Еусе́біу (повне ім'я: Еусебіу да Сільва Феррейра, порт. Eusébio da Silva Ferreira, *25 січня 1942, Лоренсу-Маркеш (тепер Мапуту), Мозамбік) — португальський футболіст. Найкращий португальський футболіст усіх часів. Більшість кар'єри провів у лісабонській «Бенфіці», забивши понад 700 голів, що є клубним рекордом. Лауреат «Золотого м'яча» 1965, бронзовий призер і найкращий бомбардир чемпіонату світу 1966. Другий найкращий бомбардир збірної Португалії всіх часів — 41 гол у 64 поєдинках. Увійшов до десятки найкращих футболістів XX століття за версією IFFHS.
Кар'єра
«Бенфіка»
Першим клубом нападника був «Спортінг» (Лоренсу-Маркеш), але після прибуття до метрополії він почав виступати не за «Спортінг» (Лісабон), а за «Бенфіку» (Лісабон). Став одним з перших футболістів з Африки, який здобув всесвітню популярність.
У 1962 році допоміг «Бенфіці» виграти Кубок європейських чемпіонів, забивши у фіналі 2 голи у ворота мадридського «Реала» (підсумок — 5:3). Наступного року португальський клуб знову вийшов до фіналу, але поступився «Мілану» 1:2. Єдиний гол за «Бенфіку» забив Еусебіу.
Відзначався дуже високою результативністю — багато разів ставав найкращим бомбардиром чемпіонату Португалії. У 1965 році став найкращим голеадором не лише першості Португалії, а й КЄЧ, а «Бенфіка» знову вийшла до фіналу, де поступилась міланському «Інтеру» 0:1. Європейські спортивні журналісти у кінці того року визнали нападника найкращим футболістом Європи — Еусебіу став першим португальцем, який здобув «Золотий м'яч».
Лінія нападу лісабонської «Бенфіки» у 1960-х роках була однією з найсильніших у світі — поряд з Еусебіу виступали Жозе Торреш, Маріу Колуна, Жозе Ауґушту й Антоніо Сімоеш, які були також основою атаки збірної Португалії. У відборі до ЧС-66 португальці випередили Чехословаччину, віце-чемпіона світу. У груповому раунді португальці виграли всі 3 матчі, перемігши сильні команди Бразилії, Угорщини і Болгарії.
Статуя видатного футболіста перед стадіоном «Да Луж»
В 1/4 фіналу Португалія грала з невідомою до того збірною КНДР, і вже до 24 хвилини програвала 0:3. Тоді Еусебіу взяв гру на себе і в першому таймі скоротив відставання до 2:3, а у другій половині забив ще 2 м'ячі. За всю історію тільки кільком гравцям вдавалось забити 4 голи в одному матчі чемпіонату світу. Півфінал португальці програли господарям англійцям 1:2, а голи забивали Еусебіу і два — лідер збірної Англії Боббі Чарлтон. Чарлтон став головним суперником Еусебіу під час визначення лауреата «Золотого м'яча» у кінці 1966 року і набрав лише на одне очко більше від португальця (81:80). У матчі за 3 місце Португалія перемогла СРСР, здобувши «бронзу». Це досягнення залишалось найвищим для збірної Португалії на чемпіонатах світу аж до 2006 року. Еусебіу став найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 9 голів.
У 1968 році став першим лауреатом щойноствореного призу «Золотий бутс» для найкращого бомбардира національних першостей в Європі і того ж сезону ще раз вивів свій клуб до фіналу єврокубка, але у вирішальному матчі за КЄЧ «Бенфіка» програла «Манчестер Юнайтед» 1:4. У 1969 році всьоме і востаннє став чемпіоном Португлії у складі «Бенфіки».
Дві серйозні травми коліна протягом 1967-1969 років знизили рівень гри нападника. У 1970 став переможцем першого опитування на найкращого футболіст Португалії, у 1973 році отримав цю нагороду вдруге. Останній матч у складі «Бенфіки» провів улітку 1975 року. Загалом гравець у складі клубу 11 разів ставав чемпіоном країни, 5 разів здобував Кубок Португалії, двічі — Кубок європейських чемпіонів і тричі виходив до фіналу КЄЧ. 1960-ті роки і досі вважать «золотою ерою» «Бенфіки» завдяки, насамперед, неповторній грі Еусебіу. Після цього нападник поїхав виступати за клуби Північноамериканської ліги (НАСЛ), що готові були виплачувати високі гонорари футболістам.
Пізні роки
Американський клуб «Род-Айленд Оушенірс» (англ. Rhode Island Oceaneers) заявив, що готовий підписати контракт із зіркою, але не зміг знайти потрібних для цього коштів,[1] тож Еусебіу вибрав іншу команду зі США — «Бостон Мінутмен». Оскільки чемпіонат у Штатах проводили за системою «весна-осінь», нападник 1975-го провів там лише 7 ігор, забивши 2 м'ячі. Від листопада 1975 року до лютого 1976 року виступав за мексиканську команду «Монтеррей», а на початку 1976 року повернувся до команди НАСЛ «Торонто Метрос-Кроейша» з Канади. Сезон у Торонто став найкращим у заокеанськомку періоді кар'єри португальця — у регулярному чемпіонаті він забив 16 голів у 21 грі, а також здобув титул чемпіона, забивши перший гол у фіналі НАСЛ, який «Мотрос-Кроейша» виграли у «Міннесоти Кікс» з рахунком 3:0.[2] Потім короткий час пограв у команді «Лас-Вегас Квіксілвер» і португальських «Бейра-Мар» (1976/77) та нижчолігового «Уніау де Томар» (II дивізіон, 1977/78). На сезон 1978 підписав контракт із клубом Дивізіону 2 «Нью-Джерсі Амеріканс».[3] У лютому 1979 року завершив футбольну кар'єру.
Стиль гри
Володів величезним набором фінтів, високою технікою, швидкістю і спритністю, одним з його прізвиськ було «європейський Пеле». Добре грав у повітрі, мав сильний і точний удар з різних дистанцій.
Шана
У 2000 році Міжнародна федерація футбольної історії і статистики визнала Еусебіу найкращим португальським футболістом XX століття і помістила на 9 місце у списку найкращих гравців світу XX століття. У 2003 році, УЄФА, готуючись до свого півстолітнього ювілею, провела опитування, щоб визначити найкращого гравця від кожної європейської країни за останні 50 років. Найсильнішим футболістом Португалії останнього 50-річчя визнано Еусебіу
Титули та досягнення
    * Чемпіон Португалії: 1961, 1963, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969, 1971, 1972, 1973 і 1975
    * Кубок Португалії: 1962, 1964, 1969, 1970 і 1972
    * Футболіст року в Португалії: 1970, 1973
    * Кубок європейських чемпіонів: 1961, 1962
          o фіналіст Кубка європейських чемпіонів: 1963, 1965 і 1968
    * чемпіон НАСЛ: 1976
    * 3-є місце чемпіонату світу: 1966
          o найкрщий бомбардир чемпіонату світу: 1966
    * «Золотий м'яч»: 1965
    * «Золотий бутс»: 1968, 1973
Література
    * Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клубы. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва: Физкультура и спорт, 1972. — С. 433
    * Andrzej Gowarzewski, Grzegorz Stański, Wielcy piłkarze, sławne kluby, Warszawa, Sport i Turystyka, 1979 ISBN 83-217-2189-3
    * Малов В. И. 100 великих футболистов. – Москва: Вече, 2004. — C. 216-220
Посилання
    * Життєпис на офіційній сторінці «Бенфіки» (порт.)
    * Статистики виступів у НАСЛ (англ.)
    * Статистика виступів за «Монтеррей» (mediotiempo.com) (ісп.)
    * Ігри за збірну Португалії (rsssf.com) (англ.)
    * Eusébio da Silva Ferreira (grandefabrica.blogspot.com) (порт.)