З історії футбольних правил: Керівництво грою. Футбольне поле.Мені пощастило тримати в руках книгу "800 вопросов и ответов о правилах футбола” Володимира Гайдовського. Видана вона була ще 1987 року у Тбілісі і містить 800 питань і відповідей про футбольні правила, серед яких є доволі таки цікаві. Крім того у книзі коротенько викладена історія футбольних правил. Оскільки книгу придбати Вам навряд чи вдасться, то вирішив опублікувати на блозі кілька статей з історії футбольних правил. Думаю, любителям футболу вони будуть до вподоби ;)
КЕРІВНИЦТВО ГРОЮ
На зачатках організованого футболу, грою керували капітани команд-учасниць. Через те, що капітани були в той же час гравцями, їм було не зручно при грі між собою вступати в суперечки про правила. Тому кожна команда призначала свого представника, що не брав участь у грі і мав право, якщо буде потреба й за взаємною домовленістю, перервати гру.
Канони суддівства вперше згадуються в 1873 році. Суддя за власною ініціативою ніколи в гру не втручався, а тільки в тому випадку, якщо представники не могли між собою домовитися. У той час суддя тільки стежив за часом, робив позначки про матч, призначав і видаляв гравців із гри. Гру він переривав словами або жестом, а з 1878 року – свистком. Правила від 1881 року радять, щоб грою керував суддя. З 1887 року представники команд стали суддями на лінії. Вони ще мали право переривати гру за бажанням команд і по взаємній згоді. У їхню компетенцію входило також обрання судді.
В 1889 році суддя міг вмішатися в гру тільки в тому випадку, якщо судді на лінії не приходили до загальної думки. Потім суддя сам вирішував, як буде тривати гра. Тільки в 1891 році суддя одержав повну владу.
В 1895 році влада судді поширилася й на ті випадки, коли було потрібно переривати гру. З 1903 року у футболі було введене поняття переваги у грі: суддя не зупиняє гри, якщо впевнений, що ця зупинка принесе вигоду провиненій команді. В 1936 році судді було дане право карати гравців з того моменту, коли він з’явився на поле. З 1938 року суддя має право застосовувати правила після початкового удару.
ФУТБОЛЬНЕ ПОЛЕ
В 1863 році у футбол грали на поле з максимальними розмірами 130х90 метрів. Але згодом стало ясно, що таке поле занадто велике. Уже в 1866 році були встановлені мінімальні розміри поля 91х45 метрів, а з 1897 року максимальні розміри були знижені до 119х91,5 метра. Для позначення поля в той час досить було чотирьох кутових прапорців. Їхня мінімальна висота (1,52 м) була встановлена тільки в 1896 році. З 1883 року поле позначалося борозенками в землі. В 1883 році на футбольному полі проводилися дві лінії, паралельні лініям воріт, на відстані 5,5 й 11 метрів від лінії воріт. Ці лінії проходили по всій ширині поля – від однієї бічної лінії до іншої. В 1891 році 5,5-метрові лінії були скасовані, а замість них на футбольному полі в кожної штанги воріт позначалося півколо радіусом 5,5 метра. Одночасно вступило в дію правило про позначення центрального кола радіусом 9,15 метра. До цього в центрі поля була тільки крапка. Центральну лінію позначали деякі команди зі своєї ініціативи вже в 90-х роках. У правила ж її вводять із 1902 року. З 1895 року лінії на полі позначалися не борозенкою, а крейдою, вапном або іншим зручним матеріалом так, щоб перебувати на одному рівні з поверхнею поля. В 1897 році було встановлено, що футбольне поле повинне утворювати прямокутник. Нинішнє позначення футбольного поля визначено в 1902 році. Тоді ж були скасовані напівкола у стійок воріт та 11-метрові лінії. Замість них була введена площадка у воріт, штрафна площадка і крапка для 11-метрового удару, а також кутовий сектор. З 1909 року для кращої орієнтації поза футбольним полем поміщають центральні прапорці. Штрафну дугу біля штрафної площадки позначають із 1937 року.