У п'ятницю, о 18.00 за московським часом, в Йоганнесбурзі матчем між збірними ПАР і Мексики стартує 19-й чемпіонат світу з футболу, який вперше пройде на африканському континенті і за складом учасників обіцяє стати одним з найсильніших в історії. На відміну від попереднього турніру, в ПАР знову приїхали всі команди, коли-небудь брали Кубок світу.
Хоча Росії далеко до статусу футбольної держави, її відсутність на світовій першості все-таки буде помітно. По суті, саме збірна Росії разом з Хорватією та ще багаторазові чемпіони Африки єгипетські «фараони» є головними «відсутніми» на південноафриканському святі футболу. Решта все вже в ПАР.
32 команди приїхали на Чорний континент хто із завданням, хто з надією - потрапити в фінал, який пройде 11 липня на тому ж 88-тисячному «Соккер Сіті».
Всі чемпіони світу
Бразилія (1958, 1962, 1970, 1994, 2002)
Італія (1934, 1938, 1982, 2006)
ФРН (1954, 1974, 1990)
Уругвай (1930, 1950)
Аргентина (1978, 1986)
Англія (1966)
Франція (1998)
Нинішнє світову першість може увійти в історію не тільки як перше в Африці. Не виключено, що 11 липня футбольний світ дізнається нового чемпіона: як ніколи багато шансів на перемогу у країн, які раніше ніколи Кубок світу не отримували. У першу чергу це чемпіони Європи з Іспанії, які нарешті подолали чвертьфінальний бар'єр, колишній каменем спотикання «червоної фурії» протягом десятків років. А також чудово виступили у відбірному турнірі голландці та португальці на чолі з Кріштіану Роналду.
Від Європи, звичайно, будуть претендувати на перемогу ще й чинні чемпіони світу італійці й англійці, заради довгоочікуваного за 44 роки чемпіонства запросили одного із найбільш дорогих і титулованих тренерів у світі - Фабіо Капелло.
Є ще й Німеччина з Францією, які на будь-якому великому турнірі, навіть всупереч очікуванням, зазвичай проходять дуже далеко.
Не розглядати ці кандидатури як фаворитів не можна, проте кожному, хто хоче поставити на представників Старого Світу, не можна забувати один факт. Магія чисел така, що європейські збірні, що виграли чемпіонати світу, робили це виключно рідною континенті ...
З іншого боку, і в Африці чемпіонати світу раніше ніколи не проходили, так що й латиноамериканські збірні повинні будуть відкрити для себе новий континент, а Африка більше підходить Європі хоча б через відсутність різниці в часі. Хоча, з іншого боку, нинішній клімат в ПАР дуже нагадує аргентинський, де теж починається зима, хай і без мінусових температур. В Аргентині теж люблять магію чисел, тим більше що нині вона грає за команду Дієго Марадони.
1924 «альбіселесте» не вигравала чемпіонат світу, а рівно стільки тривала пауза у Бразилії (в 1994-м) та Італії (в 2006-му).
За Аргентину в ПАР, здавалося б, усе, включаючи найсильніший у світі напад на чолі з кращим футболістом планети Ліонелем Мессі. Проти - Марадона, який із символу нації перетворився в наставника збірної, хоча, крім харизми, в ньому начебто й немає нічого тренерського. Всі в один голос говорять, що тільки з-за Марадони Аргентина чемпіоном світу не стане. Якщо ж це все-таки відбудеться, світ не тільки побачить голого Дієго, нарізаного кола навколо Обеліска - символу Буенос-Айреса. Це буде означати, що відтепер великі турніри можна вигравати і при тренері-мотиватор, а не навченого сивинами тактиці (подібними речами в штабі аргентинців займається Карлос Білардо) - були б під рукою великі футболісти. Так було в середині минулого століття. Потім футбол закрили в схеми.
До речі, до вибору тренера 32 учасники чемпіонатів світу підійшли як ніколи ретельно.
Чи жарт - наймолодшим тренером на турнірі стане 45-річний словак Володимир Вайсс!
Молодим фахівцям шлях у ПАР ніхто не відкрив, а дебютантів цеху, по суті, всього двоє. Бразилець Карлос Дунга раніше взагалі не працював тренером, а Марадона мав невеликий досвід ще років 15 тому. Однак і їм вже під 50. Дунга, як і Марадона, знаходиться під дуже великим пресингом, причому, на відміну від Дієго, якого на батьківщині обожнюють всі без винятку, бразильцю в його країні можливої невдачі можуть і не пробачити. Капітан збірної чемпіонської-1994 все-таки не ікона, якою зробили в Аргентині Марадону. Відмова від Роналдіньо і Адріано Дунга напевно згадають, хоча фахівці і сходяться в одному: ніколи у Бразилії не було настільки організованою, але при цьому незвездной збірної. Особливо в нападі, де ударними форвардами будуть Луїс Фабіано і Робіньо - при всій до них повазі, далеко не Роналдо або Ромаріо, не кажучи вже про часи Пеле і Гаррінча.
Від Європи головним фаворитом, безсумнівно, у ПАР приїхали іспанці, які за останні кілька років програли, по суті, лише раз - тут же, в Південній Африці, в півфіналі Кубка конфедерацій рік тому американцям. Зберігши чемпіонський склад, який відзначався два роки тому на полях Австрії та Швейцарії, нехай і з новим тренером Вісенте дель Боске, іспанці показують безсумнівно самий яскравий футбол сучасності, але ж і їх більш зіграна копія «Барселона» виграла Лігу чемпіонів не ...
Багато чого чекають і від збірної Англії, яку очолив Капелло, який ставав чемпіоном скрізь, де тільки брався за справу.
Мінуси англійців - слабка воротарська бригада та травми провідних гравців, хоча хтось і вважає, що за відсутності Фердинанда і Бекхема британці зіграють ще краще. У збірної Німеччини з травмованих взагалі можна зібрати альтернативну команду, але німців з рахунків скидати в голову не прийде нікому й ніколи. У Франції всі дивуються, що до цих пір їх збірну тренує Раймон Доменек, проте чотири роки тому він же вивів «триколірних» у фінал, де їх ніхто не чекав. Щоправда, тоді у Доменека був Зідан ...
Голландці, як і іспанці, пройшли відбірковий турнір без очкових втрат, і в ПАР від них чекають як мінімум півфіналу, враховуючи, що нове покоління в самому соку, хоча один з самих його яскравих представників Арьєн Роббен прямо перед стартом отримав неприємну травму.
Зате «помаранчеві» сподіваються на Робіна ван Персі, який не грав майже півроку і буде свіже інших зірок, встигли в нинішньому сезоні провести по 50-60 матчів. Подібним чином не було рівних у 2002-му році Роналдо, який знудьгувався з футболу і всіх «порвав». Звичайно, знову фаворитом будуть італійці, які повернули тріумфатора 2006 Марчелло Ліппі, проте постаріли при цьому на чотири роки. Втім, враховуючи, що Дель П'єро, Тотті, Тоні, Перротта, Гроссо й Індзагі на новий чемпіонат світу не поїхали, середній вік залишився тим самим - близько 30 років. З іншого боку, цифри говорять про те, що в останній раз чемпіон світу зумів захистити свій титул 48 років тому, коли це вдалося Бразилії. Хоча й італійці проробляли подібний трюк у 30-х роках минулого століття, ще за Беніто Муссоліні.
Звичайно, з географічних причин багато хто чекає прориву від африканських збірних. Не виключено, що даремно.
По-перше, найсильніша африканська збірна останнього десятиліття - Єгипет - на чемпіонат світу знову не потрапила, втративши путівку в додатковому матчі з Алжиром, від якого тут чекають не більшого, ніж від потрапила в ту ж групу Словенії. По-друге, знижки африканцям на клімат не надаються: у червневій ПАР футболістам з Камеруну або Кот-д'Івуара буде мало не дискомфортні всіх. По-третє, дві збірні вже втратили через травми своїх лідерів - ганці Ессьєна і нігерійця Мікела, і якщо і буде грати, то на морально-вольових івуарієць Дрогба ... Хоча повторити досягнення Камеруну-1990 і Сенегалу-2002, вийшовши до чвертьфіналу, хтось з африканців і зможе, більшого чекати не варто. Та й не для того він і задумувався, цей чемпіонат світу в Південній Африці.