Головна » Статті » Футбольні клуби » Російські клуби

Томь
Томський футбол має багату й цікаву історію. Ще в кінці XIX століття доктор Владислав Пірусскій організував у Томську третім у всій Російській імперії Товариство сприяння фізичному розвитку і на його літніх майданчиках Томські хлопчаки ганяли футбольний м'яч. Щоправда, м'яч був ганчірковий, а перший справжній англійський м'яч був виписаний в Томськ з Києва в 1909 році, коли в Товаристві сприяння відкрилася перша футбольна секція.
З 1913 року в Томську став проводитися регулярні чемпіонати міста, про яке писала місцева преса і центральний спортивний журнал "Російський спорт". У 1914 році Томич першими за Уралом вирушили в далеку поїздку і провели товариський матч у Семипалатинську, з місцевим спортивним гуртком. У 1917 році в Томську відбувся перший міжнародний матч: збірна міста виграла у збірної військовополонених Австро-Угорщини з рахунком 1:0.
До середини 20-х років томський футбол займав провідні позиції в Сибіру, не раз був призером сибірських чемпіонатів. Однак у 30-і роки Томськ став "повітовим містом" Новосибірської області, місцевий футбол помітно став втрачати в класі, кращих гравців переводили або переманювали у столичні міста. Новий розквіт томського футболу розпочався з середини 50-х років, коли томський "Буревісник" став чемпіоном Сибіру, зайняв 5-е місце по РРФСР і отримав на всеросійському фіналі приз самої технічної команди.
У 1957 році томський "Буревісник" був включений в чемпіонаті СРСР, в клас "Б" і став одним з лідерів Сибірсько-далекосхідної зони. У 1959 році Томська команда підтвердила свій хороший рівень в матчах з командами вищого ешелону. У матчах на Кубок СРСР Томич перемогли київське "Динамо" 1:0 і ледь не виграли в московського "Торпедо", ведучи в рахунку в підсумку поступилися - 1:2. За минулі роки Томська команда не раз змінювала свою назву, найбільш вдало вона виступала під прапором "Томлеса" у другій групі класу "А".
З 1988 року команда іменується "Томью", і приблизно в ці роки став закладатися фундамент команди, яка в 90-і роки повернула Томськ колишній авторитет і стала флагманом футболу за Уралом. Головному тренеру Борису Фальковський вдалося підібрати молодих і талановитих виконавців (Віктор Себелев, Валерій Коновалов, Дмитро Кудинов, Олександр Дробешкін), і вони за підтримки дослідної оборони на чолі з голкіпером Сергієм Краснослободцевим демонстрували цікаву динамічну гру, а в 1990 році очолювали турнірну таблицю після першого кола. Однак команді не вистачало стабільності, гранично коротка була лавка запасних, а головне, у "Томі" не було нормальної фінансової, матеріально-технічної, та просто тренувальної бази. У клубу не було ні приміщень, ні роздягалень; не дивно, що стабільно триматися в лідерах Томича не вдавалося. Однак поступово "Томь" набирала силу.
У ці ж роки почав формуватися тренерський штаб і керівний томської команди, кістяк якого зберігається і до цього дня: Борис Вайнштейн, Володимир поміщиків, Володимир Потапкин, трохи пізніше - Юрій Степанов, потім Олександр Скороходов та Сергій Краснослободцев. Керівникам клубу в ті роки доводилося працювати в складних і невідомих раніше умовах ринку, безгрошів'я, системної кризи, самозабезпечення. Проте, при всіх труднощах "Томь" вдалося в результаті направити в виграшне русло.
У 1994 році прийшов перший успіх - під керівництвом молодого тренера Володимира Помещікова Томич завоювали срібні нагороди другої ліги (правда, в першості нашої зони тоді не брали участь команди Далекого Сходу), а рудоволосий форвард Руслан Ахіджак встановив рекорд результативності - 18 м'ячів за сезон.
У 1995 році "Томь" нарешті здобула солідного спонсора і союзника в особі Східно-нафтової компанії і її віце-президента Віктора Івановича Калюжного. Перед командою було поставлено завдання виходу в першу лігу і запрошений досвідчений тренер Володимир Юрін, який пройшов школу московського "Торпедо". З першої спроби узяти намічену вершину не вдалося - "Томь" була другою, поступившись омського "Іртишу". Зате в 1997 році Томич були першими з солідним відривом в 15 очок. Команду підсилили відомі гравці московського "Торпедо" Сергій Жуков, Андрій Талалаєв, Михайло Мурашов, які повернулись в команду В'ячеслав Вишневський та Дмитро Кудінов, високорослий бомбардир сибірської зони Сергій Агєєв. Вихід у перший дивізіон став великим святом для багатотисячної армії томських вболівальників, і практично за одну зиму були побудовані нова західна трибуна і адміністративно-побутовий корпус клубу. Однак дебют у першому дивізіоні став суворим випробуванням: пройшла приватизація ВНК, і команда "Томь" залишилася без спонсора. Вижити вдалося практично дивом. Потім руку допомоги простягнули обласна влада, а з осені 1999 року генеральним спонсором "Томі" став "Востокгазпром" на чолі з його президентом і великим вболівальником Сергієм Анатолійовичем Жвачкіним. Але перед цим команду досить несподівано покинув головний тренер Володимир Юрін. Його молодому наступнику Володимиру Пузанову і керівництву клубу знову довелося працювати в екстремальних умовах. Проте, незважаючи на всі колотнечі, футбольний клуб "Томь" продовжував повільно, але вірно підніматися до далеких ще вершин турнірної таблиці першого дивізіону. 1998 рік - 14 місце, 1999 рік - 12 місце, 2000 рік - 10 місце ... До як і раніше, кістяк команди (Валерій Коновалов, Віктор Себелев, Сергій Жуков, Сергій Агеєв) додалися талановиті футболісти сибірського регіону: Олександр Суровцев, Василь Янотовський, Андрій Сілютін, Віктор Ісайченко, Едуард Баришев, Олексій Кандалінцев, а також досвідчені Сергій Передня та Олексій Щиголєв. Самобутня гра команди, що збирала постійно повні трибуни стадіону "Труд", зробила її помітною фігурою в першому дивізіоні. У Томську терпіли фіаско всі лідери і фаворити, які потім все ж таки домагалися заповітної путівки у вищу лігу: нижегородський "Локомотив", ярославський "Шинник", воронезький "Факел", "Торпедо-ЗІЛ", казанський "Рубін" ... Однак, залишаючись грозою авторитетів, "Томь" не виходила на стабільний лідерський рівень. Для вирішення цього завдання в сибірський клуб був запрошений честолюбний і талановитий наставник Валерій Петраков з тренерського штабу московського "Торпедо". За короткий термін йому вдалося прищепити футболістам дух переможців і чітко вибудувати тренувальний процес. Команду поповнили нові гравці, які створили непоганий сплав досвіду і молодості: Олександр Жидков і Олексій Бугаєв (через два роки Олексій став основним гравцем збірної Росії), Олександр Студзинский та Сергій Ясковіч, Дмитро Годунок і Олександр Шутов, брати Сергій і Дмитро Скоблякови, Євген Калешин.
Амбіції молодого тренера були підтримані клубом і спонсором. Справи "Томі" швидко пішли в гору. І якщо бронзові медалі сезону 2002 року були сприйняті уболівальниками на ура, то бронза наступного сезону була вже з гіркуватим присмаком. Ще б пак: до заповітної путівки Томича не вистачило одного кроку, одного точного удару. На церемонії нагородження президент ПФЛ Микола Толстих промовив зі сцени: "Томська пора в Прем'єр-лігу!" - Чим, власне, і висловив настрій всіх присутніх у переповненому Великому концертному залі. Проте мало хто уявляв, які драми і катаклізми чекають Томську команду та її вболівальників на цьому шляху. У міжсезоння-2005 клуб покинув тренер Валерій Петраков, який очолив ФК "Москва" у Прем'єр-лізі, пішла і ціла група футболістів-лідерів. Прийшов на зміну Петракова Дмитро Галямін запросив для вирішення поставленого завдання хороших футболістів: Дениса Кисельова, Олександра Антипенко, Олега Шишкіна, Томаша Виходила, однак цього контакту з командою знайти не зміг. А невезіння, тягар відповідальності, давив на гравців, суддівські помилки, нервозність - все це зробило свою чорну справу. І Томська команда зазнала небачений у своїй історії стартовий провал: після шести турів у "Томі" було всього 2 очки і останнє місце в турнірній таблиці. Після домашньої поразки від "Орла" футболісти вперше почули скандування ряду уболівальників "По-зорі По-зорі" Тренер Дмитро Галямін подав у відставку. Здавалося, що на всіх високих завданнях потрібно ставити хрест і боротися за виживання. Але в цій ситуації залізну волю, характер і професіоналізм проявили керівники клубу, та й весь склад футбольного клубу в цих складних психологічних умовах працював без панікерства і пригнічені настрої. В команду був запрошений новий наставник Олександр Гостенін, якому вдалося заспокоїти і розкріпачити хлопців. І "Томь" заграла, довгоочікувані перемоги прийшли. Перша з них була здобута в Новокузнецьку, куди приїхали кілька сотень томських вболівальників та гаряче підтримали команду. А всього в останніх 36 матчах "Томь" здобула 27 перемог, у тому числі в блискучому стилі був повалений головний претендент на другу путівку саратовський "Сокіл". Погоня за "Соколом" і заповітної путівкою довгий час здавалася безнадійною заходом. Однак відчуваючи гарячий подих сибірського конкурента Саратов здригнувся, в передостанньому турі програв удома Тулі і поступився Томськ другий рядок. Заключний матч першості з "Анжи" став грандіозним святом для всієї Сибіру, всі сусіди приїхали вболівати за нас. І "Томь" зробила це чудо, переможно завершив свій унікальний марш-кидок і заслужено пробившись у Прем'єр-лігу!
На новому для себе рівні "Томь" вже протягом декількох років виглядає гідно. У првое час команда продовжувала з кожним роком поліпшувати спортивні результати, зайнявши в 2006 році найвище в своїй історії 8 місце за підсумками чемпіонату. Але постійним прогрес не буває і в поступальному русі команди вгору намітився деякий спад, підсумком якого стало 13 місце "Томі" в чемпіонаті - 2008. Іноді треба зробити крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед. З вірою в це команда вступає в новий сезон 2009 року, в якому до того ж ще й святкуватиметься 100-річчя томського футболу.
Категорія: Російські клуби | Додав: Roland (24.11.2009)
Переглядів: 678 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 




Стрічка новин