Російський півзахисник «Челсі» Юрій Жирков розповів про те, як проходив процес його адаптації в англійському клубі, зізнався, що до цих пір не відійшов від поразки збірної країни в стикових матчах за право попадання на ЧС-2010, і відзначив успішний дебют «Рубіна» в Лізі чемпіонів.
Незважаючи на те що росіянин практично не виходить на поле в синій футболці «аристократів», він є частиною команди і нарівні з зірками лондонського клубу бере участь у тренувальному процесі. Офіційний сайт «Челсі» у рубриці «Інтерв'ю по четвергах» опублікував розмову з Юрієм.
- Як ви зараз себе почуваєте, адже на початку осені у вас була травма?
- Я дуже радий, що нарешті вилікував свою травму, що тепер в змозі грати. Протягом місяця я не міг навіть тренуватися. Це було зовсім не весело, скажу я вам.
- Чим для вас був перехід з чемпіонату Росії до англійської прем'єр-ліги?
- Для кожного гравця це виклик - спробувати виграти найважчий чемпіонат на планеті. У Росії разом з ЦСКА я двічі ставав чемпіоном і вигравав всілякі трофеї. Перехід у більш складну лігу і закріплення там - наступний крок у моїй кар'єрі.
- Чи допомагає вам адаптуватися в «Челсі» те, що володіє командою Роман Абрамович?
- Той факт, що клубом володіє росіянин, безумовно допомагає. Однак до мене деякі представники Росії грали в «Челсі».
Тепер же в нашій країні уболівальників цього клубу стає все більше і більше.
Я був на фіналі Ліги чемпіонів 2008-го року в Москві: Гус Хіддінк взяв туди всю збірну Росії. «Челсі» міг виграти той матч, однак, коли справа доходить до пенальті, фактор удачі занадто великий.
- Де вам зручніше грати - в обороні або на позиції атакуючого півзахисника?
- Я ще не зробив нічого особливого в матчах за «Челсі», тому мені складно сказати, на якій позиції діяти переважно. У ЦСКА я грав лівого захисника, однак вперед підключався набагато частіше, ніж тут. Насправді не так уже й важливо, де грати. Я щасливий просто виходити на поле, відчуваючи себе цілком комфортно і в захисті, і в півзахисті.
- Чи сильно відчувається різниця між російською та англійською чемпіонатами?
- Тренування відрізняються від тих, що були в Росії. Тут доводиться працювати наполегливіше, однак я звикаю до такого ритму занять (посміхається). Матчі також істотно різняться і в тому, як вони проходять, і в тому, що відбувається після ігор. Рівень футболу в Англії зовсім фантастичний, і це відчувається. У світі дуже багато гравців, які врешті-решт можуть прийти в англійський футбол. Не кожен день отримуєш пропозицію від такого клубу, як «Челсі».
Навіть тренування в «Челсі» приносять більше користі і задоволення, ніж ігри проти деяких команд російського чемпіонату.
- Коли, на ваш погляд, російський футбол змусив рахуватися з собою Європу?
- Якщо задатися цим питанням, думаю, почалося все близько п'яти років тому, коли російські клуби почали вигравати Кубок УЄФА. ЦСКА, «Зеніт», потім український «Шахтар» ... Фінансування клубів покращився, і вони роблять все, щоб вийти на новий рівень футболу.
- У нинішньому розіграші Ліги чемпіонів сенсацію підніс «Рубін», що обіграв на «Камп Ноу» «Барселону».
- Проти «Рубіна» дуже важко грати. Це команда, досвідчений в оборонних діях. Я був готовий посперечатися, що «Рубін» набере очки у виїзному матчі з «Барселоною», хоч про перемогу не замислювався. Вийшло ж усе просто чудово - «Рубін» виграв з рахунком 2:1, хоча я думав, що зустріч завершиться внічию (посміхається).
- До переходу в «Челсі» ви були знайомі тільки з Браніслава Івановичем, раніше виступав за «Локомотив».
- Так. Ми грали один проти одного протягом двох сезонів. Причому один проти одного в буквальному сенсі цього слова: адже він правий захисник, а я діяв на позиції лівого півзахисника. Браніслав - жорсткий опонент, грати проти нього завжди було важко, але ЦСКА зазвичай вигравав.
Часом мені здорово від нього діставалося, часом було боляче. Але завжди непросто грати проти хлопців такого рівня.
- Як будується ваше спілкування зараз?
- З тих пір, як я перейшов у «Челсі», я звичайно проводив час з Івановичем, а пізніше познайомився і з Неманья Матіч (молодий сербський півзахисник «аристократів» - прим. »Газети.Ru»). Також я дружу з російськими футболістами, що грають в Англії: з Аршавіним, Павлюченко, Білялетдіновим. Не можу сказати, що ми регулярно зустрічаємося, проте кілька разів вдалося зібратися разом.
- Наскільки великою була проблема незнання англійської мови?
- Це не було великою перешкодою по приїзді. Коли я прилетів у Лондон, Браніслав Іванович і Андрій Шевченко допомогли мені освоїтися.
- Чи вдалося забути про провальний виступ збірної у відбірковому турнірі ЧС-2010?
- Ні, я все ще під враженням від тієї поразки. Десь всередині біль від цього все ще відчувається. У мене було кілька днів до повернення в «Челсі» після стикових матчів, але відпочинок не допоміг. Давайте почекаємо, коли мені виповниться 60 чи 70 років. Ось тоді я візьму пару вихідних і передохну (сміється).