Юрій Антонович Зубач (* 3 травня 1921, Львів) — український, польський і радянський футболіст, футбольний тренер. Нападник, виступав за СТ «Україна», «Спартак», «Динамо» (всі — Львів) і «Динамо» (Томськ).
Почав грати у секції копаного м'яча спортоого товариства «Україна» 1938 року. Восени 1939 року більшовики розпустили місцеві команди та товариства, створивши натомість свої. Так, Юрій Зубач протягом 1939—1941 років виступав за «Спартак» (Львів), у складі якого виграв Кубок Львівської області 1940, першість спортивного товариства «Спартак» Української РСР 1940 і чемпіонат Львова 1940 року.
1941 року нацисти дозволили відновити діяльність СТ «Україна», за яке нападник виступав до 1944 року. Протягом 1944—1945 років грав у складі «Динамо» (Львів), з яким переміг у першості УРСР серед динамівських команд 1945 року. На початку 1946 року львівський «Спартак» підсилився рядом гравців, серед яких був і Юрій Зубач, ставши найсильнішим клубом міста. В українській зоні другої групи команда грала щороку сильніше, а 1949 року посіла 2-е місце, що дозволило взяти участь у прехідному турнірі за одну путівку до найвищої радянської ліги, де львів'яни фінішували на 5-у місці серед 7 колективів.
У 1949 році до Львівського облвиконкому компартії надійшла телеграма, підписана головою Верховної Ради УРСР Демя'ном Коротченком, про переведення футболіста Юрія Зубача до київського «Динамо». Згодом така ж вказівка надійшла від першого секретаря КЦ Компартії УРСР Микити Хрущова. Футболіста відшукали, але переходити до «Динамо» (Київ) чи армійського СКА (Львів) він відмовився, бо хотів надалі грати за львівський «Спартак». В кінці 1949 року найвищі чини вирішили передати львівський «Спартак» до товариства «Динамо», але там не знайшлося ресурсів для створення «Динамо» (Львів), тому 1950 року команда перестала існувати. В ніч з 26 на 27 квітня 1950 року Юрія Зубача разом з матір'ю було схоплено працівниками НКВС і відправлено до Сибіру, в Томську область. Там його запросили виступати за місцеве «Динамо» (Томськ). Після смерті Сталіна 1953 року гравець разом із матір'ю повернувся до Львова. Тренував львівські любительські команди «Прогрес» (1960—1961) і «Сільмаш» (1962). На чолі «Сільмаша» виграв чемпіонат міста й області та переміг дрогобицький «Нафтовик» у перехідних іграх за право виступати у класі «Б», але наступного року замість «Сільмаша» було створено клуб «Карпати» (Львів).