Ка́рло Владисла́вович Мі́кльош (* 21 червня 1915, Львів — † 31 травня 2003, Львів) — польський, радянський та український футболіст, суддя і футбольний функціонер. Більшість ігрової кар'єри провів у львівському СТ «Україна». Багато років працював у футбольному клубі «Карпати» (Львів): у 1968-1972 був начальником «Карпат», у 1990-1992 рр. — президентом цього клубу. Заслужений тренер УРСР (від 1969).
До футбольної команди Спортового товариства «Україна» 17-річного юнака прийняли у 1932 році. Він мусів виступати під вигаданим прізвищем «Кльош», щоб обійти урядову заборону учням виступати за дорослі команди.
Швидкий, талановитий футболіст, діяв на місці правого інсайда (злучника). Не володівши потужними фізичними даними, виділявся на полі точними пасами і комбінаційною грою. Часто виконував пенальті, бо володів міцним і точним ударом.
«Україна» з 1934 року виступала в Окружній лізі — другій за престижністю лізі Польщі після Державної ліги. У тогочасному Львові було кілька сильних футбольних дружин: у двох найсильніших командах, «Поґонь» та «Чарні», переважали поляки. Ці 2 клуби регулярно виступали у найвищому дивізіоні польського футболу. Інші львівські клуби грали переважно в нижчій, окружній лізі: «Гасмонея» (єврейський клуб), «Лехія» (польський), РКС (грали футболісти різних національностей) і СТ «Україна», що складалося з українців.
У сезонах 1937/38 та 1938/39 «Україна» була за крок від найвищої ліги — посідала 2 місце в Окружній лізі (переможець підвищувався у класі). Перед початком Другої світової війни встигли провести 2 перші тури сезону 1939/40. У вересні 1939 Галичину зайняла Червона армія. Всі спортивні товариства і клуби було ліквідовано, створивши на їх місці команди з пролетарськими назвами: «Динамо», «Спартак», «Локомотив» і т.д. У 1941 році Карло Мікльош виступав, наприклад, за львівський колектив «Облспоживспілка».
СТ «Україна» було відновлено з приходом гітлерівської влади, яка лояльніше ставилася до проведення автономних футбольних змагань. У 1942-1944 щорічно проходив чемпіонат Галичини, в якому брали участь найсильніші футбольні дружини з українських галицьких міст від Перемишля до Станиславіва. Львівське СТ «Україна» було одним з фаворитів. У 1942 році «Україна» стала чемпіоном, перемігши у фіналі «Сян» (Перемишль), але два наступні роки поступалась у фінальній грі: в 1943 клубу «Скала» Стрий (3:4), а у 1944 році — команді «Ватра» Дрогобич (1:2).
У 1944-1945 рр. Мікльош виступав за львівське «Динамо», де крім нього були відомі нападники Іван Зубач і поляк Казімєж Ґурський — майбутній наставник національної збірної Польщі.
В 1945 році «Динамо» (Львів) стало чемпіоном УРСР серед динамівських команд, випередивши, зокрема, сильні клуби з Дніпропетровська і Києва (щоправда «Динамо» (Київ) виставило на турнір запасний склад).
Перед сезоном 1946 всіх найкращих гравців Львова зібрали у команді «Спартак», яка мала стати представником від міста у чемпіонатах СРСР. У 1946 р. спартаківці виступали у третій групі чемпіонату СРСР, а від 1947 року — у другій групі. «Спартак» щоразу покращував свої результати у своїй підгрупі другої групи: від 6-го місця у 1947 році до перемоги в 1949-му. Але після 1947 року Мікльош, погравши ще за львівський «Локомотив», закінчив ігрову кар'єру.
Став суддею республіканської категорії, від 1955 до 1959 та 1960-1968 — голова федерації футболу Львівської області. У 1968-1972 роках — начальник клубу «Карпати» (Львів). Саме у цей період команда виграла Кубок СРСР з футболу та вийшла до вищої ліги чемпіонату СРСР.
Президент «Карпат» (Львів) від 1990 до 1992. В 1990 році саме за ініціативою Карла Мікльоша львівський стадіон «Дружба» було перейменовано на «Україна». Цю назву арена носить і дотепер.
У 1996 році удостоєний звання «Почесний громадянин Львова».
Помер 31 травня 2003 року у Львові.