Сьо́мін Юрій Павлович (рос. Юрий Павлович Сёмин, *11 травня 1947, Оренбург) — радянський і російський футболіст та тренер. Майстер спорту СРСР. Заслужений тренер Таджикистану. Заслужений тренер Росії. Майже 20 років (від 1986-го до 2005-го, з невеликою перервою) тренував московський «Локомотив», перетворивши колишнього середняка на одного з лідерів російського футболу. У 2005 році був наставником збірної Росії. Від січня 2008  — головний тренер «Динамо» (Київ).
Юрій Сьомин народився в Оренбурзі через півтора року після закінчення Другої світової війни - 11 травня 1947 року. Незабаром сім'я переїхала до Орла, де 16-річний Сьомін дебютував на позиції нападника спочатку за молодіжну команду, а потім і за основу місцевого «Спартака», який тоді грав у другій лізі чемпіонату СРСР.
Вже у 17-річному віці Сьомін перейшов до московського «Спартака», де запам'ятався як технічний і працездатний форвард,[2] хоча він не вважався зіркою і ніколи не запрошувався до збірної СРСР. Тим не менше на рахунку Сьоміна є два історичні голи - перші голи «Спартака» в єврокубках (на 10 і 16 хвилинах у гостьовій перемозі 3:1 проти ОФК Белград в Кубку Кубків у 1966 році).
Ще через три роки він опинився в московському «Динамо», де провів чотири сезони, які вважає кращим часом в своїй кар'єрі гравця. В складі «Динамо» він виборов Кубок СРСР і став срібним призером чемпіонату країни. Пішов Сьомін з «Динамо» через конфлікт з тренером після того, як не потрапив до основного складу на єврокубкову гру. Це сталося за рік до історичного сезону, коли «Динамо» дійшло до фіналу Кубка Кубків.
Сьомін опинився в «Кайраті» з Алма-Ати, який залишив знов-таки через конфлікт з тренером і навіть з дискваліфікацією без права грати у вищій лізі.[2] Сьомін попрямував до Новосибірська, де протягом року грав за «Чкаловець» в нижчому дивізіоні. Двома останніми клубами в його кар'єрі стали московський «Локомотив» і «Кубань» з Краснодара. Закінчив кар'єру Сьомін в 33-річному віці з лише одним трофеєм - Кубком СРСР.
Восени 1983 року 36-річного Сьоміна запросили в Душанбе рятувати флагман таджикського футболу «Памір» від виліту до другої ліги. Молодий тренер упорався із завданням, за що одержав звання заслуженого тренера Таджикської РСР. Сьомін також заклав підвалини майбутнього виходу «Паміра» до вищої ліги у 1988 році. Це сталося вже без Сьоміна, який 1986 року перейшов до московського «Локомотива», де затримався майже на 20 років.
У 57 попередніх чемпіонатах СРСР «Локомотив» лише один раз піднявся на п'єдестал пошани (срібло у 1959 році), тоді як під керівництвом Сьоміна клуб перетворився на одного з лідерів російського футболу, двічі здобувши бронзу (1994 і 1998 роки), чотири рази — срібло (1995, 1999, 2000 і 2001 роки), а 2002 року вперше за 79 сезонів став чемпіоном, здолавши в «золотому матчі» ЦСКА (1:0). «Локомотив» також повторив успіх в 2004 році.
2005 року Сьоміна призначили головним тренером збірної Росії, але команда не не пройшла відбір до Кубка світу з футболу 2006, хоча й не програла під його керівництвом жодного матчу.
Після цього Сьомін не повернувся до «Локомотива», пояснивши це розбіжністю поглядів із керівництвом. 2006 року він підписав контракт з московським «Динамо», але подав у відставку вже у серпні того ж року після того, як команда набрала лише 9 очок у 14 матчах чемпіонату.
Врешті-решт Сьомін повернувся до «Локомотива», але вже як президент (головним тренером став Анатолій Бишовець). Після найгіршого результату клубу в історії російських чемпіонатів (7-е місце в 2007 році) і Бишовця, і Сьоміна було звільнено.
8 грудня 2007 року Юрія Сьоміна було офіційно представлено як нового головного тренера «Динамо» (Київ). Контракт вступив в силу 1 січня 2008 року і розрахований на два з половиною роки.
Гравець
    * Кубок СРСР: 1970
Тренер
    * Чемпіон Росії: 2002, 2004
    * Кубок Росії: 1996, 1997, 2000, 2001
    * Чемпіон України: 2008–09