Останні невдачі національної збірної України у матчах з Канадою (2:2) і Бразилією (0:2) призвели до того, що наша команда в рейтингу ФІФА опустилася відразу на дев'ять рядків, перемістившись, таким чином, на 35-у позицію.
Здавалося б, що тут такого страшного? Ну, впали, і що тут? А вся справа в тому, що настільки низько в рейтингу «синьо-жовті» не були з 2006 року. Якщо говорити точніше, то після тріумфального чемпіонату світу в Німеччині ми вперше перебуваємо в настільки незавидному становищі. Враховуючи ту обставину, що класифікація ФІФА формується на підставі останніх чотирьох років, виходить, протягом цього часового відрізку ми повільно, але вірно погіршували свої результати. Тепер України знаходиться в компанії збірних Габону, Буркіна-Фасо ... Погодьтеся, така «дружба» мало радує. До речі, точно такий же результат (35-е місце) у нас був у 1999, 2001 і 2005 роках. А дев'ять позицій протягом одного місяця останній раз ми втрачали ще в 2001 році (-11 місць) ...
Звичайно, можна говорити про необ'єктивність цього рейтингу, але іншого подібного, на жаль, немає і навряд чи незабаром з'явиться, оскільки в рівній мірі справедливо оцінити виступ представників Європи і, наприклад, Океанії, здається, неможливо. Ідеальну формулу вивести неймовірно складно, тому доведеться задовольнятися варіантом, запропонованим ФІФА. А він, до речі, враховує дуже багато чинників. Це вам не таблиця коефіцієнтів УЄФА, яку уважний і знаючий уболівальник може сам формувати після кожного матчу нашого клубу.
Зі збірними справи йдуть набагато складніше. У розрахунках враховуються багато обставин: важливість матчу («товарняк», гра відбору, фінальна частина якогось турніру), сила суперника (перемігши команду, яка вище тебе в рейтингу, отримуєш більше очок), регіон (граючи з європейської збірної, виходить більше балів, з азіатською або африканської - менше), і, власне кажучи, сам підсумок зустрічі не залишається непоміченим. Додамо, що має значення і ступінь давності гри. Якщо з її моменту пройшло пару місяців - очок більше, а якщо років зо три пройшло - менше. Як уточнювалося, все, що не входить у чотирирічний цикл, відірви та викинь. Можна було б детальніше розписати всю формулу підрахунку, але вона настільки заплутана, що не варто і намагатися в неї вникнути - простіше повіситися. Напевно ясно лише те, що поразка будь-якої команди не приносить їй в рейтинг жодного балу.
Як видно з рейтингових показників, істотний спад у нас відбувся у часи правління Олексія Михайличенка, коли він проводив левову частку відбіркових матчів. Далі ми вже при Мироне Маркевича трималися на певному рівні, а це багато чого коштує, оскільки решта команди отримували значно більше рейтингових очок, проводячи офіційні матчі, а Україні лише товариськими зустрічами «балувався», за які нараховується значно менше балів. Юрій Калитвинцев не зумів утримати завойовані позиції - головним чином на падіння вплинула нічия в матчі з Канадою, ну і 1:1 з поляками забувати не слід. До речі, завдяки перемозі над нами Бразилія повернулася на третє місце.
Однак робити песимістичні висновки з таких результатів не варто, адже, як уточнювалося, за допомогою спарингом набрати гарний рейтинг вдається небагатьом. Он німці, коли готувалися до домашнього чемпіонату світу-2006, впали в класифікації ФІФА аж у третій десяток, те ж саме зробили й французи перед своїм мундіалі 1998 року. Для нас тепер головне, щоб тенденція падіння не загоїлась, зупинившись на більш-менш прийнятному рівні, а для цього треба в контрольних іграх перемагати команди типу Канади.
В якості довідкової інформації відзначаємо, що найвищий рейтинг у нас спостерігався в середині 2007 року - 11-е місце. Цей факт став наслідком ще чемпіонату світу-2006, після якого ми понад рік балансували в області 11-15-ої позицій. Нижче за все, ясна річ, ми перебували на зорі незалежності України і самого існування рейтингу ФІФА-1993 року ми розташовувалися на 132-му рядку.
газета «Вболівальник»