Любоми́р Євге́нович Вовчу́к (* 26 серпня 1969, Берездівці, Львівська область) — радянський та український футболіст. Півзахисник, виступав, зокрема, за «Карпати» (Львів), «Волинь» (Луцьк), «Ниву» (Вінниця) і «Ниву» (Тернопіль). Загалом у вищій українській лізі провів 297 матчів.
Вихованець ДЮСШ (Новий Розділ) і Львівського спортінтернату. Перший тренер — Я. І. Вацек.
Після 9-го класу був відрахований із львівського спортінтернату як неперспективний — кардіограма футболіста кожен раз показувала, що Вовчук дуже погано відновлююся після навантаження. Звідси тренери зробили висновок, що гравець не має перспектив у футболі і після двох років навчання в інтернаті його було відраховано. Згодом проблеми з кардіограмою були впродовж всієї кар'єри, така була особливість організму футболіста, тому тренери інколи давали послаблення на тренуваннях. Після спортінтернату Вовчук пішов у львівське ПТУ-20, де була футбольна спецгрупа. Потім служив у війську, під час якої мав змогу грати за ковельський «Сільмаш».
Велику частину кар'єри провів у львівських «Карпатах» (1990 і 1995—2002 роки), за які в чемпіонаті зіграв 197 поєдинків і забив 7 м'ячів.
Також виступав за «Цементник» (Миколаїв), «Волинь» (Луцьк), «Ниву» (Вінниця), «Скалу» (Стрий), «Техно-Центр» (Рогатин), «Ниву» (Тернопіль). Загалом у вищій українській лізі провів 297 матчів.
Невисокий футболіст виділявся на полі завдяки великій швидкості. Друзі та колеги відзначають його веселий і доброзичливий характер.
З літа 2007 року перейшов на тренерську роботу. Працював у клубах «Нива» (Тернопіль) і «Карпати-2» (Львів).
Одружений. Разом з дружиною Ольгою виховує двох дітей: доньку Мар'яну і сина Владислава (1996 р. н.), який навчається у Львівському училищі фізичної культури.