат світу-2010, ледь почавшись, одразу ж переступив історичну віху: вилучення австралійця Гаррі К'юелла стало 150-м в історії мундіалів. На найбільш резонансних червоних картках чемпіонатів світу детально зупиняється «УФ».
Перше
14 липня 1930 р. Перший матч групи «С». Румунія — Перу - 3:1
Третій по порядку матч першого чемпіонату світу вийшов вельми брутальним: румунам Штайнеру і Станчу завдали тяжких травм, причому в першого виявилася зламаною рука. Замін тоді не було, тож без Штайнера румуни грали в меншості. Тому не дивно, що на 56-й хвилині матчу чилійський арбітр Альберто Варнкен вилучив з поля одного з перуанців, який особливо перестарався у силовій боротьбі. Ним виявився 24-річний капітан цієї збірної Пласідо Галіндо. Таким чином, півзахисник перуанського «Універсітаріо» увійшов в історію як перший вилучений гравець фінальних турнірів. Що цікаво: після вилучення капітана перуанці зуміли навіть відігратися, але у підсумку «посипалися» і поступилися.
Військове
2 червня 1962 р. 2 тур групи «В». Чилі – Італія - 2:0
Англійський суддя Кен Астон, ветеран Другої світової, згадував про той матч, як про батальну сцену. Напевно, не в останню чергу, під враженням про «Сантьягську Битву» він і придумав жовті та червоні картки на зразок світлофору, які увійдуть у футбольний обіг за 8 років у Мехіко. Ще в першому таймі він вилучив двох італійців, у той же час залишивши без уваги зламаний ніс Масхіо і ще купу фолів у обидві сторони. Цей матч справедливо вважається одним з найбрутальніших в історії. Якщо чесно: нам, навченим Ундіано Мальєнко з формулою «контакт - картка», такі дива нині й не снилися.
Тваринне
23 липня 1966 р. 1/4 фіналу. Англія — Аргентина — 1:0
«Не міняйтеся футболками з цими тваринами», — волав після матчу майбутній сер Альф Ремзі своєму захисникові Коєну, котрий бажав здійснити обмін з аргентинцями після матчу. І на це були свої причини — на той момент його підопічні солідно накульгували, а «біло-блакитні» записали в свій пасив 33 фоли і червону картку свого капітана Раттіна. Після цього якось і не дивуєшся, що саме Аргентина з 10 вилученнями у понад 60 матчах залишається найбрутальнішою на фінальних турнірах чемпіонатів світу. Та й Бразилія, що й казати, на перших мундіалях аж ніяк не радувала суворим виконанням правил «Fаіr рlау» (досить згадати матч з угорцями 1954 року).
Миттєве
13 червня 1986 р. З тур матч групи «Е». Шотландія — Уругвай — 0:0
Секундомір фіксував лише 53-ю (за іншою версією — 56-у) секунду матчу Шотландія — Уругвай, коли Батиста грубим фолом в'їхав у Гордона Стракана. Французький арбітр Кінью, на щастя, не звернув уваги на секундомір і відразу ж «запалив» перед порушником «червоне світло». Правда, навіть ця обставина не допомогла команді Алекса Фергюссона здобути необхідну перемогу.
Вологе
24 червня 1990 р. 1 /8 фіналу. ФРН — Голландія — 2:1
Мабуть, «найвологіше» вилучення сталося на 22-й хвилині одного з найцікавіших матчів першого раунду плей-офф італійського мундіалю. 74 559 глядачів зібралися на «Джузеппе Меацца», щоб подивитися матч чинних віце-чемпіонів світу і чемпіонів Європи, а натомість побачили штовханину і соковитий плювок Райкаарда, що «прикрасив» пишну шевелюру Феллера. Аргентинець Лусте вилучив обох, і головні події матчу відбулися без цих майстрів атаки.
Зіркове
З0 червня 1998 р. 1 /8 фіналу. Аргентина — Англія — 2:2, пен. 4:3
Один необачний рух перетворив його з ікони на ізгоя, і разом із молодою Пош Спайс Вікторією Адамс він вимушений був переховуватися від розгніваних англійців, які ще годину тому готові були носити його на руках. Девід Бекхем непогано відіграв перший тайм, який закінчився з рахунком 2:2. Проте вже на 47-й хвилині проти нього сфолив Сімеоне, і Бекс, лежачи, хвицнув по стоячому супернику. Вождь Дієго, звісно, упав, неначе від аперкоту Кличка, і данець Нільсен вилучив з поля висхідну зірку. До кінця матчу рахунок не мінявся, а в серії пенальті Роа з товаришами були успішнішими. Хоча у тому матчі щедро помилялися і оборона, і атака, а вирішальний пенальті не забив Бетті, нікого це більше не цікавило. Всіх собак спустили на Бекхема, і впродовж цілого сезону, аж до перемоги в ЛЧ, він чув на свою адресу критику та лайку. Повністю своє реноме у збірній він відновить аж на початку нового тисячоліття, кількома штрафними, даруючи Англії перемоги.
Балакуче
12 червня 2002 р. З тур групи «Н». Швеція — Аргентина — 1:1
«Група смерті» з Аргентиною, Англією, Швецією та Нігерією серйозно розчаровувала. Замість феєрії виходила нудна гра, і навіть у вирішальному матчі команда «Божевільного» Б'єлси не могла вичавити з себе гол. На табло стадіону «Міягі» мерехтіли нудні нулі. І під самісінький кінець першого тайму справу взяв у свої руки 35-річний Клаудіо Каніджа. Ні, він не показав тієї гри, що виходила у нього краще, ніж 10 років тому з Марадоною. І не міг показати, бо сидів на лаві запасних. Але треба ж було ветерану втрутитися в хід гри хоча б шляхом словесного «навіювання» арбітру Алі Буджсаїму. Рефері з ОАЕ в боргу не залишився і відправив Клаудіо від гріха подалі. Якщо і є чим пишатися аргентинському форварду, вилученому прямо з лави запасних, так це тим, що він мимоволі опинився в компанії легендарного Йоханна Кройффа: ідучи на перерву фінального матчу 1974 року, «Летючий голландець» перекинувся кількома слівцями з англійським арбітром Тейлором, після чого отримав жовту картку. Зверніть увагу — перший тайм на той момент уже було закінчено, і голландця було покарано вже у перерві.
Образливе
14 червня 2006 р. 1 тур групи «Н». Іспанія — Україна — 4:0
Одна справа — коли дивишся на чужі команди, і зовсім інша — коли шарпнуть твою. Вже на самому початку другого тайму, за рахунку 0:2, швейцарець Бузакка зафіксував фол Ващука на Фернандо Торресі й вліпив українцеві червону картку, додавши до цього ще й пенальті — вельми сумнівне і вирішальне. 3:0 на 47-й хвилині. Добре, що команда Блохіна прокинеться вчасно і подарує нам ще кілька прекрасних миттєвостей — справжні 4:0, хоч і всього лише над аравіицями, тріумфальні 1:0 і вихід з групи, «нічийний розгром» в 1/8 фіналу і радість від усвідомлення того, що ми не чужі на цьому святі життя, а одна з восьми найкращих команд світу! Нехай і ненадовго, нехай і з подальшим прокляттям «плей-офф»...
Веселе
22 червня 2006 р. З тур групи «F». Хорватія — Австралія — 2:2
Щоправда, навряд чи арбітрові матчу — англійцеві Грему Поллу — було дуже смішно. Непоганий, в принципі, суддя був збитий з пантелику австралійським акцентом Шимунича (хорват родом звідти) і сприйняв його за австралійця, коли записував жовті в свій блокнотик. У підсумку, на 88-й хвилині матчу Полл показав Йосипу жовту картку, яка виявилася для нього другою після 61-ї хвилини. Але англієць дивився в австралійську колонку запису й дав Шимуничу пограти ще п'ять хвилин. Не допомогли судді відновити справедливість ні протести суперників, ні незадоволений гомін трибун. Однак на третій компенсованій австралійський хорват ще раз порушив правила і таки залишив поле достроково — за рекордні три жовті картки по ходу одного матчу. Бідолаха Полл після цього інциденту вирішив завершити із суддівством.
Масове
25 червня 2006 р. 1/8 фіналу. Португалія — Голландія — 1:0
Навіть зараз, переглядаючи ту зустріч в записі, розумієш: так, арбітра Валентина Іванова, наче Остапа Бендера, «понесло». Але й португальці з голландцями замість технічної атакувальної гри показали досить нервову, з великою кількістю фолів і підлощів гру. У результаті — почали «за здравіє» (перша жовта ван Боммелю вже на 2 хвилині), а закінчили «за упокій» (червона — ван Бронкхорсту на 5-й компенсованій). У результаті цього російський рефері діставав картки різного номіналу 16 разів! До 12 жовтих додалося відразу 4 червоних, догравали команди вдев'ятьох. Думаєте, Іванов побив рекорд? Та де там!
Найгрубішим матчем фінальних турнірів чемпіонатів світу залишається зустріч 3 туру групи «Е» між Німеччиною та Камеруном 2002 року, під час якої пріснопам'ятний Лопес Ньєтто показав одних тільки жовтих 16, нагородивши червоними за другі попередження Рамелова і Сюффо.
Резонансне
9 липня 2006 р. Фінал. Італія — Франція —1:1, пен. 5:3
110-а хвилина вирішального матчу. Матерацці щось говорить Зидану, і Великий Голомозий буцає його чолом у груди. Італієць корчиться в ледь не передсмертних муках, Зізу дивиться на ворога відсутнім поглядом. Що мусив робити Орасіо Елізондо? Є думка: вилучати обох. Аргентинець вирішив вигнати з поля лише Зізу, який все ж таки дав привід. Матрікс візьме участь і в серії пенальті. Чемпіонат світу-2006 поб'є всі рекорди за червоними картками. А капітан французів піде зі свого останнього матчу з глибоко опущеною головою і разом з Рігобером Сонгом залишиться в історії як гравець, що отримав по дві червоні на двох мундіалях (ніхто досі не набирав більше одної)...
Ще це — найбільш розтиражована картинка. Це билинна легенда сучасного футболу. І прямо зараз, на полях Південної Африки, 32 збірні творять нову історію. К'юелл був 150-м, Кака відкрив відлік новій десятці. Все ще буде — і червоні картки, і емоції, і суддівські помилки, і, сподіваюся, прекрасні голи.
Візьмемо приклад?
Усього два чемпіонати світу — 1950 і 1970 років — залишаються «чистими»: там зовсім не було вилучень. Звичайно, нині, коли грають 32 команди, більше шансів побачити картки. Адже якщо перший чемпіонат світу — це всього 18 матчів, то сучасний мундіаль — 64 поєдинки, скріплені, до того ж, особистими стосунками гравців і суддів, які набагато частіше зустрічаються між собою в клубному та міжнародному футболі. Нинішній чемпіонат світу вже має 9 вилучень. Якщо врахувати, що ми десь у районі екватора, це не так і багато, як для останнього десятиліття, але гірше за показники початку 1990-х.
Але є ще унікальні приклади, коли гравець зосереджувався на футболі, а не на грубощах. Маріо Кемпес, чемпіон світу 1978 року, провів за збірну Аргентини 43 матчі, в яких не отримав не те що червоної, а навіть жодної жовтої картки! Справді, є до чого прагнути Кака і Кехіллу, К'юеллу і Клозе ...
Артур ВАЛЕРКО, газета «Український футбол»