Ґерд Мю́ллер (нім. Gerd Müller, * 3 листопада 1945, Нердлінґен) — німецький футболіст. Колишній нападник «Баварії» (Мюнхен) та збірної Німеччини. Найкращий бомбардир збірної Німеччини за всі часи. Найрезультативніший бомбардир в історії бундесліги і «Баварії» (Мюнхен). Семиразовий найкращий голеадор чемпіонату Німеччини. Чемпіон світу 1974. Чемпіон Європи 1972. «Золотий м'яч» 1970. «Золотий бутс» 1970 і 1972. Найкращий нападник німецького футболу усіх часів. Один з найкращих гравців у історії футболу.
Бомбардир із Нердлінґена
Народився 3 листопада 1945 року у Нердлінґені, у Баварії. Кумиром юного Ґерда був таранний нападник «Нюрнберґа» і збірної Німеччини, чемпіон світу 1954 Макс Морлок. В 1964 до 18-річного Мюллера зверталися з пропозиціями представники «Мюнхена-1860» та «Баварії». Перші радили ще рік пограти у команді любителів, другі ж відразу бажали підписати професіональний контракт. Важливим чинником була й велика кількість зірок у складі «Мюнхена-1980», тому молодому гравцеві було б непросто пробитися до головної команди.
У сезоні 1964/65 Мюллер забив 22 м'ячі за 32 гри. «Баварія» вийшла у бундеслігу. Мюллер став лідером атак команди. Перший сезон у всенімецькій лізі баварці завершили на 3 позиції, але виграли Кубок Німеччини. Цей успіх дозволив клубу боротися у Кубку володарів кубків сезону 1966/67. Німецький клуб здобув трофей, перемігши у фіналі шотландський «Рейнджерс» - 1:0. З 16 голів у тому турнірі 8 здобув Ґерд Мюллер. У чемпіонаті нападник забив 28 голів (у 32 іграх) та поділив звання найкращого снайпера ліги з Лотаром Емеріхом з «Боруссії» (Дортмунд). «Ротгозе» вдруге поспіль беруть Кубок країни - Мюллер забив 2 м'ячі у фінальному розгромі «Гамбурґа» (4:0). За підсумками 1967 року Ґерда Мюллера визнали найкращим футболістом бундесліги.
У сезоні 1967/68 він забив «тільки» 19 голів, а від чемпіонату 1968/69 до 77/78 Мюллер кожного сезону забиватиме понад 20 голів.
«Золотий бутс», «Золотий м'яч», чемпіон Європи, чемпіон світу…
1969-го року «Баварія» робить перший в історії «дубль» - перемігши і в бундеслізі і в Кубку. «Бомбер» відзначився 30 разів і став найкращим бомбардиром чемпіонату.
На чемпіонаті світу 1970 він діяв у нападі разом з Уве Зеєлером. Одним з найцікавіших матчів кубка світу став півфінал з італійцями — 2 голи Мюллера не допомогли команді ФРН пробитися до фіналу і німці посіли 3-є місце. Ґерд став найкращим бомбардиром турніру, вразивши ворота суперників 10 разів (у 6 матчах).
Того ж 1970 року він забив 38 голів у німецькій лізі і отримав «Золотий бутс» найкращого бомбардира європейських національних чемпіонатів та «Золотий м'яч» найкращого футболіста континенту.
Сезон 1971/72 став неймовірним для мюнхенців: команда виграла чемпіонат ФРН, провівши у ворота суперників 101 гол (досі непобитий рекорд), а Ґерд Мюллер забив 40 м'ячів (теж не перевершений і досі показник). Це дозволило йому вдруге отримати «Золотий бутс». А влітку 1972 на бельгійських стадіонах пройшли ігри чемпіонату Європи. У півфіналі ФРН перемогла Бельгію — 2:1 (два голи Мюллера), а в фіналі СРСР пропустив 3 сухих м'ячі. Ґерд Мюллер знову зробив дубль.
Німецьку першість 1972/73 знову здомінувала «Баварія» (перемога у чемпіонаті, забила 93 голи, 36 — «мюллерових»). «Бомбер» вп'яте став найкращим бомбардиром бундесліги і отримав «Срібний бутс» («золотий» дістав португалець Еусебіу).
Наступного року «баварці» втретє поспіль виграли чемпіонат, а 6 гравців команди були у складі збірної ФРН, яка грала у чемпіонаті світу, що відбувався саме у Західній Німеччині. Груповий етап був не важким — перемоги від Австралії та Чилі і поразка від «ідейного ворога» — Східної Німеччини. Регламент того турніру передбачав ще й другий груповий етап, переможець якого виходив у фінал, а 2-а команда грала за третє місце. У новій групи фаворитами були Польща та господарі — Німеччина. Розклад ігор звів їх у очному двобої тільки у вирішальному матчі. Обидві команди по 2 рази виграли (від Югославії і Швеції) і 3 липня 1974 грали між собою. Поляки, які мали у складі прекрасних швидкісних футболістів: Казімєж Дейна, Ґжеґож Лято, Роберт Ґадоха і воротаря Яна Томашевського (який увійшов до символічної збірної турніру), були тоді одною з найсильніших збірних світу. Злива, яка пройшла напередодні, знівелювала переваги Польщі у техніці та швидкості. Перший тайм пройшов з перевагою «кадри», але у другій половині гри «манншафт» таки забив — на 53 хв. Томашевскі взяв пенальті від Генесса, а на 76-й хв. гол забив Ґерд Мюллер. Таким чином у німецького нападника до фіналу було 3 голи (австралійцям, югославам і полякам) плюс ще 10 на попередньому ЧС і він побив рекорд Пеле (12 голів) й зрівнявся з французом Жюстом Фонтеном (13).
У фіналі німці зустрілися із Голландією, яка демонструвала т. зв. «тотальний» футбол зі швидкими переміщеннями та взаємозамінами позицій між гравцями. Рахунок був нічийним — 1:1. На 43-й хвилині з правого флангу м'яч послали в центр штрафного майданчика, де було 2 голландців і Мюллер. «Мале грубе» розвернулося і проштовхнуло шкіряного повз воротаря у сітку воріт. Німеччина стала чемпіоном світу, а гравець «Баварії» довів кількість своїх голів чемпіонатах світу до 14. Той рекорд тримався 32 роки — протягом чемпіонату світу 2006 його побив бразилець Рональду.
У 1974-1976 роках «Баварія» тричі поспіль вигравала Кубок європейських чемпіонів, а «Бомбер» провів 66 єврокубкових голів — рекорд, який не побито й досі.[
Америка
Закінчував ігрову кар'єру у NASL — Північно-Американській Футбольній Лізі. Три сезони нападник провів у «Форт Лодердейл Страйкерс» з Флориди. В Сполучених Штатах у 1970-х, 80-х роках закінчували виступи чимало футбольних «зірок». Там у одній команді змогли вийти на поле Джордж Бест («Золотий м'яч» 1968), найкращий перуанський футболіст у історії Теофіло Кубільяс і Ґерд Мюллер («Золотий м'яч» 1970). Згодом разом з Мюллером також грав колишній збірник Голландії, воротар Ян ван Беверен. У сезонах 1979 і 1980 «Бомбардир» ставав найкращим голеадором команди і зумів увійти до символічної збірної «Страйкерс» за всі роки[1]. Всього в Америці він зіграв 71 матч і забив 38 голів у регулярній першості NASL.
Згодом почалися серйозні проблеми з алкоголем, сімейні негаразди і госпіталізація. Колишні товариші з «Баварії» допомогли і ті негаразди залишились у минулому. Зараз Ґерд Мюллер тренує юнаків.
Стиль гри
Він був невисоким (176 см), але міцним нападником, якого важко було збити з ніг. Чудово грав головою, мав «вибуховий» стартовий ривок. Фран Беккенбауер про гру Мюллера: "З ним було легко грати. Коли я підхоплював м'яча і йшов вперед, я завжди тримав в полі зору Ґерда. Ось я помічаю, як у нього напружилися м'язи ніг для ривку, ось він вже своєю "задньою частиною" відтирає захисника і звільняє собі шлях, тут я і роблю йому передачу. Головне було віддати пас так, щоб м'яч до нього дійшов. І все. Від сили пасу залежала його наступна дія - чи буде він сам загострювати, чи поверне м'яча мені. Доречі, Мюллер віддавав дуже зручні передачі...Чомусь цей бік його таланту відмічають рідко, говорячи лише про забиті м'ячі" Ґерд Мюллер не володів віртуозними фінтами, проте передбачити наступну його дію було дуже важко. Часто мюллерівські голи називали «кривими», «незґрабними» і «негарними». Нападник виринав саме у тому місці, де опинявся м'яч і заштовхував його до сітки воріт головою, коліном, ногою, спиною або й стегном. Головним була їхня кількість — результативність «Бомбера» була захмарною, як на теперішній час. Всіх найкращих німецьких форвардів після 70-х років будуть порівнювати саме з Мюллером.
Цікаві факти
    * На відкриття мюнхенського стадіону «Олімпіаштадіон» збірна ФРН запросила на товариську гру команду СРСР. Матч відбувся 26 травня 1972 року і закінчився розгромом «совєтів» — 4:1. Всі 4 голи забив Ґерд Мюллер за 16 хвилин на початку другого тайму (на 49, 51, 63 і 65 хвилині). Всього у іграх за збірну він тричі забивав по 4 м'ячі за гру, зробив 4 гет-трики і 10 разів відзначився дублем.
Титули та досягнення
    * Чемпіон Німеччини: 1969, 1972, 1973, 1974
    * Кубок Німеччини: 1966, 1967, 1969, 1971
    * найкращий бомбардир чемпіонату Німеччини: 1967, 1969, 1970, 1972, 1973, 1974, 1978
    * найкращий футболіст Німеччини: 1967, 1969
    * Кубок володарів кубків: 1967
    * Кубок європейських чемпіонів: 1974, 1975, 1976
    * Міжконтинентальний кубок: 1976
    * «Золотий бутс» : 1970, 1972
    * «Золотий м'яч»: 1970
    * найкращий бомбардир чемпіонату світу: 1970
    * чемпіон Європи: 1972
    * 3-є місце на чемпіонаті світу: 1970
    * чемпіон світу: 1974