У принципі, програти бразильцям не соромно. З цим завданням справно справляється 90% збірних світу. Напевно і під керівництвом іншого тренера збірна Україна добилася б такого ж результату. Вже дуже велика різниця в індивідуальному рівні футболістів. Але чому тоді наша збірна не намагається використовувати свої сильні сторони? Їх немає у нас або їх не видно? Тоді треба створювати і розвивати.
Що реально наші футболісти можуть протиставити висококласним збірним? Тільки тактичну виучку і командну швидкість. Поки ж і з першим, і з другим у нас великі проблеми. Українці захищаються кількістю, а не якістю. Пресинг - рідкість. Швидка контратака - ще більша рідкість. Та й складно розраховувати на швидкість, коли "наконечником" атаки є Мілевський, основний фінт якого є отримати м'яч і впасти заради штрафного. Для Ротаня і Алієва швидкість ніколи не була сильною стороною, Польовий губиться на полі, а Гусєв після травми ніяк не набере форму. У результаті одержуємо, що грає наша збірна тільки так, як хоче суперник.
Бразильці хотіли не дуже багато. Точніше, поки що не можуть хотіти. Менезес в пошуку. Поки видно, що бразильці повертаються до тотального контролю м'яча. Але до іспанців їм ще далеко. І не тільки через перегляду великої кількості гравців і не награних зв'язків, просто все робиться на посередній швидкостях. Українці в більшості своїй вдало справлялися з бразильською атакою, але знову ж таки поки все вирішується завдяки високій майстерності виконавців. До речі, Менезес повторив досягнення Карлоса Альберто Перрейри, який 18 років тому також почав роботу в збірній трьома перемогами над Югославією, Чехословаччиною та США. Поки Іран, США і України для пентакампеонів виявилися "нульовими" суперниками, подивимося, що буде в листопаді з Аргентиною.
Ну, а ми повернемося до наших ... Могли гідніше програти? Могли. У нічию не вірю, тому що впевнений, що будь рахунок "небезпечним" для бразильців, вони б по своїй системі забили ще. У наших було три моменти. Удар Алієва зі штрафного воротар Віктор парирував грудьми, потім Алієв відправив таки м'яча у ворота бразильців, але секундою раніше англійський рефері Аткінсон зафіксував порушення з боку Мілевського і, нарешті, вже в другому таймі потрапляння Ротаня в штангу. І це при тому, що відмовляючись від футболу Дунги, бразильці вже менше звертають увагу на оборону і більше дозволяють супернику.
А ще могло бути трохи більше везіння. Адже при першому голі не будь мінімального дотику Романчука і м'яч після удару Алвеса цілком міг потрапити у штангу або взагалі пролетіти повз. І в другому голі Пато, адже міг Дикань завалюватися трохи повільніше і потрапив би бразилець в нашого воротаря. Але це вже з умовного "якщо б".
У цьому році у збірної залишився ще один товариський матч - у листопаді з Швейцарією. Як каже Калитвинцев, на цьому закінчаться експерименти. Ось і хотілося б побачити в якості експерименту у виконанні нашої збірної швидкість з колективним відбором м'яча, пресингом і швидкими контратаками. Якщо, звичайно, Калитвинцев має не дорадчий голос у виборі кандидатів до збірної.
Товариський матч.
Бразилія - Україна - 2:0 (1:0)
Голи: Даніел Алвес, 25 (1:0); Пато, 64 (2:0)
Бразилія: Віктор; Андре Сантос (Адріано, 46), Давид Луїс; Даніел Алвес; Тьяго Сілва; Лукас; Рамірес (Сандро, 65); Карлос Едуардо (Джуліано, 65); Робіньо (Андре Феліпе, 83); Пато (Нілмар, 78); Еліас (Уеслі, 87).
Україна: Дикань; Федецький; Мандзюк; Кучер; Романчук; Тимощук, Гусєв О. (Худоб'як, 46); Польовий (Гай, 73); Ротань; Алієв, Мілевський (Селезньов, 62).
Попередження: Рамірес, 20 - Тимощук, 16; Федецький, 38; Кучер, 52