ФК Кельн - німецький футбольний клуб з Кельна. ФК Кельн був створений 13 лютого 1948 після злиття клубів Kölner Ballspiel-Club 1901 і SpVgg Sülz 07.
Як і багато інших професійні футбольні німецькі клуби, ФК Кельн - частина великого спортивного клубу, що поєднує в собі команди з різних видів спорту.
У сезоні 2007/08 посів третє місце у першості Другої Бундесліги і вийшов у Бундеслігу.
У 30-х - 40-х роках XX ст. в місті Кельн базувалися кілька футбольних команд приблизно рівної сили: VfL Köln 1899, VfR Köln 04, SV Mülheim, SpVgg Sülz 07 і Kölner BC 01. Проте всі ці союзи були колективами районного рівня, успішно виступали у своєму місті та прилеглих селах. Жодна команда не могла себе серйозно показати в рамках чемпіонату Рейнланду, тим більше - у першості Німеччини. З 1934 по 1944 роки VfR Köln зміг-таки потрапити у вищу лігу, однак конкуренція з боку команд з Тріра, Аахена і Дюрена виявлялася нездоланною.
Рішенням жителів міста, які усвідомили необхідність мати сильну футбольну команду й зуміли вплинути на власників спілок, створений один клуб, який увібрав всіх кращих футболістів Кельна. Саме так 13 лютого 1948 була створена футбольна команда 1.FC Köln, базою для якої послужили спілки Kölner BC і Sülz 07.
Головною рушійною силою злиття команд стали Франц Кремер і Франц Больг, які взялися за побудову конкурентоспроможної команди на національній арені. Під свої знамена вони відразу намагалися закликати сильних гравців, кажучи сакраментальну фразу: «Чи не бажаєте ви стати чемпіонами Німеччини разом з нами?».
Франц Кремер став першим президентом нової команди і залишався ним аж до своєї смерті в 1967 році. Він виявився дуже вмілим керівником і організатором. За кілька сезонів Кремер серйозно поліпшив інфраструктуру команди, переклав її на професійний рівень. Вже в 1949 році клуб зміг піднятися до Західного дивізіону Вищої ліги Німеччини.
У 1957 році, на вечірці футбольної команди після закінчення сезону, що збіглася з карнавальними святами, один з гостей підніс босові клубу живого козла. Назвали його на жарт на честь головного тренера Хеннесі Вайсваллера. Козел так полюбився самому наставнику і всім футболістам, що з часом перетворився на талісман клубу, став зображатися на логотипі команди, а потім і на всій фанатськой продукції. У результаті за командою закріпилося прізвисько «козли». На 2008 рік на полі футбольної арени в Кельні виходить вже «Хеннес Сьомий».
У 50-х і початку 60-х років футболісти з берегів Рейну в цілому 5 разів ставали кращими в Західній Німеччині. Це було успіхом для клубу, якого зовсім недавно не існувало. Успіхи на Заході дозволяли команді регулярно виступати у фінальних матчах за чемпіонство, але головний трофей країни підкорився «Кельну» лише в 1962 році, коли у фіналі з рахунком 4:0 був розбитий «Нюрнберг».
У 1963 році була заснована футбольна Бундесліга. Ентузіазм Кремера і його команди дозволив «Кельну» стати її першим в історії тріумфатором, випередивши франкфуртський «Айнтрахт» на цілих 6 очок. У фінальній грі сезону клуб на домашній арені відсвяткував вікторію над «Штутгартом» завдяки м'ячам Ханса Шеферта і Хайнца Хорніга. Тренером чемпіонів був Георг Кнепфле.
На початку 60-х команда була базовим клубом національної збірної країни. У тренерському штабі «Кельна» працював чудовий тренер воротарів Рольф Херінгс. Ця обставина дозволила вважати воротарську школу на берегах Рейну кращою в країні (її випускниками стали в різний час Харальд Шумахер і Бодо Іллгнер. Багато представників інших великих команд країни відвідували тренувальний табір «козлів» і намагалися зрозуміти, за рахунок чого ж досягаються такі успіхи. У 1967 пішов з життя Франц Кремер, а через рік клуб у його пам'ять вперше завоював Кубок Німеччини
У 70-х роках у лідери німецького футболу вийшли «Баварія» і «Боруссія» (Менхенгладбах). «Кельн» таки трохи здав свої позиції, але був серед лідерів чемпіонату і регулярно грав у єврокубках. У 1976 клуб знову очолив їх легендарний тренер Хеннес Вайсваллер, і вже через рік психологія переможців знову повернулася до «козлам» разом із завоюванням Кубка країни.
У 1978 році команда в третій (і - на 2009 рік - в останній) раз стає чемпіоном Німеччини. За кілька тижнів до цього успіху була ще й перемога в Кубку над «Фортуною» з Дюссельдорфа, таким чином, клуб зробив золотий дубль. Потім відбулися легендарні матчі півфіналу Кубка чемпіонів проти «Ноттінгем Форест». Виїзна нічия в Англії з рахунком 3:3 була прекрасною основою для першого в історії клубу фіналу такого престижного турніру. Але домашня поразка 0:1 так і не дозволило здійснитися мрії німецьких уболівальників.
Після сезону 1977/78 відразу кілька іменитих гравців закінчили професійну кар'єру. Однак їм на зміну прийшли П'єр Літтбарські і Бернд Шустер (випускники футбольної школи «Кельна»). Але сезон 1978/1979 став розчаровує. «Кельн» закінчив його на 6-му місці багато в чому через жахливий кількості травм, які вбили ключових футболістів. Після цього чемпіонату Хеннес Вайсваллер виїжджає працювати тренером у «Космос» з Нью-Йорка, а його наступником на посаді стає Рінус Міхелс.
У 1980 році «Кельн» поступається у фіналі Кубка «Фортуні» з Дюссельдорфа і без трофеїв закінчує черговий сезон. Роком пізніше команда і зовсім стає 8-ою в чемпіонаті, але паралельно добирається до півфіналу Кубка УЄФА, в якому знову зазнає невдачі - цього разу на шляху «козлів» встає Іпсвіч Таун.
У 1983 році точний удар П'єра Літтбарські знову приносить клубу Кубок Німеччини. Тоді ніхто не знав, що це буде останній успіх у цьому турнірі команди з берега Рейну - у 1985 з-за конфлікту з президентом союзу Петером Ваяндом команду покидає її кращий футболіст П'єр Літтбарські.
У 1986 команда добирається до фіналу Кубка УЄФА, де терпить принизливої поразки від мадридського «Реала» 1:5, 2:0. Ще через рік новий скандал вразив клуб - за книгу «Стартовий свисток» з команди відраховується голкіпер Харальд Шумахер.
В кінці 80-х новим головним тренером був призначений Крістоф Даум. Команда стала показувати непоганий футбол і пару разів ставала віце-чемпіоном. Однак на початку 90-х років Крістофа Даума абсолютно несподівано звільнили. Через кілька років тодішній президент Дітмар Арцингер-Болтен визнається, що сталося це через наркотики, якими став захоплюватися фахівець. Крім того, тим же літом за рекордні 14 млн команду покинув блискучий Томас Хесслер, відправившись виступати за італійський Ювентус. У 1992 році «Кельн» востаннє кваліфікується в Кубок УЄФА.
З середини 90-х команда міцно обгрунтовується у другій половині турнірної таблиці. Частково це можна пояснити невдалим вкладенням фінансових коштів - багато куплені гравці не виправдали заплачених за них грошей. У 1997 новим президентом «Кельна» стає колишній топ-менеджер німецького філіалу компанії Ford Альберт Касперсен. Він почав зі зміцнення фінансів, запросив досвідчених менеджерів і талановитих економістів. Стартує масштабна реконструкція стадіону «Мюргенсдорфер». Крім того, Касперсен вдається домогтися матеріальної підтримки від міста, який тепер більше зацікавлений, мати у себе сильну футбольну команду, ніж це було років десять тому.
Тим не менш, спортивні цілі реалізувати не вдалося і в сезоні 1997/1998 «Кельн» вперше у своїй історії залишає головну німецьку футбольну лігу. Однак роком пізніше за тренера Бернда Шустера клубу вдається повернення в елітну лігу.
У 2002 команда знову опустилася в Другу Бундеслігу. З тих пір практично кожен сезон команда то піднімалася, то опускалася в класі. На Рейн-Енергі Арені встигли попрацювати такі фахівці як Фрідхельм Функеля і Марсель Коллер. Якраз з ім'ям останнього і пов'язана поява в основному складі двох перспективних гравців другої команди Лукаша Сінкевича і Лукаша Подольські.
До всіх ігровим проблем у 2004 році додається новий скандал у керівництві. Президенти, менеджери і тренери стали вимагати відставки один одного, звинувачуючи один одного у всіх невдачах клубу. У результаті в червні 2004 новим президентом став Вольфганг Оверат. Він одразу звільнив Марселя Коллера, а новим тренером призначив голландця Хуба Стевенса. У сезоні 2005/2006 «козли» знову грали в Першій Бундеслізі. Минуло лише кілька місяців, як Стевенс за сімейних причин був змушений покинути команду. Його місце зайняв Уве Рапольдер, але і він не зміг доопрацювати навіть до Нового Року. І все ж тренерська чехарда не вберегла команду від чергового пониження в класі.
27 листопада 2006 в Кельн повернувся Крістоф Даум. Проте вже через півроку він ледве не був відправлений у відставку через жахливої поразки 0:5 від «Рот-Вайсса» з Ессена. І все ж ситуацію вдалося стабілізувати, і сезон 2007/2008 приніс «Кельну» чергове підвищення в класі.
Після закінчення сезону 2009 Даум досить несподівано прийняв запрошення турецького Фенербахче, і клубу в пожежному порядку довелося шукати нового тренера. Вибір припав на колишнього капітана Штутгарта Звоніміра сольдо.
Досягнення
    * Чемпіон Німеччини: 1962, 1964, 1978.
    * Віце-Чемпіон Німеччини: 1960, 1963, 1965, 1973, 1982, 1989, 1990.
    * Володар кубка Німеччини: 1968, 1977, 1978, 1983.
    * Фіналіст Кубка Німеччини: 1954, 1970, 1971, 1973, 1980, 1991.
    * Фіналіст кубка УЄФА: 1986.
Стадіон
Домашньою ареною «Кельна» є Рейн Енергі, місткістю трохи більше 50,000.