Луї́с Арагоне́с Суа́рес Мартíнес (народився 28 липня 1938 року в районі Орталеса, Мадрид). Колишній футболіст, наставник багатьох футбольних команд Прімери, нині тренер збірної Іспанії з футболу. Як гравець найповніше проявив себе в команді Атлетіко Мадрид (1960-74 рр), в якій і почав свою тренерську діяльність в 1974 році. Разом із «біло-червоною» командою чотири рази ставав чемпіоном Прімери, здобув Інтерконтинентальний Кубок і вийшов до фіналу Кубка Європи.
На полі займав позицію форварда, іноді діяв як центральний захисник. Загалом на його рахунку участь у 360 матчах Прімери і близько 160 забитих м'ячів.
Гравець
Арагонес почав займатись футболом, навчаючись у коледжі Хамартинських єзуїтів. Юного гравця помітили селекціонери з футбольного клубу Хетафе, за кольори якого майбутній голеадор і розпочав свою професійну кар'єру. Невдовзі талановитого гравця помітили селекціонери з іншого мадридського футбольного клубу, і вже 1958 року Арагонес приміряв білу форму королівського клубу Реал Мадрид. Та майбутній зірці Прімери так і не вдалося, бодай раз, зіграти за основу «бланкос» і за декілька наступних турнірів, Арагонес на правах оренди, грав в таких різних клубах, як то Рекреативо із Уельви, футбольний клуб Геркулес та, власне, у резерві Мадридського Реалу — в команді Плюс Ультра.
В середині чемпіонату 1960-61 рр., а саме 11 грудня в матчі Мальорка — Ов'єдо (1:0) Арагонес дебютував у Прімері в складі команди Реал Ов'єдо, щоправда, знову у якості орендованого гравця. У майці саме цього клубу молодий форвард відіграв свій перший чемпіонат Прімери.
Наступного чемпіонату Арагонес розірвав усі зв'язки з королівським клубом Реал Мадрид, співпраця з яким так и не принесла амбітному гравцю дивідендів, та розпочав плідну гру за інший королівський клуб — Реал Бетіс Баломп'є. Молодий форвард залишався в основі Бетісу впродовж трьох чемпіонатів (1961—1964), зігравши в 82 матчах й відзначившись 33 голами в ворота суперника.
Кар'єра в Атлетіко
В 1964 році Арагонес перейшов до клубу, з яким міцно пов'язана його подальша кар'єра як гравця, так і майбутня тренерська діяльність — він став гравцем «рохо-бланкос» — мадридського «Атлетіко». В історію цього клубу Луїс Арагонес ввійшов як організатор найбільш гострих атак, вісь та лідер нападу «рохо-бланкос», а також, безсумнівно, як неперевершений виконавець стандартів. Першого свого сезону, на чолі з новим форвардом, Атлетіко виборола Кубок Короля (знаний також як Копа Дель Рей) і посіла почесне друге місце в турнірній таблиці чемпіонату. Наступного року, «Атлетіко» при незмінному лідерстві Арагонеса святкувала вже переможне перше місце в Прімері. За наступні роки разом з «червоно-білими» Арагонес ще двічі вигравав чемпіонат Прімери та здобував Копа Дель Рей. В чемпіонаті 1969—1970 рр. Арагонес був удостоєний нагороди Трофео Пічічі, як найкращому бомбардиру чемпіонату — 16 забитих м'ячів, розділивши звання найвправнішого голеадора з Ама́нсіо та товаришем по мадридській команді Хосе́ Еуло́джіо Гара́те.
За часів своєї зіркової кар'єри в Атлетіко Арагонес здобув прізвисько «Zapatones» (сапатонес), що в буквальному перекладі означає «великі бутси».
Завершив свою кар'єру гравця Луїс Арагонес також в Атлетіко, в 1974 році після відомого матчу фіналу Кубка Європи проти мюнхенської «Баварії». Вдома іспанці зіграли внічию, з рахунком 1:1. Автором єдиного голу в ворота баварців був саме Арагонес. Та у матчі-відповіді в Німеччині Баварія виборола приголомшливу «суху» перемогу 4:0 і стала володарем почесного трофею — Кубка Європи.
Загалом, Луїс Арагонес відіграв 360 матчів Прімери, відзначившись 161 голом. Найбільше м'ячів (15) голеадор забив у ворота футбольного клубу «Валенсія».
За час своєї футбольної кар'єри форвард лише тричі отримував червону картку.
В зустрічах на Кубок Європи провів 22 матчі, у восьми з яких відзначився голом; 9 м'ячів (у 18 матчах) забив у зустрічах Кубку УЄФА/Кубку Ярмарок.
Тренер
Наступного року в чемпіонаті 1974-75 рр. керівництво Атлетіко запропонувало Арагонесу тренерську посаду основного складу «рохо-бланкос». Форвард, що вже встиг зіграти в 6 турах чинного чемпіонату, в якості гравця цієї ж команди вирішив прийняти пропозицію і «повісив бутси на гвіздок». Так розпочався Луїс Арагонес-тренер. За часів своєї тренерської діяльності в Атлетіко, Арагонес здобув нове прізвисько — El Sabio de Hortaleza (мудрець із Орталеси).
Відтак, 1974 року в 10-му турі чемпіонату Арагонес очолив Атлетіко, змінивши на цій посаді Хуа́на Ка́рлоса Лоре́нцо.
Вже через два роки, а саме в 1976 році, «рохо-бланкос» під керівною рукою свого колишнього гравця вибороли свій черговий Кубок Короля.
Наприкінці чемпіонату 1977-78 років Арагонес залишив тренерство в Атлетіко, щоправда, впродовж цього чемпіонату (з 6-го по 9-й тур) «червоно-білі» виходили на поле під його керівництвом.
В чемпіонаті Прімери 1979-80 рр. Арагонес знову повернувся до тренування рідного Атлетіко, та через невтішні результати гри «рохо-бланкос» він змушений був залишити команду ще до завершення чинного чемпіонату.
В 1981 році Арагонеса було запрошено до тренування з командою Реал Бетіс Баломп'є, та під його керівництвом «біло-зелені» зіграли лише перший тур Прімери. «Сухий» матч проти Расінга із Сантандеру підопічні Арагонеса провально програли — 2:0.
Наступного чемпіонату (1982-83 рр.) Арагонес повернувся до Мадриду і знову до Атлетіко. Цієї Прімери «рохо-бланкос» здобули і Копа Дель Рей, і Суперкубок Іспанії (до речі, вперше за всю історію існування команди). Після такого приголомшливого успіху керівництво клубу залишило Арагонеса на тренерській лавці ще на чотири чемпіонати (до 1986 року).
Після припинення дії контракту з Атлетіко, Арагонеса було запрошено на посаду тренера до каталонського клубу Барселона, через звільнення в 4-му турі чемпіонату діючого тренера «блау-гранас» Т'єрі Венаблеса. Разом з Барселоною Арагонес здобув Кубок Короля і значно покращив турнірні показники клубу.
Деякий час Арагонес тренував ще одну каталонську команду — Еспаньол, та 1991 року, в котре, знову повернувся до рідного Атлетіко. За два чемпіонати що Арагонес тренував «рохо-бланкос», він в третє одержав Кубок Короля з цією командою та, взагалі, в четверте за свою тренерську діяльність.
В 1993 році Арагонес тренував вже іншу команду Прімери — футбольний клуб Севілья, із однойменної провінції. На чолі цієї команди він перебував протягом двох чемпіонатів, показавши неабиякі результати.
В 1995 році Арагонеса було запрошено до футбольного клубу Валенсія. З левантійською командою. у свій перший чемпіонат Прімери, він здобув для команди лідерство в під-чемпіонаті Ліги. Та наступний чемпіонат на тренерській лавці Валенсії минув не так успішно, як попередній, а відтак, на період нового чемпіонату 1997-98 рр. Арагонес відновив тренерство з Реал Бетісом. Щоправда і у цьому клубі він не затримався надовго. Наступного чемпіонату Арагонес став наставником вже Реалу Ов'єдо.
Луїс Арагонес
Чемпіонат 2000-01 рр., і Арагонес знову змінює клуб. Цього разу, це королівський футбольний клуб Мальорка. На посаді тренера саме цієї команди, Арагонес здійснив неймовірну за обсягом роботу — підняв невеличкий клуб зі скромним фінансуванням до третього місяця в іспанській футбольній лізі (рекорд результативності клубу за всю історію його існування). Останній матч Арагонеса, на чолі клубу з Мальорки, за іронічним збігом обставин, був проти колишніх підопічних тренера — Реалу Ов'єдо. Із рахунком 4:2 Мальорка з легкістю виграла цей турнір, а команда з Ов'єдо, відтак, скотилася до нижчого дивізіону — Сегунди.
Чемпіонат 2001-02 рр. Арагонес знову на чолі Атлетіко в мужній боротьбі клубу за вихід до Прімери з нижчого дивізіону. Вивівши команду із низин Сегунди, Арагонес ще на сезон залишився на посаді тренера «рохо-бланкос». Та в чемпіонаті 2003-04 рр. поновив своє тренерство в Мальорці.
За своєї тренерської діяльності Луїс Арагонес провів 1 045 матчів: 757 матчів у рамках Прімери та 42 матчі Сегунди, 138 поєдинків на Кубок Короля, 32 матчі на Кубок Ліги, 6 — на Суперкубок і Кубок Європи, 25 — на Кубок УЄФА, та 2 матчі — за Інтерконтинентальний Кубок.
В 2004 році Арагонес вступив до Іспанської Королівської Федерації Футболу і в липні цього ж року був запрошений на посаду тренера Національної збірної, яку обіймає і досі.
Збірна
Ігроцька кар'єра
В якості гравця збірної Іспанії Луїс Арагонес виходив на поле в 11-ти матчах і відзначився 3-ма голами.
Його дебютний вихід під кольорами «селесьйон» відбувся 8 травня 1965 року в гостьовому матчі у Глазго проти збірної Шотландії (0:0).
Останній матч за національну збірну Арагонес відіграв 12 січня 1972 року у мадридській зустрічі проти збірної Угорщини (1:0).
При участі Арагонеса «селесьйон» жодного разу не зазнала поразки, відігравши внічию 4 матчі та виборовши перемогу в 7 зустрічах.
Тренерство
Луїс Арагонес — чинний наставник збірної Іспанії. На цій посаді 1 липня 2004 року змінив Ін'я́кі Са́еса. Вперше за його керівництва збірна вийшла на поле стадіону острову Гран-Канарія 18 серпня 2004 року в домашньому матчі проти збірної Венесуели. Дебют Арагонеса, як очільника збірної, виявився успішним — Іспанія виборола перемогу у латиноамериканської команди з рахунком 3:2.
Під керівництвом Арагонеса іспанська збірна у 2006 році брала участь у світовому футбольному чемпіонаті. Тренер та його команда, на шляху до фіналу класифікації Мундіаля-2006, посіли лише друге місце в групі 7 (на першому розмістилась Сербія і Чорногорія), і іспанці змушені були відіграти серію стикувальних матчів. Щоправда, у відбірному циклі матчів збірна Арагонеса жодного разу не зазнала поразки. В першій же зустрічі Іспанія розгромила збірну Словакії — 5:1, причому протягом 20 стартових хвилин підопічні Арагонеса відзначилися одразу двома голами.
У Німеччині іспанці провели серію безпрограшних матчів, лише в 1/8 фіналу поступившись збірній Франції — 1:3. Перша поразка «селесьойн» під керівництвом Арагонеса в 25 «сухих» зустрічах.
Декілька діб по тому Арагонес вирішив піти у відставку, але Королівська Федерація Футболу вирішила інакше і залишила тренера на посаді, подовживши контракт із «мудрецем із Орталеси» до 2008 року.
Разом із Луїсом Арагонесом іспанці зіграли 37 матчів, з яких 22 матчі виграли, 9 зустрічей звели внічию, і лише 4 поєдинки закінчилися поразкою. «Селесьйон» у рамках Мундіалю програла збірній Франції (1:3); у класифікаційному циклі матчів на Євро-2008 проти Північної Ірландії у Белфасті (6 вересня, 2006 року) та проти збірної Швеції (7 жовтня, 2006 року) у Стокгольмі, не змогла вибороти перемогу — (3:2) та (2:0) відповідно; та у товариському матчі (15 листопада 2006 року) в Кадісі зазнала поразки у матчі проти Румунії.
Загалом, під проводом Арагонеса, іспанці забили у ворота суперника 69 м'ячів, пропустивши лише 24.
З 2006 року у циклі відбірних матчів на чемпіонат Європи-2008 іспанська збірна бере участь саме під керівництвом Арагонеса, посідаючи друге місце в групі F.
Досягнення
Гравець
    * Чемпіонство національної Ліги — 3 рази:
          o 1966, 1970, 1973 — з Атлетіко (Мадрид)
    * Кубок Генералісимуса - 1 раз:
          o 1972 — з Атлетіко (Мадрид)
    * Кубок Короля — 1 раз:
          o 1965 — з Атлетіко (Мадрид)
Індивідуальні
    * Трофео Пічічі (найкращому бомбардиру) — 16 м'ячів
          o 1970
    * «Великий Королівський Хрест», орден за досягнення у спорті
          o 2002
Тренер
    * Інтернаціональний Кубок — 1 раз:
          o 1974 — Атлетіко (Мадрид)
    * Чемпіонат Національної Ліги — 1 раз:
          o 1974 — Атлетіко (Мадрид)
    * Кубок Короля — 4 рази:
          o 1976, 1985, 1992 — Атлетіко (Мадрид)
          o 1988 — Барселона
    * Суперкубок Іспанії — 1 раз
          o 1985 — Атлетіко (Мадрид)
    * Чемпіонат Другого дивізіону (Сегунда)- 1 раз:
          o 2002 — Атлетіко (Мадрид)