Нашому популярному важкоатлету Віталію Кличку належить крилата фраза: «Образити боксера здатен кожен, проте не кожен встигне вибачитися». Наші футбольні тренери - не боксери, і в цьому бачиться їхня головна біда ... Як-то звернувся до звільненому після кількох провальних матчів наставнику клубу вищого дивізіону, чиє ім'я зі зрозумілих міркувань, називати не буду, з проханням прокоментувати свіже рішення керівництва про його відставку. У відповідь почув складно передану на папері тираду, в якій лише зрідка виявлялися літературні вирази. Але сенс, у загальних рисах, зводився до одного, ось якби вас, пане журналіст, звільнили, вам би напевно не хотілося відповідати на такі питання.
Екс-керманич «Арсеналу» Олександр Заваров у вузькому колі, напевно, висловив, не соромлячись у виразах, все, що накипіло, але давати докладне інтерв'ю з приводу своєї відставки він бажанням не торує. Адже тренеру, який обіймав свою посаду близько чотирьох років і з яким напередодні було підписано новий трирічний контракт, повідомили про звільнення під час перебування в Туреччині, де він був зайнятий підготовкою команди до другої частини сезону.
Цікаво: якби президента «Арсеналу» Вадиму Рабиновичу, який якраз вирішував б якісь ділові питання, чи комусь із загадкового правління клубу, яке і приймало рішення про відставку Заварова, подзвонили і сказали «до побачення», вони б поставилися до цього спокійно? А з тренером, значить, можна поводитися, як заманеться. Заварова поставили перед фактом і в травні 2007 р., коли за кілька турів до фінішу першості він звільнив крісло наставника «канонірів», а консультувати «Арсенал» був запрошений В'ячеслав Грозний. Який відразу заявив, що нікого не підсиджувати і працює на громадських засадах. Заваров у свою чергу сторопів, але спокійно заявив, що керівництву, мабуть, видніше. Найпарадоксальніше, що після сезону-2006/07, в якому кияни все-таки врятувалися від вильоту, Олександр Анатолійович повернувся на свій пост, на якому тримався до останнього часу.
У принципі, якщо копнути глибше, справа не в одному Заварова, а в усьому нашому футболі, в якому знайдеться достатньо випадків, коли тренерів звільняли без особливих причин. Не хотілося б конкретизувати - досить поглянути на такі клуби як «Карпати», донецький «Металург», «Таврія», «Чорноморець», запорізький «Металург», які в минулі часи не церемонилися з наставниками.
У нинішньому сезоні двічі змінювала головних тренерів «Зоря». Луганчани починали сезон під керівництвом молодого фахівця Юрія Дудника, якому, на відміну від Юрія Максимова, Іллі Близнюка або Сергія Пучкова, не дали себе проявити. Участь Дудника не минула і який змінив його Юрія Коваля. Місце досвідченого фахівця зайняв Анатолій Чанцев, від якого, грубо кажучи, позбулися в Запоріжжі. Такий от круговорот тренерів в природі. Про запорожців взагалі можна говорити окремо. Чого варта історія з Володимиром Ходус і Романом Григорчук: то одного звільнять, іншого призначать, то навпаки. Прямо як в покері, де процес зав'язаний на особистій примхи і користі.
Є й приклад, коли тренера вперто не хотіли відправляти у відставку. Олег Таран та його «Кривбас» у першій частині сезону зазнав 13 поразок у 16 матчах, причому на початку чемпіонату команда провела серію з дев'яти поєдинків без перемог, набравши всього одне очко. Повсюдно говорилося і про проблеми всередині криворізького колективу, доводилось навіть чути, що Таран не спілкується з підопічними, a ті в свою чергу мали повне право ображайся на наставника за образливі висловлювання на післяматчевих прес-конференціях. У даному випадку простежується логіка зі зміною кермового. Адже новий наставник може сколихнути колектив.
Але в будь-якій справі важлива стабільність. Подивіться на «Шахтар», президентом якого Рінат Ахметов зважився довіряти іноземним фахівцям. У підсумку Мірча Луческу, який став третім за рахунком тренером-легіонером після Невіо Скали і Бернда Шустера, все-таки втілив у життя мрію Ахметова про завоювання єврокубки. Так погано чи гнути свою лінію? Хвилює і інше питання: наскільки великий кредит довіри до нового наставника нашої збірної Мирону Маркевичу? Після його призначення розмови велися в основному в розрізі Euro-2012. Але попереду безліч товариських ігор, і чорних смуг навряд чи вдасться уникнути. Очікувати можна в такому разі відставки? Чи, може, краще запастися терпінням?
Сергій ТАЛІМОНЧІК, газета «СЕ в Україні»