Для збірних України і Швеції цей матч був, мабуть, визначальним щодо турнірних перспектив. Все-таки, обидві команди розуміли, що без трьох очок у цій грі на Англію і Францію всерйоз не підеш. Таким чином, у першій же грі належало зіграти міні-фінал, а для нашої команди - подвійно, враховуючи статус господаря, загальний ажіотаж і навіть можливість перегоріти у зв'язку з довгим очікуванням (биттям копитом) свого матчу, який завершував програму 1 туру чемпіонату Європи.
Тому Олег Блохін зробив ставку на досвід і бойові якості. На останнє він робив ставку завжди, ну а з приводу досвіду, хто скаже після гри, що тренер був не правий? Шевченко, Воронін, Назаренко, Тимощук, Гусєв - вони не тільки вийшли на поле, а й робили гру. Втім, молоді сьогодні теж відпрацювали на всі сто. Просто фігура головного героя матчу змушує зробити акцент на досвіді. Він в таких суворих матчах без будь-яких сентиментів грає вирішальну роль.
Наш стартовий склад волею доль і останніх контрольних матчів було нелегко передбачити. У захисті можна було вгадувати відразу трійками-четвірками, незрозуміло було, чи зіграє Назаренко в центрі, хто буде форвардами. В результаті, в захисті зіграли ті ж, кого Блохін і награвав, динамівці плюс Селін (відсутність Ракицького все ж здивувало), Назаренко теж не дарма виходив з Тимощуком в останніх товариських зустрічах. Ну а попереду Блохін довіри не Девічу або Мілевському, а перевіреному часом дуету Шевченко - Воронін. За інших рівних чому не вибрати найбільш зоряних і заслужених товаришів?
Шведську схему можна було трактувати і як 4-3-3 і як 4-2-3-1, але потужного атакуючого кулака Ібрагімович-Розенберг-Тойвонен не можна було не побоюватися. В іншому, міцна, тактично грамотна, фізично потужна скандинавська команда, яку ми не раз бачили в товарняках останніх років, можна сказати, вивчили. Однак, зрозуміло було, що зараз все буде зовсім інакше.
До гри співвідношення сил здавалося приблизно рівним. В процесі гри воно залишалося таким же і після теж, але комусь треба було перемогти, якщо він збирався боротися за вихід з групи. Тому ні про які нічиїх, які із задоволенням катають на цьому Євро сильні футбольного світу цього, не могло бути й мови. І ми, і шведи без сумніву грали на перемогу. І не тільки грали, а і билися, билися, ну і всі інші епічні епітети можна сміливо використовувати.
Переливаються через край бажання спочатку приводило футболістів обох команд до ударів при першій можливості. Коноплянка і Чельстрем обмінялися неточними пострілами. Потім шведи показали свій коник, стандарти. Правда, вішали дуже хитро, за дальню штангу і толку від цього не було. Зате коли подав у штрафну Ібрагімович, було по-справжньому небезпечно. Від Пятова м'яч відлетів до шведу, але, на щастя, і від шведа він теж відлетів.
Після цього і наша збірна створила перший гольовий момент. Може бути, не стовідсотковий, але відсотків в ньому було чимало. Воронін протягнув м'яч до чужого штрафного, Шевченко зіграв у стінку з Ярмоленко і рушив до кута воротарського в гордій самоті. Пробив у дальній кут і не потрапив. Повтори показали, що можливо пас на Коноплянку був би кращим рішенням, але якщо навіть на повторі в цьому немає впевненості, то і рішення Андрія оскаржувати не має сенсу. А якби потрапив?
Градус гри і далі тиснув на гравців. Так і Ібрагімович показав, що вміє бити поспішно, як результат, кудись по кутового прапорця. А ось Розенберг в наступній атаці бив уже з меж штрафний і це було набагато гірше. Але Пятов впорався з ударом.
Наші футболісти теж били. Ісакссон не без праці відбив удар Вороніна під поперечину. Коноплянка намагався потрапити зі свого лівого флангу в праву дев'ятку.
Але найважливішими моментами суперники обмінялися ближче до кінця тайму. Спочатку хороша атака була у нас. Шевченко отримав м'яч в штрафній, потрапив у захисника, потім м'яч досить дивним чином залишився в поле, застрибав по шведським гравцям і дострибнули по ним-рідним до самого Ярмоленко. Позицію Андрія можна назвати забійної, якби забою не заважало незліченну кількість шведських ніг і в одну з них м'яч і влучив. Момент хороший, а забити, проте, було важко.
Відповідь шведів був простим і по-скандинавському смачним. Навіс з флангу, Ібрагімович один в штрафній, удар головою у протихід воротареві, здавалося б, все теж забійно, але м'яч потрапляє в штангу і йде за межі поля.
І ще один момент варто згадати, і підкреслити, що по небезпечних ситуацій в першому таймі ми все ж були краще і цікавіше. Добре підключили по правому флангу Гусєва і після навісу динамівця бив Коноплянка, але - вище цілі.
Зате другий тайм активніше почали шведи. Дали пробити Розенбергу зі штрафної - втім, Селін і під м'яч кинувся своєчасно. Ну а потім трапився гол. Не думаю, що варто акцентувати увагу на тому, що шведи не вибили м'яч. Гру зараз зупиняє суддя, коли визначить краєм ока, що гравцеві дійсно потрібна медична допомога. Шведи просто не проявили сверхблагородство, чого останнім часом майже ніхто й не робить. Але, поки у нас на лівому фланзі лежав футболіст, шведи з нього ж двічі відправляли м'яч у штрафну. Вдруге м'яч перелетів на Чельстрема (Ярмоленко невдало підставив голову), Кім спокійно прострілив на Ібрагімовіча, який ще спокійніше ткнув м'яч у ворота.
Погано пропускати першим, але іноді пропущений гол ще сильніше мобілізує. Навіть по хвилинах, на яких забивалися голи, видно, що так сталося і цього разу. Мобілізувався, насамперед, Андрій Шевченко. Але не тільки. Спочатку відмінний рейд здійснив Гусєв, потім Ярмоленко реабілітувався за гру в обороні відмінним накидів, ну а Андрій Шевченко першим вийшов на потрібну траєкторію, випередивши в цьому свого, в принципі, майже однолітку Мельберг і зробив свою роботу. Зробив те, в чому був і залишається майстром екстра-класу.
Минуло всього 6 хвилин, протягом яких Гусєв пробив вище видали і Воронін покрутився на розі воротарської, але вичавив тільки кутовий. І ось після цього кутового, поданого Коноплянкою, Шевченко знову забив головою. Прямо, як Зідан у фіналі ЧС-98. Ібрагімович абсолютно несподівано для себе раптом побачив перед собою спину Шевченка, який зробив навколо Златана ефектний гурток, а потім вже все шведи побачили м'яч у сітці своїх воріт. Шикарний м'яч, чудова шестімінутка, 35-річний капітан і легенда збірної Україні виходить у кращі бомбардири Євро-2012! Не було у нас ясності з нападниками? Ось вона! Андрій Шевченко знову, як в старі добрі часи, форвард номер один.
Втім, грати залишалося більше півгодини. І шведи не збиралися здаватися, нехай на якийсь час і були вибиті головою Шеви з колії. Але потім вони зібралися з силами, на загострення вийшли Вільхельмссон і недолікований Елмандер. Ну і Ібрагімович залишався в грі і явно з усіх сил хотів помститися українцям за те, що з ним зробив Шевченко.
Зрівняти рахунок шведи могли. Навіть кілька разів. Якщо навіть не брати до уваги невдалу спробу Ельма перекинути Пятова або прориви Вільхельмссон по лівому флангу, хороших і місцями гольових моментів у гостей було три. Спочатку Ібрагімович завдав могутній удар метрів з 20-ти - Пятов відбивав не дуже технічно, але головне відбив. Елмандер зіграв з Ібрагімовичем подвійну стінку і вискочив майже один на один. Навіть з партнером удвох, який, може бути, пробив би краще. А може, він завадив Елмандер, в будь-якому випадку йому спасибі, як і Йохану, що послав м'яч вище воріт.
Ну і вже в компенсований час Олаф Мельберг теж, видно, вирішив реабілітуватися і виринув в нашому штрафному, але пробив по воротах, як і належить захиснику. Тобто, неточно.
І на цьому все - вистояли, перемогли. Є перші три очки, є лідерство в групі, є гарний настрій на майбутнє і є виконання програми-мінімум в очах розбираються у футболі уболівальників. Але, звичайно, тепер про всі мінімумах можна забути назавжди і йти до максимуму. Все можливо, для тих, у кого є досвід і бойові якості. Те, що було зроблено сьогодні в чоловічому протистоянні зі шведами, цілком можна повторити в не менш чоловічих з французами і англійцями. У кожному разі, після цієї гри, що дала, нарешті, справжній, а не віртуальний звіт про силу нашої збірної, віриться, що команда зробить для цього все можливе.