У Львові, в колисці польського й українського спорту й особливо футболу, 2009 року під егідою Генерального консульства РП було відновлено діяльність відомого ЛКС «Погонь» (Львів). Скільки ж пролилося сліз радості польською громадою на Галицькій землі! Хоч що б там поговорити, але до повсякденного життя повернувся найпопулярніший у довоєнний час польський футбольний клуб, який з 1922 до 1926 року був незмінним чемпіоном країни. Тому для багатьох львів'ян, навіть не з польськими коріннями, «Погонь» залишається гордістю. Відроджуючи клуб, прихильники «червоно-синіх» (кольори клубу) йдуть стопами родини Кухарів, і цеглиною до цеглини закладають підвалини нової, колись наймогутнішої, команди по обидва береги Вісли.
Під керівництвом молодого президента клубу Марека Горбаня «Погонь» повертається до спільної футбольної родини. Керівники почали будівництво клубу з дитячого рівня. Тож кістяк команди, в якій займаються львівські хлопчики з двох польських шкіл, складають діти шкільного віку.
Та все ж, товариська співпраця громад Львова і Перемишля та Генерального консульства РП приносить перші плоди, як-от матч, розіграний 2 жовтня на штучному полі футбольної Академії «Карпат», що діє при Львівському училищі фізичної культури. У гості до старшого покоління погоничів, які виступали під назвою «Збірна Львівської області», приїхали старші панове з перемишльської «Полонії», у складі якої сяяла зірка 66-річного Габора Вайди (колишнього воротаря «Карпат»). Оборонних тилів бездоганно пильнував президент ради «Полонія» Адам Лісовець, а на вістрі атаки страху на воротаря і оборонців наганяв герой «Уемблі» Ян Домарський. «Погонь» у своєму складі зірок такого рангу не мала, але хороших і завзятих колунів не бракувало.
Лунали теплі слова віце-консулів Речі Посполитої у Львові Марціна Зіневича і Якуба Герольда на адресу відродженого клубу та учасників матчу, чия віра у добросусідські українсько-польські взаємини в рамках підготовки Євро-2012 не мають меж. Очільники подякували гравцям за просування ідеї польського спорту на Львівській землі.
Команди виступали у таких складах:
«Погонь»: Федір Красюк, Едвард Марчинський (к), Чеслав Зайдель, Ян Висоцький, Тарас Дорошенко, Руслан Ткаченко, Юрій Дорошенко, Ігор Богданов, Юрій Добосевич, Олександр Данчук, Валерій Ткач.
«Полонія»: Габор Вайда, Адам Лісовець (к), Кшиштоф Доміняк, Зенон Войтович, Владислав Войтович, Ян Домарський, Збігнев Піхота, Пшемислав Павлуцький, Мирослав Войтович, Єжи Лехович, Владислав Андрушевський. На заміну виходили: Томаш Ярох, Бартош Бача, Анджей Корнецький.
Матч як матч. Були гарні атаки й емоції. Особливо цікаво діяв Домарський, однак пан Ян після гри з усмішкою заявив: «Мабуть, м'яч зашвидкий?». Сухими свої ворота залишив екс-карпатівець Вайда, який раз по раз демонстрував гру найвищого гатунку. А в одному епізоді, коли господарі провели хорошу атаку, Габор Іванович у карколомному стрибку відбив підступного м'яча від своїх воріт. За що заслужив оплески від гравців обох команд.
Натомість у двох моментах візаві Вайди не впорався із завданням, і два м'ячі побувало у сітці «Погоні». Відзначились результативними ударами В.Войтович і А.Лісовець.
«Погонь» — «Полонія» — 0:2, але «Це перемога польської громади», — сказали після матчу Марек Горбань і президент «Погоні».
Олександр ПАУК, газета «Український футбол»