Сергі́й Іва́нович Ковале́ць (нар. 5 вересня 1968, с. Чехове, Крим) — радянський та український футболіст і тренер. Колишній півзахисник. Із жовтня 2008  року по червень 2009 року — головний тренер футбольного клубу «Львів».
Виступав за «Поділля» (Хмельницький), «Динамо» (Київ), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Карпати» (Львів), «Твенте» (Голландія), «Металург» (Запоріжжя), «Волинь» (Луцьк), «Оболонь» та «Борисфен». Провів 10 поєдинків за національну збірну України. Увійшов до символічної збірної львівських «Карпат» часів незалежності.
Закінчив Київський інститут фізкультури.
Вихованець ДЮСШ м. Красилів (Хмельницька область). Перші тренери — Віктор Андрійович Безрядін та Яків Давидович Горбачов.
Ковалець досі вдячний першим наставникам за вміння знайти підхід до кожного юного футболіста:
У 1984 почав грати за дорослу команду «Случ» (Красилів), що була тоді одна з найсильніших в області. Наступного року запрошений до команди майстрів — хмельницького «Поділля». Тоді за регламентом у команді повинен був виступати один гравець віком до 18 років. На це місце взяли Сергія Ковальця.
У 1986 році пішов до армії. Виступав за армійський колектив «Зірка» (Бердичів), яку тренував тоді Мілан Бальчос. У цій команді юнак вдосконалив майстерність і після закінчення терміну служби відразу отримав пропозицію від вінницької «Ниви». Але футболіст повернувся на рідну Хмельниччину — 1988—1989 роки провів у «Поділлі» (Хмельницький), де став одним з найкращих гравців. Надійшли запрошення від дніпропетровського «Дніпра» та «Шахтаря» (Донецьк), але Мирон Маркевич, тодішній головний тренер «Поділля», порадив футболістові переходити у київське «Динамо». Сергія запросив динамівський селекціонер Олег Базилевич і в жовтні 1989-го року гравець підписав контракт з київською командою.
Півзахисник відразу став потрапляти до основного складу і виграв з «Динамо» чемпіонат і Кубок СРСР 1990 року. Загалом початок 1990-х років склався для динамівців не надто успішно — після від'їзду Валерія Лобановського на Близький Схід команда не змогла перемогти у першому чемпіонаті незалежної України. Згодом разом з київською командою Ковалець виграв першості 1993 та 1994 років, Кубок України 1994.
Одним з найбільш пам'ятних матчів у своїй кар'єрі футболіст вважає поєдинок групового етапу Ліги чемпіонів 1994/95 «Динамо» — «Спартак». Поступаючись 0:2, кияни переломили хід поєдинку і здобули перемогу 3:2, а вирішальний, третій, м'яч забив Сергій Ребров після пасу Ковальця. Гравці виступали проти тодішнього тренера команди Йожефа Сабо, який мав непередбачуваний, запальний характер і часто вибирав не найраціональніші методи керування командою.[2] новий наставник Володимир Онищенко, який очолив «Динамо» у другій половині сезону 1994/95, планував змінювати склад і не бачив Ковальця серед футболістів основного складу.
На початку 1995 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра», яке навесні дійшло до фіналу Кубка України. Дніпропетровців тренував німецький спеціаліст Бернд Штанґе. Саме він допоміг Ковальцю перебратися до закордонного клубу — другу половину сезону 1996/97 півзахисник провів на правах оренди в голландському «Твенте».
Чемпіонат 1997/98 почав у «Дніпрі» (Дніпропетровськ), потім перейшов до львівських «Карпат», які очолював Мирон Маркевич. Маркевич знав футболіста ще з часів його виступів за «Поділля» у кінці 1980-х років. Півзахисник міцно увійшов до основного складу «зелено-білих», завоював з клубом бронзові медалі 1997/98 і став фіналістом Кубка України 1998/99.
Після закінчення чемпіонату 1999/2000 футболіста запросив до «Металурга» (Запоріжжя) Маркевич, який після неузгодженостей із керівництвом «Карпат» очолив запорізьку команду. Клуб значно покращив свої результати, піднявшись із 8-го на 4-те місце, що дозволяло виступати у Кубку УЄФА.
Завершував кар'єру у вищолігових українських клубах: першості 2002/03 та першу половину 2003/04 провів у «Оболоні» (Київ), другу половину 2003/04 — у «Волині» (Луцьк). Осінь 2004-го Ковалець почав у складі «Борисфена», який боровся за виживання у вищій лізі чемпіонату України. Ветеран зіграв лише 3 поєдинки, отримав травму й остаточно завершив виступи на найвищому рівні.
У червні 2005 р. Сергій Ковалець провів у Хмельницькому свій прощальний матч: «Динамо» Київ 90-х років зіграло внічию зі збірною клубів України 90-х років — 4:4.
Із 2005 року працював у тренерському штабі «Металіста» (Харків), де допомагав Миронові Маркевичу. У жовтні 2008 р. очолив ФК «Львів». Його асистентом став Юрій Беньо.
З січня 2010 — головний тренер вищолігової «Оболоні».
Одружений з 1988 року. Разом з дружиною Анжелою виховує доньок Аліну (1989 р.н.) та Дарину (1998 р.н.) і сина Кирила (1993 р.н.).
    * Чемпіон СРСР: 1990
    * Кубок СРСР: 1990
    * Чемпіон України: 1993, 1994
    * Кубок України: 1993