Головна » 2009 Листопад 26 » Нові версії «квиткового скандалу»
11:30 Нові версії «квиткового скандалу» | |
 Цей день повинен був об'єднати футбольне співтовариство ...
Хочу спробувати зруйнувати монополію донецьких ЗМІ на інтерпретацію реальних причин, що сприяли виникненню «квиткового скандалу». І з цією метою проведу своє журналістське розслідування, логіку якого викладаю нижче. Мої припущення не претендують на незаперечні висновки, оскільки вони не підкріпити конкретними документами. Однак я вважаю, що поважають себе, вболівальники, які завжди і з будь-якого приводу вважають за краще мати власну, а не нав'язане кимось думку, звернуть увагу на правдоподібність цих гіпотез. Отже, версія № 1, згідно з якою штаб Ріната Ахметова організував антирекламну кампанію навколо матчу Україна-Греція. Різкі одкровення про квитки по «позахмарними цінами» були сприйняті місцевими уболівальниками, схоже, як сигнал - не купувати, а чекати поки подешевшають. У більшості народ повірив відомому меценату і слухняно терпів до останнього, вважаючи, що ФФУ таки дозволить президенту ФК «Шахтар» зайнятися благодійністю за рахунок бюджету федерації. Що з цього вийшло, вже відомо. Ахметов задовольнився піаром, кинувши при цьому тінь на репутацію президента ФФУ. А спровоковані популістськими заявами керівників донецького клубу вболівальники замість обіцяних знижок та квитків по 20 гривень отримали лінк на інтернет-сторінку, де їм безкоштовно запропонували «попінать» президента федерації і вимагати його відставку. Що ж до результату матчу Україна - Греція, то він, з моєї точки зору, взагалі не має ніякого відношення до інспірованої «квиткового скандалу». Спроба всупереч логіці і футбольної практиці довести рівняння, в якому рахунок у грі нібито має напряму залежати від кількості глядачів на трибунах, виглядає дуже наївно і по-дилетантськи. Загальновідомо, що 12-й гравець не може вирішувати завдання замість команди на полі. Його морально-психологічна підтримка - це лише додатковий, а не визначальний фактор перемоги. І ні в якому разі не навпаки, як дехто намагається нас переконати. Тому донецька інтерпретація причинно-наслідкового зв'язку між цінами на квитки, невдалим виступом нашої збірної і безапеляційними звинуваченнями на адресу ФФУ ніяк не складається в єдину логічну картинку. У ній відсутні занадто багато принципово важливих пазлів, щоб можна було так легко повірити в щирість авторів цього пропагандистського полотна. Тим більше, що згідно з моєю другою версією, «Донбас-Арена» і не могла бути в цей день заповнена вщерть. Адже уряд своєю постановою оголосив карантин у дев'яти регіонах країни. Заборона на масові заходи поширювався взагалі на всю територію України, в тому числі і на Донецьк. А оскільки народ у нас в цілому дуже легко піддається паніці, то щоденних теленовин з сюжетами про десятки жертв «свинячого грипу» виявилося достатнім, щоб відбити у маси громадян будь-який інтерес до відвідування місць великого скупчення людей. Вулиці, магазини, ринки, вокзали, кінотеатри в багатьох містах відразу спорожніли, на автомагістралях навіть зникли «пробки». Тому немає нічого дивного, що не всі вболівальники ризикнули провести дві години у багатотисячному чаші стадіону. Це при тому, що кожен з них отримував безкоштовну марлеву пов'язку на вході. В результаті, психологічний фактор побоювання заразитися виявився більш потужним аргументом на користь телевізора. Зіграла свою роль і доступність трансляції резонансного матчу, яка відбулася на Першому національному телеканалі. Примітно, що окремі ЗМІ, розкручуючи істерію навколо «квиткового скандалу», чомусь жодного разу не згадали про директиви уряду щодо дотримання заходів безпеки під час карантину. Чи не тому, що тоді їм не вдалося б повісити всіх собак на ФФУ і нацькувати на його відповідальних працівників групу скривджених вболівальників? Цей факт дає мені серйозна підстава вважати, що в ситуації з «Донбас Ареною» мала місце маніпуляція громадською думкою, в процесі якої її режисери цинічно промовчали про справжні надзвичайних обставин, реально вплинули на недостатню кількість заповнених під час матчу місць. У мою версію акуратно укладається і припущення про активну участь у своєрідному змові проти ФФУ з боку чиновників прем'єр-ліги і декого з ПФЛ. З огляду на нагнітається з їх ініціативи протистояння між національною асоціацією і 11-ма клубами, не виключаю, що деяким з них було рекомендовано проявити «турботу» про здоров'я місцевих уболівальників, які збиралися виїхати до Донецька на матч національної збірної. А інакше, чому організатори «кампанії» не соромилися апелювати до постанови уряду і всіляко акцентували на неприпустимість його ігнорування. Вони, мені здається, під шумок лояльних ЗМІ активно займалися саботажем належної організації і проведення відповідального для країни матчу. Головною та незмінною залишалася мета - дискредитувати ФФУ в очах мільйонів уболівальників, УЄФА і ФІФА, організувати хаос і розкол у футбольному господарстві країни, щоб потім заявити про повну неспроможність нинішнього керівництва федерації тримати в руках важелі управління. Ці спроби не нові, а тому щоразу дуже легко прочитуються в демонстративному поводження так званої футбольної опозиції. І, нарешті, версія № 3. Вона виразно проявилася, коли вже в самий переддень матчу Україна-Греція на інформаційній сцені раптом виникла група відомих політиків зі своїми нав'язливими порадами до вболівальників - зробити правильний вибір між «жадібним» Суркісом і «щедрим» Ахметовим. Ні для кого не секрет, що однією з найбільш поширених політтехнологій, які застосовуються у боротьбі за владу, вважається створення свого головного опонента образу підступного ворога. В історії з «захмарними цінами» від УФІ «позитивний герой» причепив негативного ярлик «безсовісного», «жадібного», «нелюдського» і глухого до потреб простих малозабезпечених громадян чиновника. Термінологія, яка слідом за цим масово тиражувала «жахливий вчинок», повинна була в першу чергу спотворити цей публічне обличчя глави ФФУ. На закінчення я знову повторюся, що жодна з запропонованих мною версій не претендує на істину в останній інстанції. Вони лише покликані розширити кут зору на «квитковий скандал», штучно звужений до однієї інтерпретації. Нехай кожен, хто прочитає ці рядки, сам визначиться щодо достовірності запропонованих думок. Богдан КУЧЕР, газета «СЕ в Україні» | |
|
| |
Стрічка новин
Neformat - футбольний портал © 2009 - 2024 