Ві́ктор Євге́нович Лео́ненко (* 5 жовтня 1969, Тюмень) — радянський та український футболіст. У минулому — нападник низки російських та українських клубів, а також національної збірної України.
Вихованець спортивної школи команди «Геолог» з рідної Тюмені. У цій же команді 1988 року розпочав виступи у чемпіонаті СРСР. 1991 року перейшов до московського «Динамо», а вже за рік — до «Динамо» (Київ). У київському «Динамо» грав протягом 6 сезонів, відзначився 79 голами (62 з них — у чемпіонатах України), входить до десятки найкращих бомбардирів в історії клубу.
З появою в основній команді «Динамо» молодого Андрія Шевченка почав втрачати місце в основі і в 1998 році перейшов до іншого київського клубу — ЦСКА, в якому постійно виходив на поле лише протягом першої половини сезону 1998-99. Кар'єру гравця завершив в ужгородському «Закарпатті», за яке відіграв другу половну сезону 2000—2001 та першу половину сезону 2001—2002.
Після переїзду з Москви до Києва у 1992 році прийняв українське громадянство і вже того ж року дебютував у складі національної збірної України (26 серпня у товариській зустрічі проти збірної Угорщини, поразка 1:2). Загалом протягом 1992—1996 років за головну команду України зіграв 14 матчів, відзначився 6 голами.
    * Чотириразовий чемпіон України (1993—1996);
    * Дворазовий володар Кубка України (1993, 1996);
    * Триразовий володар звання «Футболіст року» за версією газети «Український футбол» (1992—1994).