Йо́жеф Йо́жефович Са́бо (* 29 лютого 1940, Ужгород) — видатний радянський і український футболіст та тренер. Заслужений майстер спорту СРСР. Заслужений тренер України. У 1994 та 1996—1999 роках тренував національну збірну України, провівши у ранзі наставника 34 матчі — другий показник в історії збірної після Олега Блохіна. Від вересня 2007 — головний тренер «Динамо» (Київ).
Вихованець ужгородського футболу. Перший тренер — Золтан Степанович Дьйорфі. На любительському рівні (у чемпіонаті України серед колективів фізкультури) виступав за «Хімік» з Калуша (1957 рік). У юному віці грав на вістрі нападу і чимало забивав. Згодом два неповних сезони (1958 і 1959) провів у класі «Б» чемпіонату СРСР за «Спартак» (Ужгород).
В середині 1959 року трьох закарпатських гравців — воротаря Андрія (Андреаса) Гаваші, оборонця Василя Турянчика та атакувального півзахисника Йожефа Сабо вирішило перетягнути до своїх лав київське «Динамо», найвпливовіший клуб УРСР. Ця трійця дебютувала 1 червня 1959 у товариському матчі проти англійського клубу «Тоттенгем Готспур». Гаваші провів у Києві тільки 2 сезони, а Турянчик та Сабо стали ключовими футболістами «Динамо» у 60-х роках. Сабо відразу став гравцем основного складу і діяв на правому боці півзахисту. Встигав не лише нападати а й відпрацьовував під час оборони воріт. У 1965 р. ставши віце-чемпіоном у складі «Динамо» закарпатський футболіст увійшов до списку «33 найкращих», який складають за підсумками сезону. На своїй позиції у півзахисті Сабо був під 1 номером, випередивши «торпедівця» Валерія Вороніна, зірку не лише радянського а і європейського футболу.
Вперше вийшов у складі збірної СРСР 3 жовтня 1965 у товариській грі проти Греції. Ця гра для радянських футболістів була елементом підготовки до чемпіонату світу 1966. Там «сборная» посіла 4 місце, а Сабо провів 5 з 6 ігор, пропустивши тільки останній матч групового раунду. Збірна вихід у чвертьфінал вже забронювала, тому кілька ключових футболістів не виступало, а замість них вийшли резервісти. Національна команда дійшла до півфіналу, де поступилася спочатку команді ФРН, а у грі за 3-тє місце — Португалії.
З 1966 до 1968 рр. «Динамо» (Київ) тричі поспіль ставало чемпіоном Радянського Союзу, а Сабо був одним з ключових футболістів. Кар'єру завершував у ворошиловградській «Зорі» та московському «Динамо».
Швидко орієнтувався у кожній ігровій ситуації, мав потужний та точний удар як з лівої так і з правої ноги. Добре виконував пенальті. Часто виходив на вістря атаки і діяв на місці центрфорварда. Жорстко діяв у єдиноборствах, надійно діяв під час персональної опіки суперника.
Йожеф Сабо починав тренерську кар'єру у «Зорі» (1977 рік). Потім 2 роки тренував «Дніпро» (саме у Дніпропетровську у 1978 починав грати майбутній оборонець київського «Динамо» Анатолій Дем'яненко). З 90-х років працює у «Динамо» (Київ) — спочатку головним тренером, а після повернення до Києва Валерія Лобановського — допомічником тренера. Від 1996 до 1999 року — наставник національної збірної України. Тоді збірна мала у своєму складі чудових виконавців у всіх лініях: Андрія Шевченка та Сергія Реброва у нападі; Андрія Гусіна, Віталія Косовського у середині поля; Владислава Ващука, Олега Лужного і Юрія Дмитруліна в обороні та Олександра Шовковського у воротах. У відбірковій групі до чемпіонату світу 1998 Україна зайняла 2-е місце, фінішувавши попереду Португалії. Перше місце посіла Німеччина. Проте у плей-оф українці у двоматчі поступилися майбутнім «бронзовим» призерам хорватам — 0:2 у Загребі та 1:1 у Києві.
У квалафікації до Євро 2000 Україна зайняла 2-ге місце у одній групі з Андоррою, Ісландією, Вірменією, Росією та Францією. Національна команда не програла жодної гри у групі і лише на 1 пункт відстала від французів (зігравши з ними двічі по 0:0). Часто ту збірну, періоду кінця 90-х під керівництвом Сабо, називають найсильнішою в історії. Але українці знову не зуміли пройти плей-оф, програвши Словенії — 1:2 на виїзді та 1:1 вдома. З 2000 року збірну очолив Валерій Лобановський.
У 2007 році відомий своєю емоційністю та запальним характером тренер черговий раз очолив київське «Динамо» (прийнявши команду від Анатолія Дем'яненка), проте через погіршення стану здовов'я відійшов від керування за декілька матчів.
    * Чемпіон СРСР: 1961, 1966, 1967 і 1968.
    * Кубок СРСР: 1964 та 1966.
    * учасник чемпіонату світу 1966
    * півфіналіст чемпіонату світу: 1966.
    * у списку 33 найкращих — 5 разів (двічі — №1)
    * Чемпіон України: 1994, 1995, 1996 та 1997
    * Кубок України: 1996 і 2005.