Бразилія - найбільша футбольна країна у світі. Думаю, мало хто сперечатиметься з таким твердженням. Це єдина країна, делегувати свою національну збірну на всі без винятку світові чемпіонати. Бразилія - світовий рекордсмен за кількістю чемпіонських титулів. П'ять разів капітани бразильської збірної піднімали над головою жаданий кубок світу. Не дивно, що найбільша південноамериканська країна є і найбільшим світовим експортером футбольної робочої сили. Втім, дивлячись на гру провідних бразильських майстрів шкіряного м'яча, розумієш, що стосовно до того, що вони витворяють на полі з цим самим м'ячем, слово «робота» не підходить. Це - творчість, мистецтво, імпровізація, експромт, карнавал, запальна самба.
Природно, Україну не стоїть осторонь від загальноєвропейських футбольних тенденцій, рясно використовуючи бразильський працю на вітчизняних «футбольних плантаціях».
Футболки київського «Динамо» в різний час надягали найбільше число бразильців в Україну. З 14 чоловік можна було б сформувати заявку на матч, випустивши на поле 11 футболістів і провівши три заміни. Правда, воротарів з батьківщини Жілмар, Таффарел і Діди ще не було ні в «Динамо», ні взагалі в українському футболі, тому повноцінної командою набір динамівських бразильців назвати все-таки не можна.
Нинішня бразильська діаспора в самому титулованому клубі Україні була зібрана екс-тренером «Динамо» Валерієм Газзаєвим під своє розуміння футболу. Значні кошти, вкладені динамівським керівництвом у бразильські кадри, поки не приносять бажаної віддачі. Андре, Леандро Алмейда, Жерсон Маграо в Києві, схоже, регресують. Бетао за Сьоміна виглядав краще. Гільєрме, за його власними словами, відчуває себе в столиці України вкрай незатишно. Незважаючи на симпатії до нього київського вболівальника, до цих пір з деякими ностальгічними нотками згадує його хет-трик у матчі проти львівських «Карпат» у позаминулому сезоні, навіть попадання в заявку на матч за Газзаєва для Гільєрме було подією винятковою. Чи піде на користь талановитому бразильцеві зміна рульового в «Динамо»? Безумовно, ця подія трохи підняло хлопцеві настрій. У нього з'явився шанс. І мені б дуже хотілося, щоб він ним скористався.
Мабуть, краще за інших бразильців проявили себе в Києві Діого Рінкон і Карлос Корреа, багато в чому визначали свого часу гру «Динамо» в середині поля. Самим же суперечливим з бразильців в столиці було, вважаю, Клебер. Регулярно засмучуючи суперників «Динамо» у внутрішньоукраїнських змаганнях, він ніяк не міг знайти шляхи до воріт опонентів біло-синіх в єврокубках.
Статистика красномовно свідчить про те, що бразильські купівлі «Шахтаря» принесли гірникам більше користі, ніж киянам їхні інвестиції на цьому ринку. Відразу три бразильських футболіста «Шахтаря» - Жадсон, Брандао і Фернандіньо - подолали рубіж в 100 матчів, зіграних в Україну. Сумарне ж кількість виходів на поле земляків Пеле в оранжево-чорних футболках перевищило позначку в 800 матчів.
Трансферна політика "Шахтаря" має на увазі ставку на креативних бразильців. У цьому - разюча відмінність від киян, які регулярно використовують, поряд з творцями, гравців яскраво вираженого захисного плану. Як результат, кількість голів, проведених гірниками з бразильськими паспортами, чи не вдвічі перевищує число точних ударів їх земляків в біло-синіх футболках.
Матузалем і Ілсіньо - відмінні гравці, які не захотіли, однак, захищати кольори гірників, незважаючи на чинні контракти. Звичайно, людські якості футболістів, які прибувають до нас з таких далеких країв, не завжди проходять жорсткий відбір. Тому подібні помилки - неминучість на шляху до створення стабільно сильної команди. У футбольному відношенні до Матузалему і Ілсіньо навряд чи були серйозні претензії. Це - майстровиті футболісти, які вміли ділитися своїм талантом з уболівальниками. Однак ментальні відмінності зумовили знамениту бразильську нудьгу, нерідко вражаючу співвітчизників Пеле в Європі. Наслідок цього - негарне розставання Матузалема і Ілсіньо з донецьким клубом.
Мабуть, найбільш яскраво різниця в менталітеті видно на прикладі бразильців донецького «Металурга». Їх вистачило б на цілу футбольну команду. От тільки ніхто з них не зіграв за основний склад одного з найбагатших клубів України та 40 матчів. Крім того, нікому з «металлурговскіх» бразильців не вдалося вразити ворота суперників донецької команди більше двох разів. Звичайно, в цьому можна і потрібно звинувачувати селекційну службу клубу. Однак причини таких низьких показників криються і в тренерській чехарді, у свій час служила своєрідною візитною карткою «Металурга», і у відмінному від бразильського способі життя в шахтарській столиці.
А ось у Криму бразильці відчувають себе досить комфортно. М'який клімат, тепле море, велика кількість розважальних закладів і симпатичних дівчат - незнищенні аргументи для скаутів «Таврії», а тепер і «Севастополя», що ставлять перед собою мету залучити під свої знамена вподобаного чарівника м'яча. Звичайно, серед таврійських бразильців, перш за все, звертає на себе увагу Едмар. Він зробив відмінну кар'єру в українському футболі, змінивши «Таврію» на більш амбіційний «Металіст», знайшовши собі в Криму супутницю життя і змусивши серйозно говорити про свою натуралізації. Зараз, правда, коли в збірній вже немає Мирона Маркевича, розмови про зміну паспорта дещо вщухли. Тим не менш, сперечатися з тим, що Україна стала для Едмара другою батьківщиною, зараз не стане вже ніхто. Едмар настільки українізувався, що у своїх численних інтерв'ю незмінно визнається в любові до українського борщу і пісням у виконанні Софії Ротару. Крім того, одного разу він повідав пресі, що лайки на полі - ознака справжньої чоловічої боротьби, відзначивши в цьому відношенні перевагу російської мови перед португальським. У України Едмар вже більше семи років, а кількість матчів, зіграних ним в українському елітному дивізіоні, перевалила за дві сотні.
«Металіст» до пори, до часу, якщо і не ігнорували повністю бразильський вектор селекції, то приділяв їй недостатньо уваги, в поточному сезоні проявив небувалу активність. Він розлучився з забивним форвардом Жажа, середня результативність якого в «Металісті» перевищила 0,5 гола за гру. Ігнорування небезталанний бразильцем передсезонного збору, протиставлення себе колективу зробили неможливим подальше співробітництво «Металіста» і Жажа. На зміну опальному нападаючому прийшла ціла група молодих перспективних бразильців, які з перших же матчів у жовто-синіх футболках почали доводити обгрунтованість вкладень «Металіста». Тайсон, Фініньо і Клейтон Шав'єр мають все для того, щоб зробити відмінну кар'єру в Європі. Мабуть, єдиним, що кидаються в очі недоліком харківських бразильців є недисциплінованість на полі. Втім, невдалий досвід спілкування з суддями - це теж досвід. Тому, вважаю, позитивні зрушення в цьому відношенні з часом прийдуть.
Говорячи про харківські бразильців, не можна не згадати форварда Рібейру, який залишив помітний слід в нашому футболі. За ігровим достоїнств він, ймовірно, був слабшим Жажа, проте на відміну від свого співвітчизника і колеги по ігровому амплуа, краще адаптувався до життя в нашій країні, полюбивши українську дівчину і непогано вивчивши російську мову. Велику частину українського періоду кар'єри Рібейру провів в «Харкові». Невисока як для основного форварда команди результативність зумовила відсутність пропозицій від більш іменитих і заможних українських клубів. Тому Рібейру був змушений покинути нашу країну, відправившись на Мальту. Тим не менш, його прихильність до України виявилася настільки сильною, що довго без наших вареників і борщу з салом він не витримав, повернувшись в нашу країну. Нинішній його клуб - запорізький «Металург».
«Ми нудьгуємо в Україну без карнавалу, пляжів Копакабани, бразильської кухні і особливо без справжнього бразильського кави», - загальний відповідь бразильських легіонерів в Україні на питання, чого ж їм не вистачає в наших краях для душевного комфорту. Разом з тим, бразильський легіонер «Карпат» Роша Батіста, не перший сезон грає в кавовій столиці нашої країни, відчуває себе там досить комфортно. «Батіста перестав бути егоїстом на полі», - так охарактеризував по ходу минулого сезону зміни, що відбулися в ігровій філософії свого підопічного, наставник «Карпат» Олег Кононов. Мабуть, для бразильців, які прагнуть зробити хорошу кар'єру в нашому футболі, відсутність ігрового егоїзму - вкрай необхідна якість.
«Бразилія - це країна з повної і беззастережної поглощенность футболом», - написав в одній зі своїх численних книг великий знавець і шанувальник бразильського футболу популярний російський політичний оглядач Ігор Фесуненко. Звичайно, для України футбол - менш значуще соціальне явище в порівнянні з батьківщиною пентакампеонів. Проте присутність майстровитих чарівників м'яча у нашій прем'єр-лізі надає їй особливий колорит. Без бразильців футбол прісний. Побажаємо ж селекційним службам вітчизняних клубів більшої результативності на бразильському футбольному ринку!
Олексій РИЖКОВ
СЕ в Україну