Обидві команди називали вихід у фінал Кубка України вікном у Європу, навіть не припускаючи такого результату подій, при якому це саме вікно необхідно буде прорубати у фінальному поєдинку 16 травня в матчі проти донецького «Металурга». Так склалося, що саме у вирішальному кубковому поєдинку між сімферопольською «Таврією» і «Металургом» вирішиться доля не лише володаря заповітного трофею, але й визначиться володар заповітної путівки в Лігу Європи. В обох команд ще існує один непоганий шанс завоювати місце в Європі, зайнявши в чемпіонаті місце не нижче четвертого, але зараз не про це.
Ще по першому хвилинах луцького матчу склалося таке враження, що команда Віталія Кварцяного в психологічному плані просто не готова до цього матчу. Паніка, невимовна паніка охопила оборону «Волині», яка могла пропускати гол у свої ворота чи не в першій атаці «Таврії». Схоже, тільки воротар-шафа Ісса Ндое вийшов на звітний поєдинок, не здогадуючись про його значущість. Ближче до середини першої половини гри саме успішні дії африканця внесли трохи впевненості гравцям оборони луцької команди. Але до цього моменту «хрестоносці» змушені були пропустити перший гол у свої ворота. Швидкий введення м'яча з ауту, подача в дотик до штрафного майданчика суперника від Саші Джуричич і голова Олександра Ковпака знаходить м'яч недалеко від одинадцятиметрової позначки.
Поки «Волинь» приходила до тями, «Таврія» могла забивати і другий м'яч, але на цей раз Фещук не зміг пробити повз громили-Ндое. Огризнутися представника Першої ліги вдалося лише під завісу першого тайму, але після подачі кутового у виконанні Олега Герасим'юка Олексій Курилов ударом голови послав м'яч у поперечину воріт Максима Старцева. Потрібно відзначити, що подачі зі стандартів екс-півзахисника «Динамо» Герасим'юка, який за досить короткий проміжок часу встиг стати капітаном волинчан, несли максимальну загрозу воротам «Таврії». Але ж цієї зими «другим Недвед» кілька тижнів пробув на перегляді саме в команді Сергія Пучкова, але в підсумку ухвалив рішення підписати контракт зі своїм першим клубом.
До свистка на перерву «Таврії» вдалося розвинути свій успіх завдяки блискучим діям одного Sport.ua Олександра Ковпака. Ілля Галюза з-за меж штрафного намагався вразити «дев'ятку» воріт Ндое, але африканець в красивому кидку перевів снаряд у поперечину. Стигле на відскочив м'яч Ковпак ударом головою вже не залишив шансів Ісса. Навряд чи хтось міг сподіватися на те, що в другому таймі інтрига відновиться. Напевно, цим хтось був Віталій Кварцяний ...
Не відомо, що саме Кварц вбив у голову своїх гравців за ці 15 хвилин, але після перерви ми вже побачили іншу «Волинь»! Другу половину матчу не можна назвати безпомилкової для кубковій сенсації цього сезону, але гравці «Волині» почали більш впевнено діяти в обороні, перекривши кисень Ковпака та Фещук. Азартно почали грати форварди «Волині», результатом чого стала черги він стандартів біля воріт Старцева. Один з них завершився черговий подачею Герасим'юка і точним ударом головою Курилова. Інтрига відродилася! Буквально відразу Де Олівейра мав грандіозний момент. Вийшовши на побачення зі Старцевим, бразильцеві вдалося проштовхнути м'яч між ніг голкіпера суперника, але зробив він це вже занадто слабо - оборона «Таврії» винесла м'яч подалі від воріт.
Фінальна облава на ворота сімферопольської команди скидалася більше на спробу налякати суперника, але ніяк не забити гол, який би міг перевести з'ясування відносин в овертайм. «Таврія» грамотно дотягла час до фінального свистка і оформила вихід у фінал Кубка України, який стане для кримчан другий з часів виникнення незалежної України.
Максим Грозний
«Волинь» - «Таврія» - 1:2
Олексій Курилов, 55 - Олександр Ковпак, 6, 43.
«Волинь»: Ндое Ісса, Олексій Курилов, Андрій Грінченко, Ассуман Дрісса бамба (Віталій Гошкодеря, 39), В'ячеслав Шарпар, Олег Герасимюк, Лопес Де Фрейтас Рамон (Євген Павлов, 66), Ярослав Кінаш (Євген Пічкур, 54), Майкон Олівейра, Руслан Мостовий, Сергій Сімінін.
«Таврія»: Максим Старцев, Олександр Ковпак, Андрій Корнєв, Антон Монахов, Денис Голайдо, Васил Гігіадзе (Євген Луценко, 83), Желько Любенович, Ілля Галюза, Максим Фещук (Лакі Ідахор, 51), Саша Джуричич, Слободан Маркович.
Віталій Гошкодеря, 56. Майкон Олівейра, 70. - Слободан Маркович, 61. Денис Голайдо, 84. Саша Джуричич, 86.