Початок лютого - це все ще час спарингів. Їх грають клуби, їх проводить і збірна. При цьому, товариські матчі збірної - це завжди трохи інша історія, навіть якщо далекий іспанський стадіон зовсім порожній, та й не для всіх гравців це так само важливо, як наближаються єврокубкові матчі. До того ж, це був перший матч із новим тренером, нехай призначеним не вчора, а трохи раніше, але все одно - в таких зустрічах покладено перемагати і вселяти у всіх оптимізм.
Михайлу Фоменко і його команді це вдалося. Перемога вийшла заслуженою, старання було присутнє, ну а якісь чудеса за такий короткий термін трапитися не могли. Та й чи варто на них розраховувати українським уболівальникам, знаючим і гравців, здатних зараз виступати в збірній, і тренерські погляди Фоменко. Вони, можливо, непогано будуть поєднуватися один з одним, тренер, завжди відштовхується від оборони і команда з явним дефіцитом творців. З іншого боку, налагодити гру в обороні не завадить, а там, може, і в атаці дозріють нові кадри.
Стартовий склад цілком вписувався в уявлення про нового тренера. 4-3-3 з трійцею Ротань-Тимощук-Гармаш в середній лінії і Морозюком замість очікуваного Коноплянки на позиції вінгера. А адже Морозюк вже став сприйматися, як правий захисник, хоча він, звичайно, універсал з хорошим атакуючим потенціалом.
Норвежці підходили для отримання приємних дебютних емоцій. Команда не блищить, не виходячи в фінали ЧЄ та ЧС в останні 12 років, та й новий відбірковий цикл розпочала з поразки від Ісландії. До того ж в Севілью команда Егіла Ольсена прибула в полегшеному складі, без низки основних виконавців, таких як: Рууд, Валер, Абделлайе. Останній грає в Бундеслізі, також не приїхали іспанський російський Демидов, Кінг з «Блекберна», Тетті з «Норвіча». Не рахуючи Таріка Ельюнуссі, склад вийшов більш норвезьким, ніж зазвичай.
Перший тайм вийшов дуже вдалим для збірної України з точки зору відсотка реалізації. За великим рахунком, наші футболісти забили все, що створили у норвезьких воріт. Перша ж цікава атака, здавалося б, не увінчалася ударом Ярмоленка з відповідною для нього позиції, але пас забігти Федецькому став правильним ходом. Артем навісив на дальню штангу, де дещо несподівано виявився Морозюк, який зумів прилаштувати м'яч між штангою та воротарем і захисником. Таким чином, гравець донецького «Металурга» дуже швидко відзначив повернення в збірну голом.
Другий гол забили під кінець тайму. На цей раз Ярмоленко вже пробив після хорошої откідкі Зозулі - і знову виявився правий. Точно в правий кут воріт. Що ж, якщо така реалізація моментів буде і в офіційних поєдинках - надолужимо все, що упустили.
А ось у норвежців сьогодні з реалізацією моментів не ладилося. І перший раз вони це яскраво проявили на останній хвилині тайму, коли після подачі кутового відразу три скандинава били з близької відстані і не забили П'ятову.
На другий тайм таки вийшов Коноплянка, причому замість Хачеріді. Фоменко використовував козир універсальності Морозюка, відсунувши його на захист. З Коноплянкою справи в атаці пішли живіше, спочатку після його навісу Ярмоленко не зумів головою потрапити в дальній кут, потім вже після гарного прориву Ярмоленка м'яч трохи не дійшов до Коноплянки. Загалом, зв'язка молодих надій взялася за справу, але тривало це недовго, у одного було початок зміни, в іншого вже кінець. На 62-й хвилині сталася потрійна заміна і Ярмоленко поступився місцем Селезньову.
Євген, в принципі, традиційно не додав гостроти команді, що можна сказати і про що вийшли на заміну Безус і Девічі. Непогано виглядала в атаці наша збірна, поки Коноплянка і Ярмоленко були на полі одночасно, тоді ж був створений останній напівмомент у вигляді перспективного штрафного - Ротань влучив у стінку.
А потім все більше атакувала Норвегія. Вона повільно, але вірно прибирала ініціативу і останні хвилин 20 чітко пройшли під знаком її спроб забити гол. Це було цілком можливо, якби не Андрій П'ятов. Наприклад, воротар відбив удар Ельюнуссі із забійної позиції в центрі штрафної. Потім після фолу Мандзюка на Браатене збірна України ще й залишилася в меншості. Ріїсе пробив зі штрафного поруч зі штангою.
Кілька небезпечних моментів було за участю форварда «Русенборга» Ельюнуссі, що запам'ятався по іграх проти «Металіста». Але йому, мабуть, точно не доля була сьогодні забити гол. Навіть коли арбітр вирішив надати йому можливість пробити пенальті, Тарік підійшов до цієї справи без необхідної впевненості (у цьому, безсумнівно, заслуга попередніх сейвів П'ятова) і в підсумку наш воротар знову тріумфував.
Що ж, добре, що так і не пропустили, але погано, що нічим не відповідали на норвезькі атаки впродовж добрих 30 хвилин другого тайму. На цьому тлі особливо глибокодумно прозвучало від вічно захоплених коментаторів, що «на полі сьогодні одна команда - і це збірна України».
В принципі, кінцівка підтвердила те, що й так відомо - з атакуючим потенціалом у нашої збірної не дуже. Подивимося, як цю проблему буде вирішувати Михайло Фоменко.

«Україна» - «Норвегія» - 2:0
Голи: Микола Морозюк, 16, Андрій Ярмоленко, 41
«Україна»: Андрій Пятов, Артем Федецький, Віталій Мандзюк, В'ячеслав Шевчук, Євген Хачеріді (Євген Коноплянка, 46, Андрій Богданов, '85), Роман Зозуля, (Марко Девіч, '76), Микола Морозюк, Руслан Ротань, Анатолій Тимощук , (Тарас Степаненко, '62), Андрій Ярмоленко, (Євген Селезньов, '62), Денис Гармаш, (Роман Безус, '62)
«Норвегія»: Руне Ярстейн, Магнус Ейкрем, (Вегард форро, '46), Вегара Егген Хеденстад, (Джонатан Парр, '72), Торі Регініуссен, Бред Хангеланд, (Ардіан Гаші, '46), Маркус Хенріксен, Йон Арне Ріїсе , (Том Хегле, '85), Даніель Браат, Тарік Ельюнуссі, Хавард Нордтвейт, (Ерік Хусеклепп, '63)
Артем Федецький, 87.
- Віталій Мандзюк, 83
Удари: 4 - 5
Кутові: 2 -9
Офсайди: 1-0