Визначення взуття знаходимо вже в перших офіційних правилах 1863 року. Було заборонено мати на бутсах виступаючі цвяхи, залізні пластинки й тверду гуму. Порушення цієї заборони з 1887 року каралося видаленням із гри. У той же час правила вказували, що суддя, за бажанням команди, перевіряє бутси гравців команди суперника. Ремінці на підметках були дозволені в 1899 році. Вони повинні були проходити по всій ширині й могли бути зі шкіри або м’якої гуми. З 1910 року були заборонені на бутсах металеві устілки, навіть якщо вони обтягнуті шкірою й дозволені набивні шипи або ремінці в комбінації із шипами. Гравець, вилучений з гри за невідповідне взуття, по діючим з 1929 року правилам, міг повернутися на поле після того, як привів його в порядок. З 1933 року він повинен був чекати повернення на поле доти, поки гра буде зупинена. Правила про заміну шипів, які вгвинчуються почали діяти з 1955 року. Особливі правила про незмінні шипи, які являють собою одне ціле з підошвою, вийшли в 1973 році.
ЧАС ГРИ
Раніше у футбол грали або на час, або на кількість забитих м’ячів. Про це команди домовлялися під час обговорення майбутнього матчу. У договір входило й кількість перерв у грі. Перерви були досить тривалими. Гравці милися, переодягалися, відпочивали. Одна перерва в грі існує з 1892 року. Починаючи з 1897 року гра повинна бути продовжена тільки для виконання одинадцятиметрового удару, призначеного наприкінці гри. Тривалість гри в 90 хвилин була встановлена в 1890 році. Облік пропущеного часу у футболі діє з 1903 року. (Час, витрачений на надання допомоги гравцеві на полі, з 1909 вважається пропущеним). Поділ гри на дві напівгодини діє з 1892 року, а продовження гри 2х45 хв. було встановлено правилами тільки в 1938 році. Із цього ж часу пропущений час у грі компенсується у відповідному таймі.