Алесса́ндро Дель П'є́ро (іт. Alessandro Del Piero; *9 листопада 1974, Конельяно, Венето, Італія) — італійський футболіст. Нападник італійського «Ювентуса». 5-разовий чемпіон Італії. Чемпіон світу-2006. Найкращий бомбардир в історії «Ювентуса». Другий найкращий після Філіппо Індзаґі італійський голеадор у єврокубках.
Юні роки (-1993)
Народився у містечку Конельяно на північному заході Італії. Батько майбутнього футболіста, Джино Дель П'єро допомагав синові під час тренувань та позитивно сприймав бажання Алессандро грати у футбол. Першими командами для юнака стали місцеві «Сан-Вендемьяно» і «Конельяно».
Наступним щаблем його кар'єри стало запрошення до «Падови» — команди Серії «B». Тоді хлопцеві було 15 років, але як на майбутнього футболіста він був надто низьким та худим. Дель П'єро почав інтенсивніше працювати над фізичною силою та нарощувати мязи. Через деякий час це дало результати і Алессандро вже не виглядав таким слабким у силових поєдинках. та головними перевагами Алекса були швидкість і «гольове чуття». З 16 літ Дель Пєро вже регулярно тренувався з дорослою командою «Падови», хоча у офіційних поєдинках грав за юнацьку команду.
Враження Мауро Сандреані — головного тренера «Падови», про Алессандро Дель П'єро:
Дебют у першості за дорослу команду відбувся у сезоні 1991/92, коли травму отримав основний нападник клубу — Анджело Мотроне. Першим виходом стала гра з перших хвилин проти «П'яченци», а перший гол нападник здобув вже у наступному сезоні — 1992/93.
Трансфер до «Ювентуса» і вихід на пік форми (1993-1998)
Охочих купити талановитого форварда було чимало. Серед найсерйозніших: «Мілан» і «Ювентус». Більшу суму (2 млрд. лір) запропонували туринці — Дель П'єро став гравцем «б'янко-нері» з сезону 1993/94. Спочатку йому було важко пробитися в основу через зірку клубу Роберто Баджо. Іншими відомими персонами в лінії атаки були Джанлука Віаллі та Фабріціо Раванеллі. Тому 20-річний Дель П'єро виходив на поле регулярно, але забивав не дуже багато. Його 8 м'ячів у першості 1994/95 допомогли «Юве» здобути титул чемпіона Італії — «скудетто».
Влітку 1995 року Баджо перейшов до «Мілану», тому Алессандро отримав шанс від нового тренера команди — Марчело Ліппі. Найціннішими у сезоні 1995/96 стали голи молодого форварда у єврокубках, а саме — у Кубку європейських чемпіонів. Шість забитих голів у тому турнірі стали другим найкращим результатом (після голеадора «Аякса» — фіна Ярі Літманена), а «стара синьйора» виграла трофей, перемігши у фіналі «Аякс» у серії післяматчевих пенальті.
Того ж року «Юве» виграв Міжконтинентальний кубок — 1:0 у поєдинку з «Рівер Плейтом» у Токіо. Цей гол на 81-й хвилині забив Дель П'єро і його визнали найкращим футболістом матчу. Блискуче провели туринці ігри за Суперкубок Європи з французьким ПСЖ — впевнені перемоги 6:1 і 3:1 (у другій грі 2 м'ячі на рахунку Алессандро Дель Пєро).
У цей час до нападника «старої синьйори» вже причепилося прізвисько «Пінтуріккіо» (іт. pinturicchio), яке означає щось типу «живописець» з італійської. Так висловився про Дель П'єро Джанні Аньєллі — один з керівників «Ювентуса» та «Фіату».
За підсумками 1995 року журналісти європейських футбольних видань поставили Алекса на 4 місце у класифікації «Золотого м'яча». Таке саме визнання прийшло до італійця і 1996 року — теж 4 місце.
У 1996 році до «Ювентуса» перейшов талановитий француз Зінедін Зідан, який разом з Дель П'єро діяв у ранзі перехідної ланки між серединою поля і нападом. У нападі виступав Крістіан Вієрі. Але Вієрі влітку 1997 року віддали до «Атлетико» (Мадрид), а головні сподівання покладали на найкращого голеадора «Аталанти» (24 голи у чемпіонаті 1996/97) Філіппо Індзаґі.
Пара Дель П'єро-Індзаґі дуже результативно провела сезон 1996/97. Філіппо Індзаґі здобув 18 голів у чемпіонаті Італії та 6 у єврокубках, а «Пінтуріккіо» відзначився 10 разів у євротурнірах та 21 раз у домашній першості. «Б'янконері» потужно грали у Лізі чемпіонів, де дісталися аж до фіналу. На стадії плей-оф італійці вибили київське «Динамо» у чвертьфіналі — 1:1 в Турині та 4:1 у Києві (гет-трик Піппо та 1 гол «Пінтуріккіо») і «Монако» у півфіналі. Але у фіналі «Ювентус» програв «Реалу» 0:1.
Стосунки між двома нападниками були неприязними, але керівники клубу намагалися приховувати цей антагонізм від преси.
На чемпіонаті світу 1998 у перших двох іграх за Італію в лінії атаки виступали Крістіан Вієрі та Роберто Баджо. Алекс Дель П'єро вийшов у стартовому складі тільки у 3-й грі, коли вихід далі італійцям був ґарантований. Надалі тренер вирішив зробити «Пінтуріккіо» основним гравцем, але жодного м'яча він так і не забив. «Скуадра адзурра» вибула з турніру у чвертьфіналі.
Після важкої травми 8 листопада 1998
8 листопада 1998 року у грі «Удінезе»—«Ювентус» Алессандро Дель П'єро отримав травму на 92-й хвилині — розрив зовнішніх і внутрішніх хрестоподібних зв'язок. Футболіста прооперували. А стара синьйора провалила той сезон, посівши 6 місце. путівку до Кубка УЄФА потрібно було здобувати пройшовши через Кубок Інтертото. Понад пів року нападник відновлював кондиції. Повернення Алессандро Дель П'єро відбулося лише 4 липня 1999 року у домашньому поєдинку Кубка Інтертото проти російського «Ростсільмашу». На 55-й хвилині улюбленець трибун вийшов на заміну і через кілька хвилин відзначився голом. «Юве» переміг 5:1.
Хоча футболіст знову вийшов на найвищий, міжнародний рівень, але прогрес, який був очевидним до травми, було зупинено. Після того випадку Дель П'єро вже не називали серед реальних кандидатів на «Золотий м'яч», а стиль став менш ефектним.
На чемпіонаті Європи 2000 нападник був запасним — у кожній грі регулярно виходив тільки на заміну. Основними були Франческо Тотті та Філіппо Індзаґі. Зі старту Алекс провів лише 1 матч — груповий поєдинок проти Швеції, де й забив єдиний свій гол на турнірі. Італійці дійшли аж до фіналу, де поступились французам — 1:2.
Під керівництвом Анчелотті, Ліппі та Капелло (1999-)
Під орудою наставника Карло Анчелотті стиль «Ювентуса» змінився на оборонний. Переважну більшість ігор сезону 1999/2000 туринці та би мовити «сушили» аби лише втримати мінімальну перевагу 1:0. Алекс віддав 20 гольових пасів за весь сезон, але в першості відзначився скромних 9 разів. Ювентус хоч і мав перед фінішем декілька очок відриву від переслідувачів став другим. Команда забила тільки 46 голів у чемпіонаті, тоді як, наприклад, чемпіон «Лаціо» — 64 забиті голи, а третій «Мілан» — 65.
Після переходу Індзаґі до «Мілана», новим партнером у нападі для Дель П'єро став француз Давід Трезеґе. Найвищим досягненням «старої синьйори» на міжнародному рівні був вихід у фінал Ліги чемпіонів-2003. Там вони програли «Мілану» у серії післяматчевих пенальті.
Під керівництвом Фабіо Капелло туринський клуб двічі поспіль — у 2005 і 2006 рр. вигравав чемпіонат Італії, але підозріла прихильність суддів до «б'янконері» стала причиною розслідування влітку 2006 року. Виявили докази підкупу арбітрів і команді відібрали чемпіонські титули 2005 та 2006 і понизили у класі — до Серії «B». Там футболіст знову набрав високу форму і став найкращим бомбардиром всієї Серії «B» 2007 з результатом 20 голів. Клуб впевнено повернувся до «еліти» італійського футболу.
За кількістю голів у всіх турнірах (першість і Кубок Італії, єврокубки) Алессандро Дель П'єро є найкращим голеадором «Ювентуса» всіх часів і входить до 25 найрезультативніших футболістів Серії «A» за час існування ліги.
Титули та досягнення
    * Чемпіон Італії: 1995, 1997, 1998, 2002, 2003
          o найкращий бомбардир чемпіонату Італії: 2008
    * Кубок Італії: 1995
    * Суперкубок Італії: 1995, 1997, 2002 і 2003
    * Ліга чемпіонів: 1996
          o найкращий бомбардир Ліги чемпіонів: 1997 та 1998
          o фіналіст Ліги чемпіонів: 1997, 1998, 2003
    * Суперкубок УЄФА: 1996
    * Міжконтинентальний Кубок: 1996
    * фіналіст Кубка УЄФА: 1995
    * Чемпіон світу: 2006
    * віце-чемпіон Європи: 2000
    * учасник чемпіонатів світу: 1998, 2002 та 2006