Країна: УКРАЇНА
Клуб: Динамо (Київ)
Амплуа: Пiвзахисник
Дата народження: 03.06.1974
Зрiст: 173
Вага: 64
Номер на майцi: 11
Ребров, який дуже вчасно до нас повернувся...
Сергій Ребров, як багато в цих звуках. Для серця вболівальника злилося. І як давно по суті грає цей нападаючий, а тепер уже й скоріше півзахисник (майже із союзних часів). І як добре він це робить дотепер (нехай і з невеликою перервою на закордонні мандрівки). Наш Сергій, напевне, як міфологічний цар Антей, харчується силою від рідної землі, і десь там вдалечині, у Туреччині й Англії, не може показувати свій максимум. Будемо сподіватися, що це не стосується його вояжу до Німеччини в складі збірної України, у якому, з огляду на успіхи Реброва останнім часом у футболці київського «Динамо», сумніватися не доводитися.
Сергій Ребров належить до того різновиду талантів, які рано вибралися зі шкарлупи, зім'яли святкове впакування та відразу почали блищати, світити й «і баста». Уже в 17 років Ребров заграв у донецькому «Шахтарі». Двох років проведених у головній команді рідного Донбасу Сергію вистачило, щоб зацікавити щойно створену столицю щойно створеної держави, тобто, Київ. Так не який-небудь СКА (у якому за віком саме був час послужити) а саме «Динамо» - флагман ескадри, який символізує український футбол. Ескадра, втім, у ті часи була так собі, поряд з порваними есмінцями та лінкорами, були присутні «човни», що приплили прямо із другої союзної ліги. Та й сам флагман був тоді далеко не так крутий, як зараз. Навіть із Сергієм (якого коментатори років п'ять називали не інакше як «юний Ребров») кияни не змогли стати першими чемпіонами першого чемпіонату України. Кримська орда вирвала чемпіонство, і тепер уже нічого не виправиш у цьому сенсі. Зате можна було виправити майбутнє, принаймні, чому б так не думати? Сергій Ребров хоробро узявся за діло, і успішно конкурував з такими визнаними майстрами атаки як Віктор Леоненко, Павло Шкапенко й іншими гідними особами. Один раз навіть Сергієві вдалося блиснути на євроарені (йому вдався прекрасний удар у матчі із самою «Барселоною» на «Ноу Камп»). До «Барси», втім, ми з Ребровим ще повернемося. А поки наш герой здійснив не безболісний, але необхідний перехід з юності в зрілість. Якийсь час на перших ролях в «Динамо» залишався веселий хлопець Віктор Леоненко. Але те, що цьому талановитому нападаючому дозріла зміна, було зрозуміло вже в матчах Ліги чемпіонів з «Спартаком» (коли Реброву вдалося забити вирішальний гол) і з «Баварією» (коли вирізнився ще один молодик - Шевченко). У сезоні 95-96 цей дует остаточно скооперувався для боротьби з літніми аматорами пива. 16 голів забив Шева, 9 - Ребров, і Вікторові Леоненко було рекомендовано «грати в доміно». Із цього моменту почався найцікавіший етап у житті Сергія Реброва, навіть точніше, трохи пізніше він почався, з поверненням в «Динамо» Валерія Лобановського. Етап, коли якимось чарівним образом видозмінене «Динамо» перестало боятися кого б то не було, і в сполученні з непоганим рівнем підготовки всієї команди і талантом її лідерів, це принесло результати. Результати, у які не віриться дотепер. І Сергій Ребров у тій команді користувався не меншим авторитетом, ніж Андрій Шевченко, а багатьма рядовими вболівальниками цінувався навіть більше (деяким взагалі найбільше по душі був Калитвинцев).
Два роки дует Шевченко-Ребров наводив страх на футбольну Європу, а потім Шева покотив до Мілана. Ребров залишився один, але і його одного вистачило для виводу киян у другий етап ліги. А потім Сергієві стало нестерпно. Власне всім нам час від часу необхідно змінювати обстановку, навіть знаючи, що ми шукаємо невідомо чого від добра. Є гарний приклад Цимбаларя, Тихонова й Тітова, які не поїхали у свій час із «Спартака», які так і не пограли в якому-небудь західноєвропейському клубі. Все це розумів Сергій Ребров, і тому що час почав квапити, він і погодився на не найцікавішу (особливо на погляд вболівальників) пропозицію з «Тоттенхему». Клуб начебто б неслабкий і небідний, однак, живе під девізом «кращі часи незабаром настануть» (ось цього року вони, схоже, настають). Власне на Реброва фани лондонської команди і сподівалися в тому плані, що цей шустрий східноєвропеєць «пришпорить» млявих одноклубників. Спочатку в Сергія непогано виходило - у першому сезоні в 21 матчі за клуб він провів 9 м'ячів, неслабо для дебюту в Прем'єр-лізі. Також він не переставав повторювати, як йому подобається в Лондоні і все таке. Однак незабаром Ребров «міцно сів на мілину», чи то пак, на ослін запасних, і ніякими благаннями й стогонами засмучених цим українців, стан речей виправити було не можна. Гленн Ходдл за щось міцно не злюбив нашого Сержа, і зробив ставку на зовсім інших нападаючих.
Скінчилося це засланням Реброва до Туреччини, в «Фенербахче», де він спочатку намагався наганяти жах на суперників разом з Володею Бесчастних (під кодовою назвою «Біс у Ребро»). Від товариша Біса туркам вдалося позбутися, хотів німецький тренер «Фенера» Даум спровадити куди-небудь і Сергія, але вийшло це не відразу. Цілих два сезони провів Ребров у Туреччині, забивши за весь цей час разюче мало (для себе) - 4 голи.
Протягом цих років Реброва продовжували викликати в збірну України, але криза в його грі тоді була наявною. Леонід Буряк пробував Сергія на різних позиціях у центрі поля (тому що в нападі гравців вистачало), але справа була не в позиції. У гарній формі Ребров може зіграти де завгодно, у поганій - не зіграє ніде. Це, власне, логічно. Закордон ледь не загубив футболіста з величенним потенціалом, усе ще (дотепер) не до кінця розкритим. За 6 років, проведених за кордоном, Сергій Ребров пристойно розчарував у собі, як потенційних покупців, так і вболівальників. От-от і на ньому б поставили хрест. Але це ще був не кінець історії.
Сергій Ребров повернувся на Батьківщину. У клуб, що дав йому путівку в життя (не в «Шахтар», що теж загалом для нього рідний, а в «Динамо»). І все повернулося до нього. Знову стали забиватися голи, робитися передачі, Ребров усе більше й більше нагадував нам себе колишнього. Він забив вирішальний гол у матчі з «Шахтарем», принісши перемогу киянам. Після зимової перерви Ребров ще більше розцвів і в цей момент із 13 голами йде на другому місці в списку кращих бомбардирів чемпіонату. Зараз Сергій є стрижневим гравцем «Динамо», який поєднує півзахист і напад. І дивлячись на фізичну форму, яку він набрав до Чемпіонату світу, зовсім не подумаєш, що йому влітку цього року виповниться 32. Реброву взагалі якось не властиво мінятися, бути несхожим на себе - так, був у нього такий період, але ми про нього з радістю забудемо, адже головна подія, навіть у настільки довгій і цілком успішній кар'єрі цього форварда, ще попереду, хоча й дуже близько. Це Чемпіонат світу - перший для цілого покоління талановитих українських футболістів, покоління, справжнім уособленням якого є Сергій Ребров.
Сергій Ребров народився 3 червня 1974 року в Горлівці. Нападаючий. Зріст - 174 см. Вага - 64 кг. Грає за київське «Динамо». Кращий бомбардир цього клубу в історії українських чемпіонатів. З 1992 по 2000, і з літа 2005 року по сьогоднішній день зіграв за «Динамо» у вищій лізі 208 матчів (102 гола). В єврокубках провів 60 матчів, забив 28 голів. У Кубках України провів 39 матчів, забив 19 м'ячів. У збірній України провів 68 матчів, забив 14 м'ячів. В англійській Прем'єр-лізі за «Тоттенхем» провів 59 матчів, забив 10 м'ячів, за «Вест Хем» (1-й дивізіон) - 26 ігор (1 гол). За «Фенербахче» зіграв 38 матчів (2 голи). Кращий футболіст чемпіонату України 1996, 1998, 1999. Чемпіон України 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000. Володар Кубка України 1993, 1996, 1998, 1999, 2000. Кращий футболіст України 1996, 1998. Кращий бомбардир чемпіонату України 1998.