Заслужений тренер України - про причини відсутності у нас кваліфікованих молодих тренерських кадрів
- За часів Радянського Союзу питання підготовки молодих тренерських кадрів удегпялось дуже багато уваги. Було навіть таке поняття - «грати за Бєскову». Молодим фахівцям намагалися прищеплювати комбінаційний, побудований на дрібному та середньому пасе футбол, і це давало свої результати: у країні була сила-силенна кваліфікованих тренерів, команди грали красиво і цікаво, а стадіони завжди були забиті повністю.
Що ми маємо зараз? Інакше, як бардаком, нинішній стан справ в українському футболі і не назвеш. Де та гра, заради якої глядачі готові кинути всі свої справи і примчатися на стадіон? Її просто немає, і на те є свої об'єктивні причини. Нині в моду ввійшло таке явище, коли команди тренують не спеціально навчені і підготовлені фахівці, а президенти клубів. І скажіть тепер, яке видовище можуть демонструвати команди, діями яких керують далекі від футб-ла люди? Не хочу сказати, що це явище має місце у всіх клубах, але в більшості випадків справа йде саме так.
Проблема наших тренерів у тому, що вони жертвують якістю гри заради досягнення результату. З одного боку їх зрозуміти можна: на кону стоїть їхнє робоче місце, але з іншого - пригнічує те видовище, яке демонструють наші клуби. Візьмемо, наприклад, Іспанію. З молодих фахівців першим ділом спадає на думку тренер «Барселони» Хосеп Гвардьола. Багато хто може відразу ж сказати, що з таким підбором виконавців будь-який зміг би домогтися успіху. Возможмо і зміг би, але як? Мадридський «Реал» за Фабіо Капелло став чемпіоном Іспанії, але його звільнили. Та ж історія спіткала й Бернда Шустера. Чому? Та тому що команда при цих фахівцях не грала в той футбол, який подобається глядачам. А у Гвардьоли все ідеально: краса знаходиться в гармонії з результатами. І саме тому нинішня «Барселона» своєю грою підкорила серця мільйонів любителів спорту номер один.
Що відбувається у нас? Приходить молодий тренер зі своїми ідеями, зі своїм баченням гри. Починає будувати команду. Зрозуміло, що рівень виконавців у наших командах далекий від ідеального, а тому «ломка» в колективі часто пов'язана з невдачами. Тут би на місці керівництва варто було дати тренерові час, але амбіції беруть гору, і надходить наказ домагатися результату будь-якою ціною. Команда перестає комбінувати і починає грати в примітивний футбол. У наших умовах при такій грі результату домогтися нескладно, враховуючи, що інші клуби сповідують такий самий стиль, але чи подобається таке видовище глядачеві - це нікого не цікавить. У результаті маємо перебудованого «під результат» клонованої тренера і порожні трибуни. А потім ми ще скаржимося на те, що у нас немає хороших молодих фахівців. Так вибачте, а хто ж у цьому винен? А винна у всьому система.
І все-таки скажу, що талановита молодь у тренерському корпусі є. Візьмемо, наприклад, Юрія Максимова. Я знайомий з Юрою вже дуже давно і знаю, що в нього є якості, необхідні для кваліфікованого тренера: харизма, честолюбство, сила волі, високий інтелект. Зараз він очолює скромну столичну «Оболонь», а подивіться, яких результатів домагається цей колектив. І що найголовніше, команда намагається грати в комбінаційному стилі. Зрозуміло, що рівень футболістів не дозволяє діяти в такому ключі проти всіх суперників, але прогрес очевидний. Те ж саме стосується і тренера «Іллічівця» Іллі Близнюка. При досить обмежених ресурсах цей молодий спеціаліст примудрився створити цілком боєздатний колектив.
Тому хочеться сказати наступне: дайте молоді працювати, вчитися, експериментувати, помилятися, але в кінцевому підсумку рости. І тоді в Україні з'являться талановиті тренери, а, отже, симпатичні команди, гарний футбол і глядачі на трибунах.
газета «СЕ в Україні»