Ну що, виявляється, можемо, коли хочемо? Або коли, скажімо культурно, влаштують «рознос» по перше число. Причому не тільки гравцям. Це, звичайно, тільки припущення, але, думається, напевно наставнику біло-синіх довелося почути після ужгородського ганьби (назвемо речі своїми іменами) від клубного керівництва на зразок того, що, мовляв, Валерій Георгійович, ми тебе поважаємо, але всьому є межа. Зокрема терпінню, яке у деяких уболівальників лопнуло після закінчення матчу з «Закарпаттям» в минулу середу, після чого головного тренера киян порівнювали з чотириногими друзями людини, плюс до того ж ще й пивну пляшку в нього кинули. Погодьтеся, від великої любові ніхто такого не робить. До того ж, звичайно, і турнірне становище команди. Загублені в попередніх іграх з аж ніяк не грандами (при всій повазі до попередніх суперникам «Динамо») окуляри поставили великий знак питання щодо чемпіонських перспектив біло-синіх. А програш не на жарт розігралася в останніх іграх «Металісту» міг стати першою ластівкою до того, що шанси на золото більше можна було б відносити до розряду теоретичних, ніж реальних. Загалом, самі собі життя ускладнили, самим треба було її полегшувати.
Упевнений, що стартові хвилини у багатьох народили запитання - а що команда робила, раніше. Чому в попередніх іграх не було всього того, що глядачі на стадіоні і біля телеекранів із задоволенням спостерігали недільним днем 28 березня - швидкість, думка, чітке розуміння гравцями, що і для чого вони роблять. Але, а саме головне те, що насилу проглядалося в минулих матчах і, не побоюся сказати, зовсім було відсутнє в останній грі проти підопічних Ігоря Гамули - бажання. Адже було воно в Сілви, який фактично закрив усі шпарини на лівому фланзі Олійнику. Було воно в середній лінії, яка не давала розгулятися на повну Девічу з Коельо. Не можу не відзначити Тараса Михалика (замінив у цей день дискваліфікованого Хачеріді), і не тільки тому, що той поклав початок розгрому харків'ян, роздрукувавши ближче до середини тайму ворота Ігоря Бажана, який замінив у рамці хворого Горяїнова. І зіграв, до речі непогано, пропущені м'ячі - на совісті партнерів по обороні.
Відносно Тараса, то зголоднілий, він орав, не шкодуючи себе, відпрацьовуючи на всіх ділянках поля. Ну і як тут не сказати про атакуючої лінії, зокрема про Шевченка з Мілевським, які цього дня поєднали в собі найкраще, що у кожного є в плані футбольних навичок, постійно терзали оборону гостей.
Але й суперник був не ликом шитий - «Металіст» Маркевича. І цим усе сказано. Як говориться, реклами не потребує. Гості приїхали не просто відсиджуватися в обороні. Звідси і футбол, який команди продемонстрували глядачам - живий, атакуючий, одним словом цікавий.
Суперники був гідні одна одної, стояли на смерть. Але звідси і не дуже велика кількість дійсно гострих моментів, адже стрімголов ніхто один на одного не мчав. «Металіст» хоч і думав про перемогу, але й про цілісність воріт не забував. Динамівцям пропускати, знаючи, як харків'яни вміють грати від оборони, взагалі було смерті подібне. Звідси і обережність, але жива, без мандражу. Але все ж таки. Тому заснована загроза виходила по такій грі, як і належить, зі стандартів. Саме двухмінутка штрафних ударів стала гольовий точкою відліку.
15-а хвилина - штатний стандартіст харків'ян Коельо потужно метрів з 30-ти пробив по воротах. Було б божевіллям намагатися зловити м'яч після такого удару. Чого Шовковський і не збирався робити, щоб не побувати в ситуації аля-Пятов зразка фіналу Кубка УЄФА. Вибитий в боротьбу м'яч знайшов ногу Папа Гуйє, який ефектно, але неефективно пробивав ножицями - м'яч пролетів над поперечиною. І тут же відповіли динамівці, але на відміну від суперника результативно. Маграо навісив зі штрафного, і незрозуміло, про що думали центральні захисники команди, але ніяк не завадили Тарасу Михалику пробити метрів з 12-ти по воротах Бажана. Відскочивши від землі, м'яч зрадницьки залетів у сітку воріт «Металіста».
Харків'яни не знітилися, а продовжували грати у свою гру, на полі, як і раніше була безкомпромісна, жорстка боротьба. Її наслідки сповна відчув на собі Нінкович, який через пошкодження змушений був завершити матч достроково.
Ну а кульмінацією матчу стала 38-а хвилина. Спочатку на газоні опинився Коельо. Гра тривала, але вже, скоріше, гра нервів. Не знаю, тягнули чи дії Девіча, нехай небезпечно «заїжджати» ногою в напрямку ноги Сілви, але обійшлося все, слава Богу, без наслідків для бразильця. Але все переросло в бійку, «розгрібати» яку прибіг арбітр зустрічі Юрій Можаровський. Нарада з асистентом завершилося червоною карткової, яку побачив перед собою Марко Девіч. Харків'яни всім складом «атакували» арбітра, вимагаючи скасувати вердикт. Але Можаровський своє рішення не змінив.
Те, що відбулося, безумовно, внесло свої зміни до малюнок гри, залишившись у меншості «Металісту» більше довелося думати про збереження власних воріт, атакуюча міць в такій ситуації природно вже не та. І до кінця тайму підопічні Маркевича майже встояли, не даючи динамівцям скористатися чисельною перевагою. Але майже не вважається. На останній хвилині основного часу диво-момент створили господарі. Маграо витонченим пасом вивів Гіоане на побачення з Бажаном. Румун прибравши голкіпера, пробивав фактично по порожніх воротах, але на шляху м'яча стали спочатку Селін, який вибив круглий з лінії воріт, а через мить Шелаєв, повторив подвиг партнера з оборони, але тільки вже після добивання Ярмоленко. І все-таки в роздягальню динамівці забили. Фланговий простріл зліва Ярмоленко замкнув з лінії воротарської Мілевський.
Другий раз Артем відзначився через 15 хвилин після початку другої половини зустрічі. Буде несправедливо не відзначити як дії Сілви, який віддав класний простріл, так і винахідливість Шевченка. Андрій, зібравши на себе всю увагу оборони «Металіста» не став пробивати, а віддав п'ятою на набігаючого ліворуч Мілевського. Той по-більярдного уклав м'яч у нижній правий від Бажана кут. Зробити рахунок більш великим міг на 72-й хвилині Гіоане, але з його гарматним пострілом голкіпер харків'ян впорався, а Ярмоленко з гострого кута не зумів добити круглий. Маючи в одному наборі всі види переваги (моральне, матеріальне, чисельне), динамівці спокійно довели гру до свого логічного завершення.
3:0 - і на вербу динамівці частково спокутують свої ігрові гріхи.
Євген САВЧУК
«Динамо» - «Металіст» - 3:0
«Динамо»: Шовковський, Данило Да Сілва, Михалик, Леандро Алмейда, Вукоєвич, Р. Єременко (Ель Каддурі, 81), Маграо, Нінкович (Гіоане, 33), Шевченко (Зозуля, 75), Ярмоленко, Мілевський
«Металіст»: Бажан, Селін (Антонов, 46, Лисенко, 66)), Гуйє, Обрадович, Бордіян, Валяєв, Шелаєв, Едмар, Олійник, Девіч, Коельо (Слюсар, 76)
Голи: Михалик (17), Мілевський (45 +4), Мілевський (61).
Попередження: Р. Єременко (8), Маграо (80), Михалик (82).
Вилучення: Девіч (37)
Удари (в ствір): 11 (8) - 4 (2).
Кутові: 5 - 1.
Офсайди: 3 - 2.
Глядачів: 17.100
Оцінка поля: 4
Чесна гра: 6,500 - 6,000