Наставник «Геліоса» розповів про плани на найближче майбутнє
Інтерв'ю головного тренера «Геліоса» Сергія Кандаурова всеукраїнському тижневику «ГОЛ!».
За підсумками літньо-осінній частині змагань у Першій лізі головною несподіванкою є присутність у групі лідерів «Геліоса». Харківська команда в стислі терміни з аутсайдера перетворилася на лідера. Ясна річ, що заслуга в цьому повинна бути розділена між усіма, хто здобував результат. Однак переоцінити роль тренера в даному випадку досить складно. Сергій Кандауров не має потреби в уявленнях як футболіст, а от в якості тренера робить поки перші, але аж ніяк не боязкі кроки.
- Сергію Вікторовичу, пропоную традиційно почати бесіду з підведення підсумків першого кола «Геліоса» ...
- Знаєте, вийшло те, що я прогнозував. Після мого приходу в команду послідувала серія з чотирьох або п'яти поразок. Тоді я сказав, що в наступному сезоні «Геліос» буде боротися за місце в п'ятірці. Напевно, моя впевненість передалася і хлопцям. Тому, якщо говорити про результат на даний момент, то він задовольняє. Інша справа, що може того місця, яке займаємо, ми поки що і не заслуговуємо. Не завжди команда виглядала зіграно, але ми працюємо, будемо і далі підбирати тих футболістів, які максимально підходять під колективну стратегію, які готові до нових звершень.
- Зазвичай ваші колеги, приходячи в нову команду, кажуть приблизно про три роки, які потрібні для створення боєздатної команди. У вас, куди в більш стислі терміни, вийшло підняти «Геліос» з підсумкового 15-го місця зразка минулого першості на поточну третю позицію ...
- Напевно, з професійної солідарності я мав би погодитися з іншими тренерами про цілеспрямовану роботу протягом певного періоду часу. Однак я є прихильником досягнення результату за прийнятно короткий термін, тому що впевнений в собі, знаю собі ціну. Намагаюся підібрати футболістів, які досить амбітні, хочуть у футболі добиватися результату. Адже коли прийшов у «Геліос», чого приховувати, були бажаючі просто пересидіти в команді якийсь час, а далі - як вийде. Мені ж від підопічних необхідна спрага вигравати. Таким і довіряв місце на полі, ось і результат не змусив довго чекати.
- Чи були у першому колі серед гравців розчарування і відкриття?
- Розчарування було. Особливо прізвища не хотілося б називати. Просто не всі відповідали рівню команди. З дев'ятьма з них ми недавно попрощалися. В основному це ті, хто не мав місця в основному складі. Назву Лебединця, на якого, чесно кажучи, розраховував, але він вчинив по відношенню до мене і до команди не дуже красиво. Мабуть, сюди ж віднесу і Полтавця, правда, у того спочатку сталася травма, а разом з іншими факторами бажаної віддачі від нього не отримали. Особливих відкриттів не сталося - команда грала рівно. Якщо ви помітили, то, за великим рахунком, з торішнього складу в нас залишилося лише двоє людей. В іншому, це нова команда. Були підлітки і з Другої ліги - ті ж Борзенко, Сумцов. Але вони відіграли, як кажуть, від дзвінка до дзвінка і виглядали на рівні. Ще зазначу Соломаху, який по праву займав місце в основному складі, а не тому, що він 1990 року народження.
- До речі, що ви думаєте про обов'язкову участь хлопців 1990 р.н. і молодше в першості Першої ліги?
- Особисто я проти такого порядку. Нам це складає певні незручності, адже, за винятком того ж Соломахи, у нас немає йому гідної заміни. А деякі, знаючи про це ліміт, зменшують до себе вимоги. Це можна віднести до того ж Романця, якого, до речі, в команді більше не буде. Але будемо шукати інших хлопців. Швидше за все, 1991 р.н., адже не за горами наступний чемпіонат.
- Якщо говорити про минулу частини змагань, то які команди із сусідів по турнірній таблиці запам'яталися? І в чому секрет більш успішного виступу за межами Харкова, ніж в домашніх іграх, адже в домашніх іграх конкурентам хоч і не програвали, але і не вигравали?
- У першу чергу, нам не вистачало досвіду. Саме тому пропустили на останніх хвилинах від «Олександрії», «Волині», «Львова». А чому зіграли краще в гостях? Навіть важко відповісти. Напевно, частково відповідь міститься в питанні, адже з найсильнішими суперниками грали вдома, а в гості їздили до тих колективів, які скромніше. Хоча того ж «Севастополю» ми програли, але, як мені здалося, там нашим опонентам пощастило. Саме лідер Першої ліги мене не вразив. З інших колективів виділю «Львів», що й не дивно, адже команда зберегла 80% того складу, що грав у Прем'єр-лізі. У очній же грі з львів'янами (3:3), президент гостей визнав, що для них це дуже непоганий результат, виділивши нашу атаку, адже до згаданої гри «Львів» пропустив всього 6 м'ячів в 13-ти зустрічах.
- Сергію Вікторовичу, а наскільки далеко йдуть ваші тренерські амбіції?
- Якщо говорити про мою роботу в «Геліос», то слово амбіції я замінив би поняттям впевненості. Впевненість у керівництві, у хлопців, в нашому колективі. Сукупність певних умов дозволяє крокувати далі, не зупинятися на досягнутому. Якщо ви маєте на увазі мою особисту тренерську кар'єру, то не збираюся зупинятися на Першій лізі. Добре, якщо шлях вгору проробив з нинішньою командою.
- А як давно ви намітили собі тренерську кар'єру, і коли почали втілювати задумане в життя?
- Планів стати тренером у мене не було. Почав тренувати виключно завдяки ініціативі Володимира Чумака. Я просто був у Харкові, можна сказати, просто відпочивав. І тут Володимир Анатолійович запропонував мені очолити харківський «Арсенал». Вчителів, як таких, не було. Так само як і тих, кого у своїй роботі я намагаюся копіювати. Просто пригадую роботу з усіма тренерами, під керівництвом кого довелося грати. А серед них і геть, мимо Юппа Хайнкесс, який свого часу тренував «Бенфіку», а зараз керує лідером Бундесліги «Байєром», і Грем Сунесс. Крім того, набираюся досвіду з кожним днем, з кожним новим проведеним матчем, вбирає в себе все те, що потрібно, щоб не стояти на місці, а розвиватися, рухатися вперед.
- І які ж спогади залишив період роботи в «Арсеналі», чому покинули цей колектив?
- Враження найприємніші, цікаво було працювати з молодими хлопцями. Лише збіг різних обставин завадив нам завоювати путівку у Першу лігу. А покинув цю команду, тому що зрозумів, що як тренер переріс рівень Другої ліги.
- Але в «Геліос» почали працювати не відразу ...
- Так, відразу була можливість працювати тренером в інших командах Другої ліги, звідки були пропозиції. Але не для того я йшов з «Арсеналу». Деякий час був без роботи, але уважно стежив за подіями, відвідував футбольні матчі, в тому числі, і «Геліоса». А потім подзвонив Олександр Гельштейн, ми зустрілися, тоді і надійшла пропозиція про роботу.
- Як, до речі, працюється з керівництвом клубу? Чи є завдання на майбутнє, зокрема, на нинішній сезон?
- Знаходимо порозуміння, ті прохання, які я викладаю як необхідні для роботи, знаходять відгук і виконуються. Я просив у президента певний бонус за конкретний результат, наприклад, за 5 місце. Як з цим складуться справи, поки що сказати не можу, так само як і про завдання на сезон. Адже попереду зима, а її треба пережити, зараз в країні взагалі немає стабільності. Футбол - не виняток. А там хто його знає - може, Олександр Гельштейн поставить завдання виходу в Прем'єр-лігу. Нічого не можна виключати.
- А як йдуть справи з інфраструктурою?
- Тут ви праві. У цьому відношенні ми поки що не відповідаємо команді рангом вище. Нам є де грати - свій стадіон. Тренуємося або на ньому, або в Будах (дякувати господарям). Але клуб молодий, ми маємо намір і далі розвиватися, підводити умови нашої роботи до бажаної планці.
- Зараз «Геліос» у відпустці. А якою буде підготовка до весни?
- Вже 17 грудня зберемося, пограємо 10 днів в «дир-дир» на штучному полі стадіону «Металіст». Потім підемо на свята. З 15 січня почнемо вже планомірні заняття в одноразовому режимі, потім на 10 днів заїдемо в готель і будемо працювати вже за 2 рази на день. З 6 по 20 лютого намічено збір у Туреччині, а заключний етап підготовки заплановано в Криму - конкретне місце уточнюється.
- З «Геліосом» ми розібралися. Але не можна пройти повз інших актуальних тем. Хотілося б поцікавитися у вас як у колишнього гравця збірної України: якою ви бачите причину невдачі нашої першої команди в матчах проти греків?
- На мій погляд, справа в тренерському застої. Я вважаю, що за останні 10 років нічого не змінилося. Ми, як і раніше, граємо на контратаках, боязко шукаючи свій шанс в атаці. У наявності боязнь грати у футбол. А настала пора змін. Та ж збірна Росії теж не вийшла на світовий чемпіонат, але зате ця команда грає, сама отримує задоволення від гри, і глядачам це подобається. А прищепив такий футбол нашим північним сусідам Гус Хіддінк. Ось і нам потрібен тренер біля керма збірної з власним баченням футболу, а не черговий представник київського «Динамо». У нас попереду два з половиною роки можливості експериментувати, оскільки відбірковий турнір до Євро-2012 ми пропускаємо. Набридло вже чути, що у нас не вистачає футболістів. Все у нас є для успішного виступу, і ми дочекаємося підтвердження моїх слів.
- А у внутрішній першості, на що варто звернути першочергову увагу?
- Проблем вистачає. Багато хто з них йдуть від фінансування. Наприклад, у Першій лізі деякі команди тримають для кількості, хоча у них немає ні фінансування, ні нормального поля. Спортивний принцип повинен бути, але у Другій лізі є команди зі стабільним матеріальним становищем, які не загубилися б у Першій лізі. У нас же командам дають відстрочення для виплати обов'язкового внеску. Якщо у команди немає грошей, то це веде до продажу матчів, а хіба цього ми добиваємося? Ту ж тернопільську «Ниву» могли б успішно замінити стабільні колективи Другої ліги.
- Футбольний рік у Першій лізі закінчений, ми підводимо його підсумки. А що ви чекаєте від Нового року для своєї команди і українського футболу загалом?
- Разом з «Геліосом» чекаю нових випробувань - буде непросто, але ми готові доводити, що не випадково так високо злетіли. І суперники в цьому переконаються. Що стосується українського футболу, то не варто посипати голову попелом ... Те, що було, не повернеш. Треба прагнути до нових завоювань, роблячи правильні висновки з минулих невдач, доводити силу вітчизняного футболу.
Офіційний сайт ФК «Геліос» (Харків)