«Арсена́л» — український футбольний клуб, що представляє місто Київ. Рік заснування — 2001.
У вищій лізі з 2001 року. Найвище досягнення — 5 місце в сезоні 2002—03. Найкращий бомбардир — Еммануель Окодува — 33 м'ячі. Найкращий бомбардир за сезон — Еммануель Окодува — 15 м'ячів — сезон 2005-06.
Історія
Заснування
Чутки про створення муніципального футбольного клубу почали ширитися влітку 2001 року. Київський міський голова навіть відвідав декілька домашніх матчів ЦСКА. Вважається, що футбольна команда знадобилась меру Києва для поліпшення свого іміджу, за прикладом братів Суркісів та Рината Ахметова. Оскільки створення абсолютно нової команди вимагало чимало коштів та часу (мінімум 2 роки для потрапляння до вищої ліги), єдиним виходом була реорганізація державного підприємста Міністерства оборони України ФК «ЦСКА-Київ». По закінченні першого кола чемпіонату України з футболу 2001-02, яке ЦСКА закінчив на 9 сходинці, Київська міська рада за пропозицією міського голови Олександра Омельченка прийняла рішення від 18 грудня 2001 року про заснування ТОВ «ФК «Арсенал» Київ». У статутному фонді внесок територіальної громади міста Києва склав 80%. Решта 20% належали дрібним власникам, часткою яких опікувалась компанія Kiev Donbass. Проте як юридична особа саме ЦСКА залишався учасником вищої ліги. Лише після особистої зустрічі Олександра Омельченка та президента ЦСКА Олександра Данильчука у лютому 2002 року, була досягнута домовленість про виступ «Арсеналу» у вищій лізі на правах правонаступника армійської команди
Період мерії
Свій перший домашній матч «Арсенал-Київ» провів 16 березня 2002 року у Запоріжжі проти місцевого «Металурга». Перша домашня гра відбулася на НСК «Олімпійський» 25 березня 2002 року проти сімферопольської «Таврії». У першому своєму сезоні — 2001/2002, який «Арсенал-Київ» розпочав лише з другого кола, — каноніри демонстрували посередні результати. Команда, сформована переважно з гравців ЦСКА, протягом всієї другої половини сезону боролася за виживання, і лише в останньому турі піднялася з зони вильоту, посівши за підсумками чемпіонату дванадцяте місце. Попри невисокі результати, команда збирала чимало вболівальників — до 18 000 глядачів.
У липні 2002 року команду очолив В'ячеслав Грозний, і під його керівництвом вона показала несподівано високі результати. Перемігши кількох суперників з великим рахунком та зігравши внічию з «Шахтарем», «Арсенал» завершив перше коло на третьому місці. Проте в другому колі команда стала грати меш злагоджено, і після поразок в останіх двох турах від «Динамо» та «Шахтаря» каноніри не змогли вибороти право виступати у Кубку УЄФА, посівши п'яте місце.
Наступні два сезони команда вже не була реальним претендентом на путівку до єврокубків. «Арсенал» залишався незручним суперником для лідерів чемпіонату, постійно відбираючи в них очки. Зокрема у сезоні 2004/2005 під керівництвом Олександра Баранова клуб двічі зіграв унічию з «Динамо», що призвело до появи справжнього «київського дербі». Команда була міцним середняком чемпіонату, обидва рази завершивши сезон на дев'ятій позиції. «Арсенал» мав гарне фінансування, річний бюджет був на рівні 55 мільйонів гривень (клуб був четвертим за цим показником в Україні)[2]. У сезоні 2005/2006 клуб балансував на межі зони вильоту. Олександра Баранова було відправлено у відставку, його змінив Ігор Бабінчук, замість якого взимку 2006 команду очолив Олександр Заваров. Часта зміна тренерів лише погіршила моральний стан команди[3], і лише в кінці сезону завдяки серії з трьох перемог поспіль команда закріпила за собою місце в еліті, а Еммануель Окодува завдяки результативності в останніх турах наздогнав Олександр Гладкий у суперечці кращих бомбардирів чемпіонату.
Зміна власності
Банер «Арсеналу» на трибуні стадіону «Динамо» у 2007
26 березня 2006 року замість Олександра Омельченка Київським міським головою був обраний Леонід Черновецький. Одним з перших кроків нового мера та нової міської ради було скорочення фінансування муніципальних спортивних клубів. 80% акцій «Арсеналу» було виставлено на продаж[2]. Попри невизначений статус команда показувала високі результати, здобувши, зокрема, в Донецьку перемогу над «Шахтарем». На зимову перерву команда завершила на четвертому місці та знову претендувала на вихід до єврокубків.
З нового року «Арсенал» практично не фінансувався. Каноніри не мали змоги повноцінно тренуватися, вкрай обмежені фінансові можливості не давали змоги проводити продуману трансферну політику, гравці та тренери працювали переважно на ентузіазмі. Клуб вже не мав змоги сплачувати за проведення матчів на НСК «Олімпійський», тому матчі проходили на меншому стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, а одного разу довелося грати навіть у Борисполі на стадіоні «Колос». Протягом всієї весни тривали пошуки бажаючих придбати «Арсенал», проте відсутність розвинутої клубної інфраструктури (клуб не мав ані власного стадіону, ані тренувальної бази) та висока ціна відлякували потенційних інвесторів[4]. Всі ці обставини стало причиною того, що у весняній частині чемпіонату команда відчайдушно боролася за виживання, здобувши лише дві перемоги та опустившись з четвертого місця на чотирнадцяте. Йшлося навіть про можливе припинення існування клубу[4]. Лише у травні 2007 року вдалося знайти покупця. Новим президентом «Арсеналу» став відомий український бізнемен, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович
2007 — теперішній час
Перед матчем «Арсенал» — «Динамо», 2007
Новий президент почав масштабну програму реформування клубу. Своєю основною метою він вважав підняття глядацького інтересу та підвищення популярності клубу[4]. І вже в зимову перерву чемпіонату 2007/08 Рабинович почав виконувати свою обіцянку зробити «Арсенал» популярнішим. Президент поставив перед клубом задачу вийти в кубок Інтертото (хоча ще в одинадцятому турі команда була передостанньою в чемпіонаті). Було проведено низку піар-акцій, серед яких найбільший ажіотаж викликала фотосесія гравців команди разом з моделями журналу Playboy[6]. На другу половину сезону «Арсенал» повернувся зі стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського на НСК «Олімпійський» попри необхідність реконструкції до Євро-2012 останнього. На перший же матч весняної частини чемпіонату (29 лютого вдома проти луганської «Зорі») Вадим Зиновійович зробив вхід на стадіон вільним, організував безкоштовну лотерею та провів у перерві матчу караоке-шоу[7]. Завдяки цьому матч відвідало 40 500 глядачів (за даними ПФЛ)[8], що стало другим показником відвідуваності матчу Чемпіонату України за всю історію змагань. Вхід на стадіон залишався вільним протягом усього другого кола, відвідуваність матчів значно зросла, а сам «Арсенал» піднявся шосте місце, фінішувавши у 5 очках від зони Інтертото.
Головною проблемою команди стала відсутність власного стадіона. Після закриття на реконструкцію НСК «Олімпійський» у червні 2008 року команда залишилася без стадіону для домашніх матчів, через що «Арсенал» міг бути не допущений до Прем'єр-ліги[9]. Команда проводила матчі на трьох різних стадіонах, часто визначаючи місце проведення наступної гри за кілька днів до матчу[10], постійно наражаючись на критику суперників, а плани будівництва нової арени реалізувати не вдається через відсутність земельної ділянки[11]. Разом з тим знизився рівень гри команди, і після першого кола «Арсенал» посідає дванадцяте місце.
В січні 2009 року мер Києва Леонід Черновецький придбав в Вадима Рабиновича футбольний клуб «Арсенал». Новим президентом клубу має стати син мера Києва Степан Черновецький
Стадіон та вболівальники
Докладніше у статтях: НТК ім. Баннікова та Оболонь (стадіон)
Вболівальники «Арсеналу»
В своєму першому сезоні свого існування команда «Арсенал» проводив свої домашні матчі на стадіоні ЦСКА та НСК «Олімпійський». Матчі на найбільшому стадіоні країни в першому сезоні викликали чималий глядацький інтерес: у першому ж сезоні відвідуваність домашніх матчів команди становила 7 957 глядачів.
Наступні чотири сезони команда провела на НСК «Олімпійський». Проте з кожним сезоном відвідуваність матчів знижувалася, крім того, нечисленний фан-клуб був не в змозі забезпечити повноцінну підтримку команди. Так, у сезоні 2004/2005 часто на домашніх матчах «Арсеналу» були присутні від 500 до 1000 глядачів. Найбільше глядачів відвідувало матчі проти «Динамо» та «Шахтаря».
З другого кола команда через фінансові негаразди змушена була переїхати на стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського, поділяючи стадіон з «Динамо». Одного разу довелося зіграти навіть на стадіоні «Колос» у Борисполі, оскільки стадіон «Динамо» був зайнятий. Відвідуваність матчів залишалася низькою (близько 1500 — 2000).
Новий власник клубу Вадим Рабинович сприяв поверненню «Арсеналу» на НСК «Олімпійський». Вільний вхід на стадіон та численні рекламні акції клубу призвели до значного підвищення інтересу киян до клубу. 29 лютого 2008 року було встановлено другий показник відвідуваності матчу в історії чемпіонатів України: домашню гру проти «Зорі» відвідало 40 500 глядачів[8], а на матчі проти «Шахтаря» були присутні 33 000 глядачів. Вперше за всю історію існування клубу середня відвідуваність матчу канонірів перевищила аналогічний показник київського «Динамо». Але переважна більшість глядачів не була активними вболівальниками, кількість членів фан-клубу залишалася низькою.
НТК ім. Баннікова
Після закриття на реконструкцію НСК «Олімпійський» у червні 2008 року команда тимчасово команда грала на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, проте вже у четвертому турі «Динамо» відмовилося надати «Арсеналові» стадіон для проведення календарного матчу[13]. Після того команда грає на стадіонах «Оболонь» та НТК ім. Баннікова. Оскільки обидва стадіони відповідають не всім вимогам для проведення матчів Прем'єр-ліги, суперники критикують «Арсенал» за проведення матчів не на обладнаних належним чином стадіонах[14]. У зв'язку з цим президент клубу оголосив про плани будівництва нової арени біля станції метро «Бориспільська» вартістю близько 100 мільйонів доларів[15]. Але станом на грудень 2008 року клубу не вдалося вирішити проблему виділення землі під стадіон[11].
Символіка
Логотип
Перша емблема клубу до певної міри нагадує логотип ЦСКА. За основу був взятий щит, традиційний для європейської футбольної символіки та команд НХЛ, в який вставлене стилізоване зображення пятикінечної зірки (запозичення з емблеми ЦСКА). Одночасно зірка виступала як зображення літери «А» — першої букви слова «Арсенал». Під зіркою розміщювався каштановий лист — один із традиційних символів Києва. Проте така емблема проіснувала лише рік. У 2003 році компанія Tmexpert підготувала комплексний рекламний проект для київського «Арсеналу», тож було вирішено розробити новий логотип. Нова емблема також дістала вигляд щита синього кольору, який перетинає блакитна смуга. Це символізує Дніпро, який розділяє Київ на дві частини. Знак «Арсенал-Київ» (буква «А» з крилом) – символізує міст, що з’єднує провий та лівий береги міста. Крило у букві «А» — посилання на Архангела Михаїла, давнього покровителя Києва. Також крило можна розглядати як частину літери «К» (Київ). Написи золотими літерами на щиті та його обід символізують золоті куполи київських храмів.
Гімн клубу
На схилах Дніпра
Де золотом сяють собори.
Зійшла вже зоря –
Зоря перемог у футболі.
Ми любим її –
Команду, що нас об’єднала.
Тобі і мені –
Видовище гри дарувала.
Приспів:
Арсенал – нам зіркою світи!
Арсенал – на всі часи й світи!
Арсенал – гарячії серця –
Небайдужі, вірні до кінця!
Арсенал – нам зіркою світи!
Арсенал – на всі часи й світи!
Арсенал – завжди перемагай!
Нашу Україну прославляй!
Арсенал!
Футбольна сім’я–
В тобі наша єдність і сила!
Команда моя
Мільйони сердець підкорила.
Попереду знов
Нові перемоги й медалі.
Ти – наша любов,
З тобою крокуємо далі.
Приспів:
Арсенал – нам зіркою світи!
Арсенал – на всі часи й світи!
Арсенал – гарячії серця –
Небайдужі, вірні до кінця!
Арсенал – нам зіркою світи!
Арсенал – на всі часи й світи!
Арсенал – завжди перемагай!
Нашу Україну прославляй!
Арсенал!
Вірші Андрія Чернюка, музика Миколи Сікори
Досягнення
(без урахування досягнень ЦСКА)
    * Чемпіонат України — 5-е місце в сезоні 2002/2003
    * Кубок України — чвертьфіналіст сезонів 2002/2003 та 2005/2006
Рекорди
    * Найбільша перемога в чемпіонаті — 8 — 1 («СК Волинь-1», 17 липня 2002 року, Київ)
    * Найбільша перемога в кубку — 6 — 0 (МФК «Олександрія», 13 серпня 2005 року, Олександрія)
    * Найбільша поразка в чемпіонаті — 1 — 6 («Динамо», 10 червня 2004 року, Київ, НСК «Олімпійський»)
    * Найбільша поразка в кубку — 0 — 3 («Дніпро» Дн, 29 жовтня 2003 року, Дніпропетровськ)
    * Найвища відвідуваність домашнього матчу — 40 500 «Зоря» (29 лютого 2008)[8]
    * Кращий бомбардир в сезоні — Еммануель Окодува, 15 (2005/2006)