Генеральний директор київського «Динамо» стежить за виступом молоді на Кубку Співдружності
Під склепінням «Олімпійського» в ці дні маса цікавого люду збирається. Якщо розпещений столичний вболівальник від Кубка Співдружності ніс верне, то футбольні профі справно заповнюють обидві VIP-ложі «Олімпійського». У тому числі Резо Чохонелідзе, завжди імпозантно одягнений і доброзичливий генеральний директор київського «Динамо». Чи не розпитати його, у недалекому минулому одного з помічників Адріано Галліані в «Мілані», про справи насущні було б професійним упущенням. Довелося відірвати Реваза в неділю від чашечки кави. Ніяких фамільярності - у нього і на візитною карткою по батькові відсутній. В Італії та Грузії вони не в ходу.
- Що привело вас до Москви?
- Приїхав, щоб скласти уявлення про турнір в цілому і подивитися на наших хлопців зокрема. Адже ці хлопці - майбутнє першої команди. Крім того, мені цікаво зсередини оцінити організаційну складову Кубка. Колись, багато років тому, пам'ятаю, конкуренція на турнірі була дуже високою - програли і справді плакали. Зараз, бачу, рівень знизився.
- Останніми роками не тільки провідні гравці, але і керівники київського «Динамо» своєю присутністю Кубок не шанували. А ви ось приїхали.
- Наша перша команда йде у відпустку 15 грудня, а рівно через місяць стартує Кубок Співдружності. Ми просто не можемо собі дозволити везти її до Москви в ці терміни. Гравці елементарно не готові до цього - ні фізично, ні психологічно. А коли на носі весняна стадія єврокубків, участь у подібному турнірі так і зовсім небезпечно, загрожує травмами. Що стосується керівництва, то президент клубу дуже хотів приїхати. Справи не відпустили. Ігор Михайлович постійно мені телефонує, цікавиться, як ми тут. Але у нього й інших турбот вистачає: утримувати клуб у такий кризовий період - це, повірте, дуже непросто.
- Чи реально, на ваш погляд, повернути Кубку Співдружності колишню вагу у футбольному світі?
- Цілком. Можна залучити до участі в змаганні закордонні клуби. Все-таки колишній Радянський Союз - це не закордон. Ми всі на одній мові розмовляємо. Зовсім інша справа буде, якщо залучити на турнір представників Іспанії, Італії, Німеччині чи, припустимо, Голландії. Це підвищить рівень конкуренції, а отже, й інтерес до турніру. Чи потрібен стимул, бонус для учасників. На Кубку Першого каналу був призовий фонд - чому б і тут його не заснувати?
- За рахунок Російського футбольного союзу?
- Зовсім не обов `язково. Фінансування могло б здійснюватися і іншими національними асоціаціями, на паях. Транспортні витрати, розміщення, харчування шістнадцяти команд - це великі витрати. Звичайно, на приймаючу сторону вони лягають важким тягарем. А в період кризи - подвійно важкою, якщо не втричі. Можливо, є сенс керівникам федерацій поміркувати про таке «кооперативному» варіанті.
- Ви можете сказати щось нове про розвиток надто тривалої епопеї з Алієвим? То він переходить в «Локомотив», то не переходить. Яка свіжа інформація?
- Футболіст, як ми знаємо, хоче грати в цій команді. «Локомотив», у свою чергу, зацікавлений у Алієв. Залишилося домовитися клубам. А тут поки що консенсусу не досягнуто.
- Якщо в цьому трансфері зацікавлені всі без винятку сторони, він має рано чи пізно відбутися?
- Я не знаю. Це залежить від "Локомотива", а не від «Динамо». Наш клуб склав ціну на футболіста. Тепер москвичі повинні визначитися, платити її за Алієва чи ні. Зауважу, що ми пропонуємо колегам дуже якісного футболіста, члена збірної України. Такого типу гравців у Європі одиниці. Може, тільки в «Мілані» або «Барсі» є майстри такого профілю. Швидкість, удар, тактичне мислення - все при ньому. Плюс людська порядність.
- На ізраїльський збір «Динамо» поїхав півзахисник юнацької збірної Росії Шалаєв. Де його пригледіли?
- Не мені вам нагадувати, скільки Газзаєв років працював в Росії. Ну і наша служба селекції постійно в пошуку. Скаути «Динамо» присутні і тут, на Кубку Співдружності. Дивляться, запам'ятовують, позначають ... А що стосується Шалаєва, то в штат він ще не зарахований - його взяли на перегляд. Старшому тренеру вирішувати, укладати з хлопцем контракт чи ні.
- Ви свого часу доклали руку до трансферу Андрія Шевченка в «Мілан». Треба думати, і при його поверненні до Києва без вашої участі не обійшлося?
- Ні, це питання вирішувалося на рівні президента, тренера і самого Андрія. При цьому у мене не виникало і не виникає сумнівів у тому, що колосальний досвід Шевченка послужить добру службу нашої молоді. Перш за все в Лізі чемпіонів. Вважаю його досі одним з кращих нападаючих світу. Вік - річ відносна. Принаймні для людей, які пройшли школу «Мілана». Мальдіні і Костакурта грали до 40 років, Фаваллі зараз 39 ... Упевнений, що Шевченко ще років на п'ять активних виступів вистачить. А поруч з ним будуть швидше рости молоді хлопці. Його ставлення до роботи, поведінка в побуті - це приклад для наших футболістів.
- Бачите у Шеви задатки сильного тренера?
- Так, мислення дозволяє Андрію проявити себе і на цьому поприщі. Подивіться на Гвардіолу, на Леонардо - чудові футболісти стали відмінними тренерами. Хоча ніхто в них не вірив. Про що це говорить? Та про те, що необхідно давати шанси молодим фахівцям, не боятися. Єдине, повноваження тренера повинні бути чітко розмежовані. Його кухня - це техніка і тактика. А менеджерський склад повинен вибудовувати клуб. Якщо тренери починають ходити по командах зі своїми помічниками і своїми футболістами, виникає хаос. А цього бути не повинно. Анчелотті в «Челсі» прийшов один - без помічників, без нікого - тому що там існує налагоджена структура. І це правильно. Кожен повинен займатися своєю справою: тренер - тренувати, менеджери - виконувати свої функції. У Росії і на Україні поки що до такого розмежування повноважень клуби, на жаль, ще не прийшли. Сподіваюся, що з омолодженням тренерських штатів ще обов'язково прийдуть.
- Як, цікаво, вам працюється з імпульсним Газзаєва?
- Нормально. Ми знайомі вже 22 роки. Він мій друг. Навіть ближче, ніж родич. Але професійні взаємини - це трошки інше.
- У роботі ладіте?
- У нього свої функції, у мене - свої. Мені б хотілося, щоб Валерій залишив по собі добру пам'ять в Києві. Адже всі російські тренери, які працювали тут (і Маслов, і Соловйов, і Ошенков, і Сьомін), приводили команду до золотих медалей. Сподіваюся, приведе і Газзаєв.
- Як кавказькі люди, вибирається з Валерієм Георгійовичем куди-небудь у Києві на шашлик?
- На жаль (посміхається) ... Мій робочий день закінчується о дев'ятій вечора - не до посиденьок. У Мілані я кожен місяць ходив у Ла Скала, відвідував виставки сучасних авангардистів, а в Києві на культурне дозвілля часу взагалі не залишається. До театру імені Івана Франка, хоч він і розташований поруч з моїм будинком, за два роки вибрався всього двічі. А ви кажете - шашлик ...