Окрема подяка погоді. Як правило, в цей час року свої огляди ми починаємо зі скандальних ситуацій, пов'язаних з патологічною неготовністю вітчизняних полів до проведення матчів під акомпанемент дощу, снігу та інших природних процесів. Але цього разу, на щастя, пронесло (особливо тих, у кого як не працював, так і не працює підігрів), тому будемо говорити про інше. Не забуваючи, до речі, подякувати ті клуби, які будують гарні стадіони, газони там, правда, не найкращої якості, але це тема для окремої розмови із залученням фахівців з області агрономії. Із залученням професіоналів!
Якість вже давно хочуть і привнести в роботу суддівського корпусу нашого футболу. Чи вирішать закордонні рефері проблему, пов'язану з постійними підозрами арбітрів в упередженості, сказати складно, але люди іншої формації українського чемпіонату просто необхідні. Інакше наші діти як і раніше не будуть бачити футболу, зате будуть слухати мати в ефірі. Тренери за такі слова несуть справедливе покарання, але головні провокатори подібного роду висловлювань продовжують безкарно свистіти по всій країні ...
Напевно існує певна система, згідно з якою арбітра можна зробити професіоналом. В Україні також є багата на досвід школа підготовки суддівського резерву. От тільки часом здається, що випускаються звідти з якимось особливим критеріям. Складається враження, що суддівські навички там ніщо в порівнянні з «родоводу». Ви, наприклад, ніколи не замислювалися над тим, чому суддями рідко стають, скажімо, колишні футболісти? Чому в українському чемпіонаті туди складно пробитися людині з боку? Конкуренція?
У нашому чемпіонаті у неї свої закони. Необов'язково краще бігати і пасувати на партнера, щоб її витримувати. Важливішого просто перебити суму супротивника - в цьому і є український футбол великих досягнень. Президенти клубів можуть скільки завгодно віщати з високих трибун про чесність, але горе тим керівникам, які не помічають, що коїться у них за спиною. Та деколи заради свого світлого майбутнього самі футболісти готові віддати останні труси! І віддають адже - інакше прийде новий тренер і приведе інших гравців.
Кругова порука. Поки вона існує в українській державі, вона буде існувати і в футболі. А коли так, конкурс на постановку смішних пенальті має місце бути. Ось вже дійсно - і сміх, і гріх ...
Довіра. Проблема в тому, що для більшості з нас поняття «арбітр» і «хабар» - синоніми. Ніхто й гадки не допускає, що помилитися можна просто так, по-людськи. Тому й не поважають у нас рефері. Доходить адже до абсурду: хочеш бити 11-метрові в кожному турі - попроси президента увірватися в суддівську. От уже справді - не все впирається в гроші, є й інші ресурси.
Існують вони, поза всякими сумнівами, і у наших головних футбольних професіоналів. Добре колись сказав один авторитетний арбітр - як грають, так, мовляв, і судимий. А грали в минулий уїк-енд дійсно погано. І справа не тільки в 11-ти нещасних голи у восьми матчах - справа в якості самого футболу. Не можна ж так, товариші!
Почнемо з лідера. Дії «Динамо» в останніх поєдинках викликають стільки критики, що можна сказати - такої слабкої гри в чемпіонаті України у виконанні самого титулованого клубу країни ми не бачили давно. Можливо, команда все ще звикає до Валерія Газзаєва, до його навантажень. Але якщо так піде і далі, динамівці втратять вболівальників. Не думаю, що їм подобається дивитися, як уміло перекривають зони опорні півзахисники в Запоріжжі або Одесі.
Адже і не скажеш, що «Динамо» біжить і заганяє всіх опонентів за рахунок фізики. Іноді складається враження, що свою кращу форму футболісти наберуть вже ... у відпустці. У той час як провідні команди світу виходять на певні піки ігрової готовності під кінець сезону, коли настає пора вирішальних поєдинків, у киян виходить з точністю до навпаки.
У липні «біло-блакитні» забивали в середньому 3,67 м'ячі за гру, у серпні - 2,40, у вересні - 1,60, у жовтні - 1,33, у листопаді - 1,00. Невже усього цього варто один матч, який треба вигравати? Я - не тренер, тому й не розумію, як його можна виграти з таким футболом ...
«Шахтер» повернувся на друге місце. У минулому чемпіонаті він зробив це навесні, але цього не став відкладати справу в довгий ящик. Хоча це скоріше заслуга «Металіста», які примудрилися програти на своєму полі в день відкриття реконструйованого стадіону і ювілею президента. У футболі таке буває, хоча з Мироном Маркевичем погоджуватися все-таки не варто: на словах харків'яни могли виграти й 8:1, але на ділі молодий спеціаліст Юрій Максимов свого більш досвідченого колегу переграв. «Оболонь» не зламав ні призначений пенальті, ні непризначення! Взагалі «пивовари» в минулому турі - єдина світла пляма. Хоча виїзні перемоги «Таврії» та «Іллічівця» теж дорогого коштують.
... Запам'ятовується останнє слово. Тур завершувався в Дніпропетровську при напівпорожніх трибунах красивою арени. Втім, гра нинішнього «Дніпра» великої кількості глядачів і не заслуговує. Сьогодні дніпропетровці можуть скласти конкуренцію лідерам українського футболу хіба що за кількістю відданих в оренду виконавців.
Не думаю, що перемога над донецьким «Металургом» принесла якісь позитивні емоції вболівальникам дніпропетровської команди. А знали б вони, що в клубі з таким бюджетом на базі деколи немає можливості попрати форму їх улюбленцям з мільйонними контрактами, «Дніпро-Арена» взагалі заповнювалася б ще менше!
Хорошого, як бачите, було мало. Чи ви думаєте, що між жеребкуванням чемпіонату світу і останнім туром чемпіонату країни немає нічого спільного?
Євген ГРЕСЬ, газета «Команда»